Питання життя і смерті. Чому Японія загине, якщо не відстоїть своє море у Росії та Китаю

Із закінченням холодної війни ворожість між Китаєм і Радянським Союзом (а потім і Росією) ослабла, і Китай, зіткнувшись з економічними санкціями Заходу після бійні на площі Тяньаньмень, почав закуповувати зброю російського виробництва для модернізації армії. Унаслідок цього виник конфлікт через копіювання Китаєм російської зброї, а також цін на російську нафту. Військова співпраця між двома країнами досягла піку в 2005 році й згодом затихла. Але тільки на якийсь час…

Фокус переклав текст Тецуо Котані — професора університету Мейкай, старшого наукового співробітника Японського інституту міжнародних відносин, про напружену атмосферу біля берегів Японії.

Китай і Росія проводять спільні військово-морські навчання та освоюють "Спільне море"

Росію все більше турбувало нарощування військового потенціалу Китаю, а перший прохід китайського флоту через протоку Цугару в 2008 році, як повідомляють, шокував російських військових. У 2012 році Китай і Росія розпочали щорічні військово-морські навчання під назвою "Спільне море". Деякі оглядачі вважають, що росіяни прагнули показати свою перевагу над китайцями.

Проте анексія Росією Криму в 2014 році призвела до її міжнародної ізоляції, тоді як Пекін дедалі більше турбував тиск із боку США. Як наслідок, військова співпраця між двома сторонами відновилася всерйоз. Спільні морські навчання стали майданчиком для відточування навичок ВМС двох країн у таких галузях, як надводна війна, протиповітряна оборона, операції проти підводних човнів, висадки десанту та пошуково-рятувальні операції. Після анексії Криму обидві країни вважали за краще провести навчання в Середземному морі, а після арбітражного процесу з Філіппінами — у Південно-Китайському морі.

Поруч з Японією. Спільні операції ВМС Росії та Китаю в Японському та Східно-Китайському морях

Останнім часом Китай і Росія дедалі частіше проводять спільні операції навколо Японії. Перший такий випадок був підтверджений у червні 2016 року, коли кораблі ВМС Росії та Китаю одночасно увійшли до прилеглих зон островів Сенкаку.

У серпні 2017 року російський літак увійшов у повітряний простір над Східно-Китайським морем із боку Японського моря через Цусімську протоку й облетів навколо Японії у східному напрямку. Наступного ж дня китайський літак пролетів аналогічним маршрутом над водами біля півострова Кії. Це дозволяє припустити, що дві країни координують свої польоти.

Крім того, у лютому 2018 року військові літаки обох країн пролетіли над Японським морем, начебто призначивши зустріч. У липні 2019 та грудні 2020 року Китай і Росія офіційно оголосили, що їхні стратегічні бомбардувальники здійснили "спільні польоти" від Японського до Східно-Китайського моря.

Після спільних морських навчань біля берегів Владивостока в 2013 році 16 кораблів ВМФ Росії за п'ятьма суднами ВМФ Китаю пройшли через протоку Соя і ввійшли в Охотське море. Тоді Китай і Росія проходили через протоку не разом, до того ж російських кораблів було більше, ніж китайських.

Однак у жовтні 2021 року суди пройшли через протоку Цугару та протоку Осумі разом, по п'ять кораблів від кожної країни, обидві з яких офіційно позначили це як "спільне патрулювання". Враховуючи, що "спільні польоти" китайських і російських бомбардувальників проводилися вже кілька разів, важко уявити, що "спільне патрулювання" їхніх військово-морських сил обмежиться одним виходом.

Маневри західних ВМС у західній частині Тихого океану

В останні роки Великобританія, Франція та Канада також почали проходити через Тайванську протоку, а ВМС США збільшили частоту своїх проходів. Більше того, в західній частині Тихого океану часто проводилися великомасштабні військово-морські навчання, що збіглися з розгортанням на Далекому Сході авіаносної ударної групи Великобританії.

Згідно з принципом свободи судноплавства, перед заходом до західної частини Тихого океану британські кораблі провели маневри у територіальних водах біля узбережжя Криму. Відомо, що Росія стурбована поглибленням співробітництва між військово-морськими силами західних країн. Можливо, це було задумано на противагу поглибленню співпраці між Великобританією, США й Австралією в галузі військових технологій, враховуючи ядерні підводні човни, у межах нової системи безпеки AUKUS.

Якою має бути реакція Японії на майбутню активізацію китайського та російського військово-морських флотів у японських протоках?

Якщо коротко, Японії не варто нічого робити, якщо тільки не йдеться про порушення міжнародного права.

Відповідно до японського законодавства, протоки Цусіма, Цугару, Соя та Осумі є "особливими морськими зонами". Так, замість територіального моря 12 морських миль, передбаченого Конвенцією ООН із морського права, акваторія обмежена трьома морськими милями. У цьому випадку китайсько-російський флот просто мав свободу судноплавства у відкритому морі.

Проте Японії необхідно стежити за цією практикою, і досі Сили самооборони дуже ефективно справлялися з цим. Не буде жодних проблем, поки Японія зберігає здатність спостерігати за ситуацією у мирний час і блокувати прохід у надзвичайних ситуаціях.

Деякі стверджують, що всі ці особливі зони треба оголосити територіальними водами. Але якщо це станеться, протоки будуть позиціонуватися як "протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства", вузька ділянка відкритого моря зникне, а іноземним підводним човнам буде дозволено занурюватись у будь-якій частині проток. Це ускладнить спостереження у мирний час.

Ймовірно, "протоки з особливим статусом" були створені, щоб уникнути порушення "трьох без'ядерних принципів" (тобто "не можна проносити ядерну зброю до територіальних вод"), коли під час холодної війни через протоки проходили судна США та Радянського Союзу, здатні нести ядерну зброю. Навіть сьогодні є сенс зберегти відкритий статус проток, щоб сприяти міжнародній свободі судноплавства. І тут потрібно дозволити вільне плавання китайського та російського флотів.

Однак, якщо Китай і Росія зможуть користуватися свободою навігації навколо Японії, то і Японія має здійснювати своє право на навігацію у водах, що оточують Китай і Росію. Якщо Китай і Росія можуть проходити через японські протоки, немає причин для того, щоб Морські сили самооборони Японії (JMSDF) утримувалися від проходів через широку Тайванську протоку. Наприклад, Росія вважає затоку Петра Великого у Владивостоці своїми внутрішніми водами й обмежує навігацію іноземних суден, що не підкріплено міжнародним законодавством. JMSDF по праву можуть здійснювати навігацію у затоці.

Для Японії як морської держави свобода судноплавства — питання життя та смерті. Японія не повинна дозволяти Китаю і Росії дотримуватись подвійних стандартів, перешкоджаючи навігації іноземних військових кораблів у своїх водах та одночасно користуючись свободою навігації у водах інших країн. Разом зі Сполученими Штатами й іншими морськими державами Японії варто боротися з подібними практиками, захищаючи свободу морів.

Про автора

Тецуо Котані — професор університету Мейкай і старший науковий співробітник Японського інституту міжнародних відносин.