Джавеліни та морські міни. Який досвід із війни Росії проти України отримують Китай і Тайвань

Широкомасштабна громадянська війна в Китаї (почалася з повстань комуністів ще в 1927) відновилася після Другої світової в 1946-50 роках. Унаслідок чого комуністична партія здобула повну перемогу на материку, а протиборча сторона на чолі з маршалом Чан Кайші евакуювалася та влаштувалася на острові Тайвань. Із того часу обидві країни вважають себе справжньою Китайською республікою.

Пекін неодноразово заявляв, що Тайвань – його територія. Було два збройні конфлікти в 1954 і 1958 роках. Пізніше політики в Китаї неодноразово заявляли про те, що готові повернути острів силовим шляхом.

Тайвань – це Україна. Китай бачить нюанси

У Пекіні від початку війни в Україні почали відкидати будь-які порівняння. І для цього вони мають певний козир. Представниця МЗС Китаю Хуа Чуньїн заявила: "Тайвань — це не Україна, Тайвань завжди був невід'ємною частиною Китаю. Це незаперечний юридичний та історичний факт".

На жаль, після 1971 року, коли Китайську республіку (Тайвань) в ООН замінили на Китайську народну республіку (Пекін), ця теза частково працює. На сьогодні Тайвань визнаний незалежним лише 14 маленькими країнами у світі, з яких найзначніші Гондурас і Ватикан. Таким чином, вторгнення на Тайвань можна уявити як наведення ладу на своїй території, що абсолютно неможливо в історії з Україною, яку визнано ООН.

Але найбільше, на думку аналітиків, Китай може бути спантеличений тим, що бліцкриг Путіна не вдався, а світова спільнота виявила небувалу єдність. На слуханнях у комітеті Палати представників з розвідки 8 березня директор ЦРУ Вільям Бернс заявив, що Пекін був "здивований і стривожений" опором України та силою реакції Заходу. Але обидва заявили, що рішучість і готовність китайського керівництва застосувати військову силу не слідує, повідомляє Newsweek.

"Пекін відзначає швидкість і силу міжнародної реакції, — говорить Раян Хасс, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса. — Комусь усередині Китаю стає все важче стверджувати, що Пекін може підпорядкувати собі Тайвань швидко та без великих витрат".

При цьому експерти все одно не відкидають військового зіткнення. Деякі просто припускають, що в КНР прораховують нові варіанти для подолання жорстокіших санкцій, ніж вони очікували. А військове керівництво Пекіна коригує плани.

Бонні Глейзер, директор Азійської програми німецького фонду Маршалла, очікує, що китайські військові уважно вивчать російську операцію в Україні, перш ніж отримають остаточні уроки.

"Один із можливих уроків полягає в тому, що для початкового удару слід використовувати значні рівні сили, — каже вона. — Якщо Тайвань проведе значні приготування до територіальної оборони, КНР доведеться враховувати це у своїх планах так, як вони, можливо, не робили в минулому".

При цьому про зміну воєнної тактики говорять у Тайвані.

ППО, джавеліни та міни – Тайбей зробив висновки

До того, як Росія вторглася в Україну, У Хао-чин ніколи не чув про протитанкові ракети Javelin. Тепер Ву обговорює зі своїми друзями їхні переваги в бойових діях у міських умовах і стверджує, що Тайваню слід навчати своїх резервістів їх використанню.

"Тайвань дуже мирний, тому я ніколи не думав про війну. Але спостерігаючи за війною в Україні в новинах, ми усвідомлюємо, що це може статися й тут", — каже 22-річний студент-економіст.

"Те, як українці захищають свою батьківщину, це героїзм. Можливо, нам доведеться зробити те саме, коли Китай нападе, але ми не готові", — наводить слова юнака Financial Times.

Уряд робить цілу кампанію, щоб пояснити, що це не так, і, мабуть, знизити паніку. Але при цьому всі розуміють, що тактику оборони доведеться змінити. Також у парламенті Тайваню розпочали обговорення законопроєкту про повернення річного військового обов'язку, який у 1998 році було скорочено до чотирьох місяців.

10 березня міністр оборони Тайваню Чіу Гочен обговорював повномасштабну військову кампанію з масованими атаками на всі території, а також одночасним і швидким морським десантом.

Він сказав одному депутату: "Метою будь-якого вторгнення Комуністичної партії Китаю буде окупація Тайваню. Вони вже здатні захопити Цзіньмень та інші віддалені острови, то чому ж вони цього не зробили? Тому що вони повинні бути впевнені, що вони можуть зробити це з однієї спроби. Якщо ні, вони опиняться в тій самій ситуації, що й Росія в Україні. Це змушує їх замислитися", — цитує слова міністра Financial Times.

Крістіна Чен, помічниця наукового співробітника Інституту досліджень національної оборони та безпеки в Тайбеї, вважає, що важливість значних протитанкових і зенітних озброєнь для відбиття вторгнення вже є помітним висновком із конфлікту в Україні.

"Підготовка ополченців і резервних сил буде необхідна, якщо ми хочемо ефективно використати величезну кількість протитанкових і зенітних ракет, — каже Чен. — Крім того, Україні вдалося зберегти більшу частину своєї бойової могутності (танки, літаки) незайманою. Насамперед її система ППО не була сильно порушена. У результаті в росіян немає повної переваги в повітрі, і українські сили можуть почати атаки, коли це необхідно. Український досвід показує, що невелика оборонна сила, що діє на рідній землі, може бути потужною”.

Також місцеві аналітики вказують на необхідність використання мобільних систем озброєння, а також великої закупівлі протикорабельних мін, які б запобігли масштабному десанту.

"Труднощі Росії з доставкою десантників показують, наскільки важлива система протиповітряної оборони, що функціонує, — каже Шеу Джи-шян, науковий співробітник Інституту досліджень національної оборони і безпеки, державного аналітичного центру. — Наша система протиповітряної оборони була створена за зразком американської, з великими системами, такими як ракети Patriot. Але в нас може не бути переваги в повітрі, як у США. Ми можемо бачити на прикладі України, наскільки корисні в цій ситуації невеликі мобільні системи, такі як переносні ракети Stinger і протитанкові ракети Javelin".

У США діє закон про відносини з Тайванем, у якому йдеться: "Сполучені Штати надаватиму Тайваню такі оборонні вироби й оборонні послуги в такій кількості, яка може бути необхідною для того, щоб Тайвань міг підтримувати достатній потенціал самооборони". Але аналітики описують ці слова як "стратегічну невизначеність".

Докторка Чан Лінь-чен, політична аналітикиня з Тайваню, каже, що США не можуть дозволити собі викликати проблеми через зовнішній конфлікт, і що на карту для Пекіна поставлено більше, ніж для США.

"Тайвань представляє великий інтерес для США, але також і для Китаю, — наводить її слова ABCnews. — Втрата Тайваню призведе до повного повалення китайського режиму. Таким чином, Китай боротиметься, щоб перемогти чи померти, а США — ні".

Що ще відомо про позицію Китаю

• 18 березня під час переговорів Сі Цзіньпіна з Джо Байденом лідер Китаю заявив, що "епоха миру та розвитку зіткнулася з серйозними викликами. Війна в Україні — це те, що ми не хочемо бачити. Міждержавні відносини не можуть доходити до війни. Війна не перебуває в чиїхось інтересах".
• 23 січня одразу 39 китайських бойових літаків вторглися до зони розпізнавання ППО Тайваню. Всім літакам було дано радіопопередження Тайваню про те, що для спостереження за їхніми діями розгорнуто зенітно-ракетні комплекси.
• 22 січня Фокус писав про те, як імовірна війна Китаю і Тайваню може позбавити світ комп'ютерів, смартфонів і автомобілів.