Вірші на амфорі: археологи знайшли унікальний артефакт з роботами Вергілія (фото)

Хоча на керамічних посудинах зазвичай є гравіювання, що містить детальну інформацію про виробників, кількість та податки, цей уламок розміром 6 см на 8 см вирізняється незвично об'ємним текстовим написом, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Знахідка уламка амфори в районі рівнини річки Гвадалквівір не є несподіванкою. Ця місцевість мала величезне значення як центральний осередок виробництва оливкової олії та торгівлі нею в усій Римській імперії.

Кордуба, сучасна Кордова, та її околиці були свідками того, як вирощувалася та фасувалася значна частина оливкової олії, що постачалася до Риму. Цей факт підтверджують залишки амфор з печатками "Betica", що збереглися на горі Тестаччо.

Олійні амфори з Бетіки здавна відомі своїм багатим епіграфічним наповненням. Історично відомо, що римські гончарі ставили на цих посудинах свої печатки або писали етикетки (tituli picti), що містили імена, дати або місця. Однак наявність віршів була безпрецедентною.

Тому спочатку фрагмент амфори з викарбуваним текстом здавався звичайною річчю, що не має особливого значення. Але все змінилося, коли фахівці успішно розшифрували епіграф, виявивши наступні слова: "S vais avoniam glandemm arestapoqv tisaqv it".

Завдяки ретельному накладанню та прискіпливому аналізу дослідники дійшли висновку, що текст відповідає сьомому та восьмому віршам першої книги "Георгіки" — поеми, написаної Вергілієм у 29 р. до н. е., присвяченої сільському господарству та сільському життю.

Дослідники висунули важливу гіпотезу: вірші, написані на нижній частині амфори, не призначалися для видимого показу. Вони припускають, що автором міг бути кваліфікований робітник або, можливо, навіть дитина, яка працювала на фабриці, відповідальній за виробництво амфор. Хай там як, рядки чітко вказують на те, що людина, яка викарбувала літери на глині, мала вищий рівень освіти, ніж традиційно приписують таким працівникам.

Вергілій, також відомий як Публій Вергілій Марон, був найвидатнішим поетом Золотого віку Риму. Народившись у 70 р. до н. е. і померши у 19 р. до н. е., Вергілій пережив всю античність і продовжує захоплювати читачів донині, зокрема "Енеїда", яка залишається його найвідомішим шедевром.

Твори Вергілія використовували як навчальні матеріали в школах, сприяючи навчанню дітей грамоті. Зокрема, "Енеїда" знайшла своє місце у шкільній програмі, а її вірші слугували педагогічними вправами для багатьох поколінь. Відтак, вірші Вергілія нерідко можна зустріти на уламках керамічних будівельних матеріалів, адже їх часто використовували римські школярі на своїх письмових дощечках. Однак наявність цих віршів на амфорі викликає інтригуючі питання: чому на посудині, яка використовувалася для зберігання, і чому саме "Георгіки", а не "Енеїда"?

У будь-якому випадку, вірші, що прикрашають амфору з Горначуелоса, є винятковою унікальністю, що породжує безліч запитань без відповідей.

Експерти припускають, що особа, відповідальна за напис, або займалася вправою на пам'ять, або мала на меті навчити дитину читати — свідчення тривалого впливу літературної спадщини Вергілія.

Раніше Фокус писав про найстарішу "живу" мову: древні люди використовували її десятки тисяч років тому.

А також ми розповідали про розшифрований рунічний напис на стіні церкви у Данії. Він здивував науковців своїм змістом.