Прокачування мозку. Що таке креативність і як її розвивати

Роботодавці з найбільш різних галузей згадують креативність у списку вимог до потенційного співробітника або вказують, що вона буде перевагою при порівнянному рівні кваліфікації. Іронія в тому, що багато хто з них смутно уявляє собі зміст поняття креативності.

У тлумачному словнику воно пояснюється так: "Здатність приймати нетривіальні рішення, генерувати принципово нові ідеї та образи". Американський психолог Еліс Пол Торренс, який досліджував природу творчості, свого часу дав зовсім інше визначення креативності. З його точки зору, це підвищена чутливість до проблем, до дефіциту або суперечливості знань.

Думки про далеке: як перевірити свою креативність

Аналітик міжнародного кадрового агентства Human Intelligence Аліша Грем у колонці, написаній для Observer, зазначає, що роботодавцю, який шукає креативного співробітника, як правило, потрібна людина з "дистальним баченням". Тобто той, хто здатний виразно уявити собі щось максимально далеке від власного досвіду.

"Більшість людей приймають рішення, виходячи з того, що бачили, чули або читали, тобто, по суті, грунтуються на минулому, а кришталева мрія будь-якого інвестора полягає в тому, щоб передбачити майбутнє. Ось бізнес і полює за нестандартно мислячими, з ними є хоч якийсь шанс відійти від шаблонів вчорашнього дня", — підкреслює Аліша.

Керівник Дартмутської лабораторії соціальної нейробіології Меган Меєр, будучи ще докторантом у Прінстоні, була залучена в команді, яка проводила цікавий експеримент. У ньому брали участь дві групи випробуваних: у першій були абсолютно звичайні люди, у другій — представники американської творчої еліти. Їм запропонували виконати кілька однакових завдань на проксимальне і дистальне моделювання, тобто на здатність мислити про близьке і далеке.

1. Для проксимального — уявити подію, яка повинна відбутися протягом 24 годин. Для дистального — те, що має статися через 100 років.
2. Для проксимального — уявити покупку подарунка в універмазі свого міста. Для дистального — уявити очікування в черзі за таксі в Токіо.
3. Для проксимального — уявити себе на вечірці, де немає знайомих. Для дистального — уявити себе Бараком Обамою, який намагається втішити друга.
4. Для проксимального — уявити себе вранці по дорозі в кав'ярню. Для дистального — уявити себе вранці по дорозі в кафе, будучи людиною іншої статі.

Під час виконання завдань випробовуваних тестували за допомогою сканера функціональної магнітно-резонансної томографії. Коли учасників експерименту просили думати про щось близьке, томограф показував приблизно одну і ту ж картину у звичайних людей і у творчої еліти. Зате коли просили пофантазувати про далеке, у представників другої групи відзначали набагато вищі показники активності мозку.

Творче мислення: свідомість або підсвідоме

Дуже схоже дослідження проводили на базі Медичної школи Пенсильванського університету. У результаті з'ясувалося, що у звичайних людей і тих, за ким визнають виняткову креативність, під час вирішення завдань активні різні зони мозку. У креативних з 25 найбільш активних зон 12 перебували в дефолт-системі мозку, що охоплює ділянки медіальної префронтальної кори, поясної кори і тім'яної частки. Чотири були в "мережі виявлення значущості", основна частина якої зосереджена в острівцевій корі. У звичайних людей з 25 найбільш активних ділянок тільки п'ять були в корі головного мозку, інші — у підкірковій частині. Так, учені розвінчали популярний міф про те, що корінь творчості нібито розташований у площині підсвідомого, виявляється, усе навпаки. Під час творчої діяльності активна саме кора, відповідальна за усвідомлене сприйняття й осмислення дійсності.

Дуже спрощено і схематично вищу мозкову діяльність людини можна описати так. Мережа виявлення значущості збирає інформацію від органів чуття — розпізнає те, що ми побачили, почули чи сприйняли якимось іншим способом. Сигналить дефолт-системі, що відповідає за мислення, що все це треба осмислити. Дефолт-система робить висновки про реальність і передає сигнал центральній виконавчій мережі, яка вибудовує сценарій наших дій. Ми щось робимо, говоримо або, навпаки, займаємо вичікувальну позицію — реальність якось на це реагує. Органи почуттів зчитують реакцію, і процес передачі даних повторюється.

Кришталева мрія будь-якого інвестора полягає в тому, щоб передбачити майбутнє. Ось бізнес і полює за нестандартно мислячими

Як правило, між моментами активності різних систем кори мозку потрібен часовий проміжок, вони вмикаються одна за одною. Однак, судячи з результатів недавніх досліджень, в особливо креативних людей — тих, кого називають талановитими або навіть геніальними, — усі три системи можуть проявляти активність одночасно. Тут потрібно враховувати, що сканер томографа передає інформацію про процеси, що відбуваються в мозку, не миттєво, а з невеликим запізненням. Тому не можна з упевненістю сказати, чи дійсно це одночасне увімкнення або просто значне скорочення тимчасового інтервалу, тобто більш швидкий обмін інформацією між різними ділянками кори.

Стимулювання таланту: вправи на креативність

Другий варіант був би хорошою новиною для людства. Якщо вся справа в швидкості обміну імпульсами між нейронами, значить, креативність не так уже й складно стимулювати медичними засобами. Того, що нейрофізіологи знають про креативність, для створення подібного препарату недостатньо. Однак, існують теорії про те, як можна до певної міри посилити свою креативність за допомогою ментальних вправ. Ось деякі з них.

• Вправа 1. Одночасно тримати в зоні уваги кілька нестатичних об'єктів і спостерігати за їхньою взаємодією. Якщо, наприклад, ви перебуваєте на височині над людним місцем, постарайтеся одночасно поспостерігати за декількома людьми, уявити, ким вони одне одному доводяться і що із себе представляють.
• Вправа 2. Чергувати активну розумову діяльність із "зупинками внутрішнього діалогу". Суть у тому, щоб кілька хвилин взагалі ні про що не думати, блокувати будь-яку думку. Ці "зупинки" спрацьовують як перезапуск усіх трьох систем мозку.
• Вправа 3. Змінити умовність. Потрібно уявити себе в обставинах, що максимально відрізняються від повсякденної реальності, наприклад, при дворі Генріха VIII. Важливо не переносити сучасні моделі відносин у декорації Британії XVI століття, а спробувати максимально детально уявити реалії, у яких народжувалися і жили люди кілька сотень років тому.