Дальність має значення. Чим Китай збирається топити американський флот

Точні, швидкі, далекобійні ракети типу DF-100 стискають простір і час для морських супротивників Китаю. Якщо флот США та союзників опиниться за кілька сотень кілометрів від азійського узбережжя, вогнева міць НВАК обрушиться на них в одну мить. Більше немає різниці, розташовується флот за кілька кілометрів до берега чи у священних просторах океану.

Фокус переклав текст Джеймса Голмса – завідувача кафедри морської стратегії ім. Дж.С. Вайлі Військово-морського коледжу, у якому йдеться про протикорабельні ракети КНР і їхній потенціал.

КНР здатна втопити кораблі США ще до того, як ті підійдуть до берега

Це правда, що Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) представила нову зброю під час військового параду 1 жовтня 2019 року? Маю визнати, я вражений. Якщо зростання військової могутності Китаю щось і довело, то це те, що командири НВАК та їхні політичні куратори люблять дивувати й тролити західних оглядачів. Вони таємно розробляють нове обладнання, потім виставляють його на загальний огляд і з задоволенням спостерігають за пересудами та коментарями спільноти.

Зрозуміло, пускові установки з нібито здатними розвивати надшвидкість ракетами DF-17 і DF-100 пронеслися площею Тяньаньмень на честь сімдесятих роковин заснування Китайської Народної Республіки. За межами Китаю про цю зброю почули вперше (1 жовтня також відбувся публічний дебют міжконтинентальної балістичної ракети DF-41, але про це на заході знали вже давно). Можливо, іноземні спецслужби знали про цих "пташок", але воліли не повідомляти про це відкрито, щоб не розкрити свої джерела.

Не ясно, чи є DF-100 крилатою або балістичною ракетою. Номенклатура "DF", схоже, вказує на те, що вона летить балістичною траєкторією, тоді як Jane's означає надзвукову крилату ракету. Можливо, вона стане проміжною ланкою між балістичними та морськими ракетами, піднімаючись по дузі високо в атмосферу, але слідуючи згладженішою траєкторією, ніж балістична ракета. Така ракета атакуватиме оперативні групи ВМС США під іншим кутом, доповнюючи протикорабельні крилаті та балістичні ракети, а також торпеди та морські міни. Стверджується, що нова протикорабельна ракета досягає гіперзвукової швидкості, тобто в п'ять або більше разів перевищує швидкість звуку, принаймні, протягом частини свого польоту. Це підвищує шанси прорвати оборону ВМС США. У захисників залишиться мало часу на щось, крім пострілів навмання.

Як зазначає газета South China Morning Post у своєму репортажі про парад, DF-100 може похвалитися дальністю польоту 2-3 тисячі кілометрів (приблизно 1 200-1 800 статутних миль), і "в основному призначена для поразки великих цілей на морі". Під великими цілями хронікери SCMP, напевно, мають на увазі авіаносці США або союзників. Але така зброя може стати загрозою й для амфібійних транспортів, ескортних крейсерів чи есмінців, що йдуть у супроводі ескадрених міноносців, а також кораблів тилового забезпечення, які переправляють життєво важливе паливо та боєприпаси флоту, що курсує в морі.

Тому давайте не думатимемо про цілі, які ракетники PLA задумали для своєї нової іграшки. Достатньо знати, що захисна концепція "обмеження доступу" завдає великої шкоди за допомогою атак на менш захищені цілі, ніж носії чи надводні бойові кораблі. Якщо захисники НВАК мають таку можливість, чому б нею не скористатися? Найпотужніший флот мало чого досягне без матеріально-технічної підтримки. Атакувавши американський флот бойової логістики, ви позбавите бойовий флот запасів; виснажіть запаси флоту — і його як не бувало. Шлях найменшого опору цілком може призвести НВАК до тактичного, оперативного та стратегічного успіху.

Автор би так і вчинив.

Наведемо три погляди на те, як інтерпретувати останні новини

• По-перше, військова міць є основою "китайської мрії" — національної мети, заявленої президентом Сі Цзіньпіном.

Оглядачі іноді сприймають китайську мрію за економічну програму, і накопичення багатства, безумовно, є її частиною. Але багатство – лише засіб для досягнення великої сили, а не самоціль. Комуністичний Китай прагне здійснити свою мрію та вижити спогади про "століття приниження" від рук морських завойовників, добившись "великого оновлення китайської нації".

Гра м'язами національної могутності, зокрема військової, — невід'ємна частина мрій Сі. Звідси й підвищена увага до військових видовищ у річниці на кшталт 1 жовтня.

• По-друге, схильність Китаю до підступності й обману виявилася на військовому параді так само, як і на всіх подібних заходах.

Центр стратегічних і міжнародних досліджень зазначає: "Китайська Народна Республіка перебуває в процесі створення та розгортання складного та сучасного ракетного арсеналу, навмисно оповитого таємницею через небажання укладати угоди про контроль над озброєннями або інші угоди про прозорість". Форма відповідає змісту. Китайська дипломатія та війна споконвіку засновані на обмані.

Стратегічні гросмейстери від Сунь-цзи до Мао Цзедуна підкреслювали значення обману. Для них ухилення – спосіб зменшити витрати, небезпеки та тривалість війни в разі, якщо Китай є сильнішим суперником, або переламати хід війни, якщо Китаю як слабкому супернику потрібно тягнути час. Цей принцип є невід'ємною частиною китайського державного устрою, незалежно від ситуації та співвідношення сил. Сунь-цзи закликає полководців і правителів змушувати ворогів тікати, а Мао проголошує, що всі військові дії засновані на обмані. Не дивно, що в Пекіна стало звичкою трубити про колись таємні військові проекти, коли настає час. Так формується уявлення про військову майстерність Китаю як цілеспрямованого та могутнього гравця, а його супротивники перебувають у сум'ятті.

• По-третє, військові стратеги мислять поняттями "оперативних факторів", а саме простору, часу та сили.

Щоб здобути перемогу на цьому театрі бойових дій, командири повинні розмістити достатню кількість сил у певному географічному просторі на досить тривалий термін для досягнення цілей, покладених на них вищим військовим і політичним керівництвом. Це може передбачати накопичення достатніх сил для розгрому ворожих сил вдома; можливо, необхідно розгорнути достатньо сил, щоб завадити стратегії супротивника та запобігти поразці. Противник, позбавлений свободи дій і простору для маневру, нездатний повною мірою виконати свою місію. Інша ж сторона, здатна контролювати ці оперативні фактори, отримує оперативну та стратегічну перевагу.

Так було завжди. В епоху вітрила та пари капітани боялися наближатися до берегових фортець. Дальність пострілу обмежувала оперативний простір. Снаряди долали його протягом кількох секунд, а отже, час ухвалення рішення до того, як ворожі гармати вріжуться в корпус військового корабля, був невеликий. Найгірше те, що знаряддя в фортецях були більшими та потужнішими за корабельні, а також мали переважну кількість боєприпасів для перезарядки та ведення вогню. Щоб досягти своєї мети, флотам зазвичай доводилося діяти в зонах, де простір, час і сила діяли на руку противнику. Звідси прислів'я, яке приписують лорду Гораціо Нельсону, британському богу морської війни: "Нерозумно битися кораблю проти форту".

Протикорабельні балістичні та крилаті ракети – сучасні аналоги гармат, які стріляють із суші, – повертають дух епохи артилерії ближнього бою. Точні та швидкі ракети великої дальності на кшталт DF-100 стискають простір і час для морських супротивників Китаю. Якщо флот США та союзників опиниться за кілька сотень кілометрів від азійського узбережжя, вогнева міць НВАК обрушиться на них в одну мить. Більше немає різниці, чи розташовується флот за кілька кілометрів до берега чи у священних просторах океану. Звідси зусилля та ресурси, які Пекін вкладає в захист від доступу. Це оперативно обґрунтований спосіб ведення війни на морі.

Ми часто сперечаємося про те, чи мислить комуністичний Китай як морська держава відкритого океану за зразком ВМС США, Королівського флоту Великобританії в період його розквіту, голландського, іспанського чи португальського флотів в епоху вітрильного флоту, або ж він мислить як держава берегової оборони, якою він був із моменту створення Народної Республіки сімдесят років тому. Це важлива тема. Відповідь може показати, які амбіції переслідує Пекін – оборонні чи наступальні, і, отже, чи триматиме він ВМС НВАК поблизу своїх берегів або відправить його в плавання сімома морями.

Тим не менш, це питання втрачає сенс у міру розвитку протикорабельної та протиповітряної зброї та сенсорних технологій, унаслідок чого все більше океанського простору виявляється в межах досяжності "берегової" оборони. Радіус за 2900 км від берегової лінії материка охоплює величезний морський простір, включаючи так звані простори "блакитних вод" — тобто відкрите море, яке борознять великі флоти. Таким чином, сімейство ракет, якими озброювалася НВАК в останні десятиліття, включаючи DF-100, дозволяє Китаю діяти в обох напрямках у водах Тихого та меншою мірою Індійського океанів. НВАК може залишитися вірною своїй традиції берегової оборони, одночасно створюючи військово-морський флот "блакитних вод".

І тут Пекін зможе спокійно та плавно увійти у своє нове становище як глобальна морська держава. Можливо, Захід бачить брак китайської морської стратегії там, де його немає. Це протверезна думка.

Про автора

Джеймс Голмс – завідувач кафедри морської стратегії ім. Дж.С. Вайлі Військово-морського коледжу.

Ця стаття вперше з'явилася у 2019 році та перевидається у зв'язку з інтересом читачів.