Прилетить куди завгодно. Чому Україна не може збити всі ракети Росії

30 років тому я навчався на офіцера запасу ППО Сухопутних військ. Не закінчив, але основне запам'ятав надовго, хоч і не думав, що колись ці знання стануться у нагоді. Спробую розповісти, що пам'ятаю. Якщо в чомусь помиляюся, пишіть у коментарях.

По-перше. Те, що з більш ніж 2 500 ракет, якими русские шарашат по Україні, вдалося збити більш ніж сотню — це прояв великої майстерності наших військових з елементами чуда.

Зенітні комплекси С300 — це досить старі системи, які розроблялися ще в 60-х роках ХХ століття. Причому їх почали розробляти, коли вище керівництво совєтского союза вирішило, що треба будувати повітряний захист москви на базі мобільних ЗРК, щоб "враг не смог их атаковать".

Через деякий час стало зрозуміло, що ідея дещо дурнувата і захистити велике місто за допомогою мобільних комплексів неможливо. Системи продовжили випускати, але їх використовують якщо за призначенням, то для захисту військових з'єднань або окремих об'єктів від атаки з повітря. Причому далеко не від усього, що в цьому повітрі літає.

Щоб захистити велике місто, наприклад, Київ, потрібно буде кілька десятків комплексів, які повинні координуватися між собою. І це від крилатих ракет теж, навряд чи захистить. Бо крилаті ракети летять на невеликій висоті 20-50 метрів, їх можна побачити, але їх не бачать радари ЗРК.

Тому були різні ідеї, як засікати цілі на невеликих висотах, але жодна не виявилася ефективною. Тому якось махнули рукою. Тим паче, вважали, що такі ракети будуть нести ядерний заряд, та вже не принципово, на такій висоті їх зіб'ють або вони самі попадуть у ціль — все одно всім буде хана.

Крім того, у Совєтскому Союзі війська ППО були окремим родом військ. Купу років будували багатоступінчасту систему захисту Москви від авіа- та ракетних ударів, завдяки чому в 1983 році збили цивільний південнокорейський Боїнг, а в 1987 пропустили на красную площу Матіаса Руста на легкомоторному літаку. Залишки тієї системи ще "захищають" москву і було б дуже цікаво подивитися, що вона зможе зробити з американськими Томагавками. Швидше за все, нічого (американські Томагавки ми не побачимо, треба буде розробляти українські ракети, але це в майбутньому).

Треба розуміти, що ніколи в історії жодна країна не використовувала такої кількості ракет проти іншої. Це важко, але тактика русскіх із використання ракет дебільновата, а наша країна настільки велика, що ефект від їх використання порівняно з їхньою вартістю майже нульовий. Кожна з 4, що влучили у ДВРЗ коштує 7 млн ​​доларів. Це як 100 автомобілів Mercedes C class AMG. Уявіть собі 100 мерседесів, що трощать дах старого складу ДВРЗ.

До чого це я? Немає сенсу чекати на захист ППО під час атаки ракетами. Але добра новина полягає в тому, що коли русскіє запускають ракету, ми майже миттєво отримуємо попередження та починають працювати сирени. Погана новина — ніхто не знає, куди летять ці ракети, і ймовірність, що буде можливість їх збити, — дуже маленька. Тому, якщо лунає сирена, є сенс десь сховатися або, принаймні, не вештатися там, куди може прилетіти. А прилетіти може куди завгодно.

Джерело.

Важливо

Війна назавжди. Чому вона вже ніколи не закінчиться