Привіт "російському кораблю". Що буде, коли Балтійське море стане "озером НАТО"

У травні колишній начальник розвідки Фінляндії заявив, що коли його країна та Швеція приєднаються до альянсу, "Балтійське море стане озером НАТО". Відтоді скандинавські фахівці в галузі оборони наголошували, що ці дві країни принесуть в альянс сучасну зброю та добре навчені збройні сили, а також скорочені маршрути до потенційних осередків напруженості та значно посилений північний фланг.

Фокус переклав новий текст Майкла Йонссона та Робіна Хеггблома, присвячений новим можливостям НАТО в Балтики.

Щоб оцінити, наскільки ефективно союзники зможуть закрити Балтику для російської активності, важливо розуміти довгу історію їх співпраці, а також військову географію регіону.

Історія співробітництва Швеції та Фінляндії одна з одною і з нинішніми членами НАТО сприятиме їхній швидкій інтеграції в альянс. Проте ще потрібно зробити багато роботи, щоб НАТО змогла повною мірою використати переваги своїх нових членів, і такі великі країни, як США та Велика Британія, мають відіграти в цьому особливо важливу роль. Саме поглиблення регіонального військового співробітництва у поєднанні з чітко визначеним поділом праці перетворить "озеро НАТО" з гострого слівця на військову реальність.

Військова співпраця між Швецією і Фінляндією: історія

Військова співпраця між Швецією та Фінляндією має довгу історію — Швеція надала Фінляндії зброю, коли та в 1939 році насилу відбила спробу радянського вторгнення. У своєму нинішньому вигляді співпраця почалася наприкінці 1990-х років, переважно у військово-морській сфері. Спочатку розпочате заради скорочення витрат, співробітництво розширилося і поглибилося з 2014 року, що було викликане підвищеним занепокоєнням щодо відкрито реваншистських настроїв Росії. Хоча співпраця між військово-морськими та військово-повітряними силами двох країн, як і раніше, розвинена найкраще, їх армії згодом також почали активніше тренуватися разом, зокрема в процесі великомасштабних навчань.

Ці навчання дають уявлення про те, як може розвиватися співпраця під егідою НАТО. На шведських навчаннях "Аврора-17", в яких брали участь понад 19 тисяч військовослужбовців зі Швеції, Фінляндії, США й інших країн, фінські солдати тренувалися захищати стратегічно важливий острів Готланд.

У процесі навчань "Північні вітри-19" шведська бригада, посилена фінським батальйоном, захищала північ Швеції, а на боці "червоних" виступала норвезька бригада, посилена американськими та британськими військами. Декілька шведських і фінських підрозділів фактично "поріднилися", регулярно працюючи з підрозділами-партнерами з іншої країни, з якими вони мають спільну спеціалізацію або географічні зони відповідальності. Між персоналом цих підрозділів було встановлено тісні зв'язки на всіх рівнях, що значно полегшує співробітництво.

Найбільш показовим є той факт, що ВПС Швеції, Фінляндії та Норвегії проводять спільні тренування уже понад десять років, регулярно беручи участь у головних національних навчаннях ВПС одне одного, а також проводячи висококласні великомасштабні багатонаціональні навчання двічі на рік.

Без офіційного членства в альянсі співпраця залишається на рівні оперативної сумісності, але без будь-яких спільних командних структур. За підтримки США та Великої Британії НАТО може поглибити цю співпрацю і поширити її на інші країни регіону.

Які можливості дає військове співробітництво країн Балтії та НАТО

Переваги шведсько-фінського співробітництва найочевидніше проявляються у можливості більш ефективного захисту країн Балтії. У низці досліджень наголошується на складності захисту цього регіону в разі російської агресії, особливо коли йдеться про надання повітряної підтримки та підкріплень до придушення російських засобів ППО далекої дії та протикорабельних ракет. Але за допомогою шведських баз військово-повітряні сили НАТО могли б збільшити темп своєї оперативної діяльності, а підкріплення уникнули найгостріших загроз із боку Калінінградського ексклаву.

Тісна координація між Данією, Норвегією і Швецією може також гарантувати безпеку підходів до Балтійського моря з боку Північного моря та зберегти відкритими морські шляхи сполучення із західним узбережжям Швеції, особливо з портом Гетеборг. Обидва ці завдання матимуть вирішальне значення для забезпечення потоку підкріплень і поставок.

Співробітництво принесе додаткові вигоди у морській сфері. Сьогодні Балтійське море, як правило, вважається суперечливою водоймою, оскільки Росія має невеликий флот на базах у Калінінграді та Фінській затоці. З трьох регіональних військово-морських сил НАТО, здатних вести надводні бойові дії, лише Польща повністю присвятила себе Балтійському морю, а Німеччина та Данія розділили свої пріоритети між Балтикою та Північною Атлантикою. Проте з вступом Фінляндії та Швеції в НАТО відбудуться радикальні зміни: до складу флоту увійде безліч сучасних кораблів, призначених для прибережних умов, враховуючи флот нових підводних човнів Швеції.

Після інвестицій у сучасні берегові протикорабельні ракетні батареї Фінляндія та Естонія зможуть закрити Фінську затоку для судноплавства ворога. Це фактично розділить російський Балтійський флот на дві частини та зупинить будь-який рух по воді між Калінінградським ексклавом і материковою частиною Росії.

Великі російські надводні операції будуть пов'язані з високим ризиком, а в разі висадження російського десанту — можливо, на Готланд, Аландські чи Борнхольмські острови — підтримання будь-якого тимчасового плацдарму виявиться високовитратним і, безперечно, смертельно небезпечним заходом.

Нарешті, Швеція і Фінляндія також зможуть спільно захищати європейську частину Крайньої Півночі — велику та малонаселену територію, розташовану переважно вище 65-ї паралелі та яка охоплює частини Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії.

Хоча для НАТО це питання може бути другорядним, Крайня Північ має вирішальне значення для Росії, оскільки тут базується Північний флот, розташований у Мурманську. Тут знаходиться більшість підводних човнів, що являють російський потенціал другого удару. Цей район також має вирішальне значення для моніторингу арктичних маршрутів повітряних і ракетних ударів США далекого радіусу дії та стане відправною точкою для будь-якої спроби росіян перехопити американські підкріплення в Європі.

Питання про те, як захистити північну Норвегію у випадку, якщо Росія спробує просунутися далі на захід, вже давно є проблемою для стратегів НАТО.

Найкоротший і найпростіший маршрут до Північної Норвегії проходить через Фінляндію і Швецію. Це призвело до неприйнятної ситуації, коли всі три країни проводили власне незалежне планування того, що на практиці було б єдиним театром бойових дій. Інтеграція шведських і фінських сил у плани НАТО — з акцентом на географію і місцевість, а не на національні кордони — значно полегшить захист найпівнічнішого флангу альянсу.

Партнерство з НАТО: наступні кроки

На додаток до вищеописаних кроків консолідація оборонного планування НАТО принесе й інші довгострокові вигоди. Одним із найважливіших кроків є об'єднання датчиків і систем через національні кордони. Наприклад, фінські та норвезькі наземні радарні системи базуються далі на схід, ніж їхні шведські колеги, а Швеція, зі свого боку, має значно краще уявлення про ситуацію на Балтійському морі та над ним завдяки своєму місцезнаходженню і повітряним датчикам. Так, інтеграція дасть усім країнам регіону цілісну картину ситуації як у повітрі, так і на морі.

Це об'єднання вже розпочалося з нещодавно оголошеної фінсько-естонської угоди про інтеграцію їх берегової оборони, враховуючи як датчики, так і протикорабельні ракети наземного базування. ВПС Швеції, Фінляндії та Норвегії також виграють від об'єднання даних фінських датчиків і норвезьких F-35 зі шведськими військово-повітряними базами та можливостями розвідки, рекогностування і спостереження, а також від об'єднання взаємодоповнювальних наборів боєприпасів, які ці три країни використовують нині. Й останнє, але не менш важливе: підкріплення країн Балтії — ймовірно через територію Швеції — буде значно полегшено за рахунок об'єднання даних сенсорів і координації потенціалів у морській та повітряній сферах.

Проте проблеми не зникають. Скандинавські та балтійські країни мають різну стратегічну культуру та нині зосереджені на різних оперативних напрямках. У той час як Фінляндія і країни Балтії зосередилися переважно на своїх східних сухопутних кордонах, Швеція приділяє першорядну увагу повітряній могутності та припиненню амфібійного десанту. Данія, зі свого боку, зосереджена на морській сфері, особливо на вході до Балтійського моря, а Норвегія — на захисті своєї берегової лінії та північних регіонів.

З погляду стратегічної культури, країни, розташовані на кордоні з Росією, різко відреагували на анексію Росією Криму, тоді як їхні сусіди, незважаючи на збільшення оборонних бюджетів, діяли повільніше. Нарешті, всі країни Скандинавсько-Балтійського регіону надають великого значення двостороннім відносинам зі США, а це означає, що переорієнтування їхніх оборонних зусиль на НАТО може вимагати деяких дипломатичних хитрощів.

Щоб згладити ці потенційні проблеми, важливим є лідерство як США, так і Великої Британії. Саме ці країни мають ключові можливості в кількох галузях — таких як передова розвідка і спостереження, повітряні засоби та великі експедиційні підрозділи, — яких немає в арсеналах Фінляндії і Швеції, а також інших невеликих європейських союзників.

У морській сфері Німеччина також стає великим гравцем у регіоні. Дуже важливо, щоб великі держави НАТО були чесними посередниками і підтримували найважливіші можливості. Поки нові члени НАТО коригують свої поточні плани оборони, керівництво США також допоможе розробити регіональну стратегію, яка дозволить партнерам вирішувати конкретні оперативні завдання та орієнтувати дефіцитні активи на виконання місій, які, можливо, не є їх головним пріоритетом, але необхідні для альянсу загалом. Зокрема, від Швеції як члена НАТО може знадобитися адаптувати структуру своїх сил. Останні пів століття Швеція дивилася на Балтійське море в очікуванні можливого десантного та повітряного нападу на її східні береги. Хоча підрозділи та системи, що спрямовані на боротьбу з цією загрозою, як і раніше відіграють важливу роль, членство в НАТО змінить геостратегічний ландшафт.

За ще більшої співпраці та координації Швеція і Фінляндія зможуть не тільки зміцнити власну оборону, а й краще захистити територію, що простягається від арктичного краю Норвегії до кордону Балтії з Росією. Російські флоти у Мурманську, Санкт-Петербурзі та Калінінграді можна буде ефективно стримувати, а загроза північному флангу НАТО з боку Москви поступово ослабне.

Про авторів

Майкл Йонссон — заступник директора з досліджень у Шведському агентстві оборонних досліджень. Здобув докторський ступінь Університету Уппсали.

Робін Хеггблом проходив строкову службу як шкіпер десантного корабля в Нюландській бригаді ВМС Фінляндії, після чого отримав ступінь магістра технічних наук в Університеті Оулу. Відтоді він працює у морській та оборонній промисловості Фінляндії і є незалежним оборонним аналітиком.