Чи був замінований Чонгар, і чому його не підірвали 24 лютого: розповідь бійця ЗСУ (відео)

Історії про розмінування Чонгарського мосту незадовго до початку повномасштабного російського вторгнення та про те, чому переправу не підірвали у лютому 2022 року вже понад рік курсують інформпростором України. "Хто розмінував Чонгар?" – під таким емоційним заголовком цю легенду поширюють противники чинного президента України Володимира Зеленського та його команди. Чому не підірвали Чонгар, і чи були спроби це зробити, розповідає "Українська правда".

Головний свідок у справі Чонгарського мосту

Публічно відомо, що за фактом події 24 лютого на Чонгарі у квітні 2022 року відкрите кримінальне провадження за статтями "недбале ставлення до військової служби" та "державна зрада". Розслідування здійснює Державне бюро розслідувань разом зі Службою безпеки України. Правоохоронці досліджують можливу недбалість командування "Південь". Про роль цивільної влади або зрадників серед військових у короткій фабулі справи не йдеться.

За понад рік слідство досі не допитало головного свідка подій на Чонгарі, пише видання. Його ім'я називається вперше. Це — 48-річний військовий Іван Сестриватовський. Саме він ніс службу на межі з Кримом, а у ніч проти 24 лютого і мав підірвати мости.

Чи був замінований Чонгар?

За словами військовослужбовця Івана Сестриватовського, від 2016 року він служить у 137-му окремому батальйоні морської піхоти. Чоловік брав участь в АТО і ООС, та має за плечима три ротації загалом, на Донецькому напрямку. З осені 2021 року він ніс службу на Чонгарі.

"Перед початком повномасштабного вторгнення у нас проводили навчання. Вони проводяться завжди, але на початку 2022-го нам давали настанови, щоб ми посилили спостереження за можливими провокаціями з їхнього боку. Я сподівався, що вони не ризикнуть піти на вторгнення. По-особливому укріплення на Чонгарі не готували. Але там все було заміновано заздалегідь, ще з 2014 року. Усі мости – там був залізничний міст, і так само два мости з Чонгара – були заміновані. Перед повномасштабною війною ці мінування перевіряли. Я можу помилятись, але це було десь за тижні півтора-два", — розповідає чоловік.

Він говорить, що у них був журнал, де зазначалися всі перевірки, тож жодних розмінувань проведено не було.

"Як саме заміновано – це знали тільки сапери, тільки ті люди, які ці мости мінували і обслуговували. Я особисто знав, де воно заміновано, пройшов інструктаж, як це все підключити. І я мав залишитися на підрив", — розповів Іван Сестриватовський.

24 лютого ми підключили пристрої на підрив мостів

Військовослужбовець розповідає, що ніч проти 24 лютого добре пам'ятає. 23 лютого вони помітили переміщення росіян на території Кримського півострова, тож тієї ночі ніхто не спав, бо "всі були на нервах".

"Підняли нас близько 3 години ночі. Всіх розставили по позиціях. Я з командиром, старшим позиції, пішов підключати пристрої на підрив мостів. Я там і лишився, а він займався особовим складом. Усе почалось мінометним обстрілом з боку Криму. Обстрілювали наші позиції, позиції прикордонників. Це було близько 4:30 ночі. Наказ підривати мости мені мав віддати безпосередній командир позиції, а він мав отримати наказ вищого керівництва", — розповідає Іван.

Він згадує, що їхні сапери заздалегідь розробили план — його зберігали у спеціальних конвертах. У тих конвертах була інструкція щодо підключення вибухових пристроїв.

"Ми провели це підключення, і я залишився підривати. Зв'язку вже не було, радіостанції не працювали. Командир займався особовим складом, бігав по позиціях, щоб розставити кожного. Уже рвались міни, було дуже гучно – не докричишся ні до кого. Тому діяв я фактично вже сам і рішення про підрив ухвалював особисто", — розповідає військовослужбовець.

Чи підривали мости на Чонгарі?

За словами чоловіка, десь через 10 хвилин після початку обстрілу він вирішив підірвати мости.

"Я намагався здійснити підрив, але вибуху не сталось. Я мав би його побачити. Я стояв саме біля мостів, на першій лінії. Намагався перепідключити, перепровірити дроти: може, якась помилка сталася, неправильно щось підключили. Підключив заново, знову спробував. Рази три це зробив – вибуху не відбулося. Я не сапер, але тут варіанти два. Або була висаджена диверсійна група, або дроти підриву були пошкоджені мінометним обстрілом. І тоді вже діяв за наказом – треба було відходити на інші позиції", — розповідає Іван.

Чоловік говорить, що в них заздалегідь було оговорено, що оскільки він мав підірвати міст, то міг не встигнути відійти разом із усіма, тож у такому випадку мав відходити на своєму авто, як власне і сталося. Іван Сестриватовський відходив разом із двома строковиками, але в їхнє авто поцілили з гранатомета і його віднесло вбік, а чоловік отримав поранення. Машина зазнала суттєвих ушкоджень, тож вони продовжили відхід вже пішки.

"Намагались разом зі строковиками відійти пішки наскільки вийде, я вже сам намалював маршрут. Потім до нас приєднались троє прикордонників, які теж не встигли піти разом з колонами. Я бачив, як перші пішли російські танки, потім ППО заходила. Мобільний зв'язок ще був, я зв'язувався з командиром роти, доповідав йому. Спочатку рахували, скільки і які машини йдуть. З мого боку – я зробив все, що було можливо. Приблизно о 4 годині вечора того ж дня нас оточили вже так, що не було куди діватись. І тоді нас взяли в полон", — розповідає український захисник.

Полон у Криму й Росії

За словами прикордонника, їх доправили до окупованого Криму. Там поцікавилися, чи потрібна їм медична допомога — в Івана була зламана рука, в одного зі строковиків був перелом, а в одного з прикордонників — осколкове поранення. Їх перевезди у шпиталь у Джанкой, а потім у шпиталь у Сімферополь.

"Спершу ми були разом із російськими пораненими, їх було дуже багато, а нас, українських поранених – 14-15 людей. Тільки дні через 3-4 нам зробили окрему палату, охорону поставили. Росіяни не знали, що я саме та людина, яка мала підірвати мости. Мене, звісно, допитували. Якби сказав, хто я, допитували би ще жорсткіше, тому я вирішив мовчати. У них стандартний набір питань: де склади, де пально-мастильні матеріали, куди їх переміщують. Їх цікавило все. Спочатку були якісь питання стосовно мостів, але моя відповідь була: я не сапер, нічого не знаю", — розповідає Іван.

Потім їх перевезли до в'язниці у Росії і там допити стали "жорсткішими" — застосовували електрошокери, гумові палиці, били ногами.

26 квітня Іван Сестриватовський потрапив під обмін і повернувся в Україну і на службу. Дотепер ані військове керівництво, ані слідчі у справі Чонгару з ним не зв'язувалися. Чоловік шкодує, що так і не виконав тоді поставлене перед ним завдання із підриву мосту.

"Я не можу точно пригадати, як я дізнався, що історію з мостами на Чонгарі обговорює вся Україна. Та коли дізнався, був вражений. Як так сталося, що ніхто не знає, як було насправді, і когось звинувачують? Я особисто вважаю, що якби мости й були підірвані, це не зупинило би наступ. Лише затримало би, але ненадовго – на годину-півтори. Вони би просто кинули понтони. Мій безпосередній командир з Чонгару загинув. Серед інших свідків тих подій – один точно живий, матрос. Чому мости не підірвались? Я для себе відповідь знаю. Або диверсійна група зайшла з тієї сторони, або дроти були пошкоджені мінометом. Іншої відповіді у мене немає, і я її не шукаю", — говорить український захисник.

Нагадаємо, що українські Збройні сили 22 червня завдали удару по Чонгарських автомобільних мостах між Кримом і окупованою Росією Херсонською областю. Пошкодження Чонгарського мосту сповільнило логістику окупаційних військ на 50%.

Раніше повідомлялося, що росіяни спорудили понтонну переправу протягом 24 годин після атаки по Чонгарському мосту.