Їх не бачили 80 років: в австралійському заповіднику зафіксували рідкісну дику кішку (фото)

Австралійська організація з охорони дикої природи (AWC) і Фонд Тоні та Лізетт Льюїс уперше за вісім десятиліть зафіксували на знімках північну сумчасту куницю в заповіднику дикої природи Пікканіні-Плейнс в Австралії, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Північна сумчаста куниця (Dasyurus hallucatus), також відома як сумчаста кішка або кволл, хоча і не є кішкою, колись була широко поширена по всій північній і східній Австралії. Однак у 1930-х роках у країну було завезено очеретяних жаб, родом із Південної та Центральної Америки, щоб допомогти впоратися з проблемою шкідників цукрової тростини.

Зрештою це не допомогло контролювати чисельність жуків-короїдів, проте справило гнітючий вплив на місцеву екологію. Ситуація, зокрема, торкнулася і хижих північних сумчастих куниць, оскільки жаби активно розмножувалися і поширювалися.

За словами дослідників з Австралійської організації з охорони дикої природи, північні сумчасті куниці — нічні хижаки. Основу їхнього раціону становлять безхребетні, проте вони також можуть поїдати дрібних ссавців, рептилій, птахів, мерлятину і фрукти.

Дослідження показують, що сумчасті кішки досягають статевої зрілості у віці одного року, а під час шлюбного періоду самці витрачають значну енергію на боротьбу з іншими самцями та часто не доживають до другого року життя. Водночас самки облаштовують нори в дуплах дерев, порожнистих колодах і ущелинах скель. У середньому самки вирощують до восьми дитинчат і можуть жити два або три роки.

Подібно до інших місцевих видів, північні сумчасті куниці не стійкі до нейротоксинів, присутніх у жабах-короїдах, головним чином тому, що раніше в країні не було цієї групи амфібій. У результаті популяція сумчастих кішок скоротилася через отруйних жаб. Однак свою роль також зіграли й інші чинники, наприклад:

• втрата середовища проживання;
• дикі хижаки;
• пожежі.

У результаті сумчасті куниці не з'являлися в регіоні останні 80 років — екологи вважали, що вид повністю зник із рівнин Пікканіні. Зазначимо, що з 2008 року вчені встановлювали фотопастки, проте так і не змогли зафіксувати тварин. Усе змінилося наприкінці 2025 року, коли керівник заповідника Нік Сток помітив із вертольота ізольований скелястий виступ.

Дослідники встановили на ньому фотопастку і лише за кілька днів їм вдалося отримати перші за 80 років фото сумчастої куниці. Дослідники вважають, що хижаки могли адаптувати свою поведінку у відповідь на присутність отруйних жаб. На щастя, тепер учені знають, де шукати куниць.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що в Австралії фермер упіймав тварину, яка вимерла 100 років тому.

Раніше Фокус писав про те, що австралійські куниці можуть повністю зникнути через секс і відсутність сну.