Давня аномалія. Вчені знайшли шаблезубого сумчастого, у якого постійно росли ікла

Вчені з Науково-дослідного інституту в Мендосі, Аргентина, змоделювали череп вимерлого шаблезубого хижака, який жив у Південній Америці. Попри нетипову будову черепа та розміщення очей, ця тварина була успішним хижаком. Як вважають дослідники, ці хижі тварини жили 3 мільйони років тому, повідомляють Daily Mail.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Thylacosmilus, або ж Thylacosmilus atrox, були сумчастими тваринами вагою близько 100 кг. Їхньою особливістю були великі ікла, такі як у шаблезубих тигрів. Ці зуби постійно росли, а їхні корені сягали вглибину черепа.

Сумчастий хижак, якого змоделювали вчені, жив близько трьох мільйонів років тому. Через його великі ікла, очі Thylacosmilus були зміщені в сторони, як у корів чи коней. Попри незручності, які створювало таке розміщення очей, він все одно був успішним хижаком.

Про це свідчить те, що їхній раціон на 70% складався з м’яса, тож ці тварини були "гіперм’ясоїдами" і, судячи з усього, вкрай смертоносними мисливцями. У своєму дослідженні вчені хотіли дізнатися, як ці тварини бачили довколишній світ та як виникла така унікальна голова. Зацікавленість народилася через те, що більшість представників Sparassodonta, до якого належать Thylacosmilus, мала очі, спрямовані вперед, як у сучасних тигрів.

"Ви не можете зрозуміти організацію черепа Thylacosmilus, не зіткнувшись спочатку з цими величезними іклами, — сказала аспірантка та провідна авторка дослідження Шарлен Гаяр. — Вони були не просто великими; вони постійно росли… Це мало наслідки, один з яких полягав у тому, що не було місця для орбіт у звичному положенні м’ясоїда на передній частині обличчя".

У дослідженні Гаяр використовувала комп’ютерну томографію та 3D реконструкцію, щоб провести аналіз черепа тварини й порівняти його з черепами інших ссавців. Зазвичай у хижаків через будову черепа виникає явище "орбітальної конвергенції", яке полягає в тому, що очі розміщені спереду і поле зору кожного ока перекривається приблизно на 65%. Завдяки цьому вони можуть точніше визначати положення здобичі у просторі, сприймаючи світ трьохвимірним, інакше кажучи, сприймаючи глибину "кадру".

Щодо Thylacosmilus, то у цього виду орбітальна конвергенція становить тільки 35%, чого недостатньо для успішної конкуренції під час полювання. Проте, в цього хижака розвинулася інша особливість, яка йому допомагала.

"Він зміг компенсувати те, що його очі були збоку від голови, трохи висунувши свої орбіти назовні та орієнтувавши їх майже вертикально, щоб максимально збільшити перекриття полів зору, — сказала співавторка докторка Аналія Форасіепі. — Попри те, що його орбіти не були зручними для 3D-бачення, він міг досягти приблизно 70 відсотків перекриття поля зору — очевидно, достатньо, щоб зробити його успішним активним хижаком".

Співавтор Росс МакФі, старший куратор Американського музею природної історії, сказав: "Дивна орієнтація орбіт у Thylacosmilus насправді є морфологічним компромісом між основною функцією черепа, яка полягає в утриманні та захисті мозку і органів чуття та додаткова функція, унікальна для цього виду, що мала забезпечити достатньо місця для розвитку величезних іклів".

Окрім цього, задля захисту очей від жувальних м’язів, які були поруч, хижак мав кісткову структуру збоку від очних западин. Усі ці модифікації полегшили полювання для тварини. Як вважають дослідники, цього хижака можна вважати аномалією, проте попри все він успішно полював та виживав у свій час.

Раніше Фокус розповідав про плани вчених вперше в історії воскресити цілий вимерлий вид.

Також ми писали про вимерлий вид орлів, які теоретично могли б переносити гобітів, як у "Володарі перснів".