Лазерний "Тризуб" України: вітчизняна система виявилася потужнішою за західні аналоги?
Заявлені характеристики вітчизняної лазерної зброї свідчать про технологічний прорив України в цій сфері. Але ж за кордоном можна знайти такі зразки, як AN/SEQ-3 або DragonFire, що неодноразово проходили випробування, довівши свою ефективність.
Командувач Сил безпілотних систем (СБС) ЗСУ Вадим Сухаревський 16 грудня заявив, що Україна володіє власною лазерною зброєю під назвою "Тризуб". Новина викликала резонанс серед військових фахівців. На думку деяких експертів, наявність такої системи означала б серйозний технологічний прорив України в галузі військових технологій. Однак озвучені Сухаревським можливості "Тризуба" вимагають уточнень, про що детально написав Фокус.
Що відомо про систему "Тризуб"
За словами командувача СБС, Україна стала п'ятою країною у світі, що володіє системою лазерного озброєння. Водночас було зроблено досить амбітне уточнення щодо характеристик "Тризуба" — українська система нібито здатна уражати цілі на відстані до 2 км, а її міць дає змогу збивати навіть ворожі літаки.
Сухаревський додав, що Сили безпілотних систем на шляху до того, щоб масштабувати й посилювати можливості лазерної системи.
З цього приводу одразу висловилися низка військових експертів. Так аналітики порталу Defense Express справедливо наголосили, що бойовий лазер з озвученими характеристиками — річ доволі непересічна. Фахівці звернули увагу на співвідношення заявленої дальності системи й потужності її енергетичної установки.
"Коли йдеться про досягнення ефективності дальності саме у 2 км, то орієнтуватися можна саме на потужність від 50 кВт. Якщо ж потужність бойового лазера вдвічі менша, близько 20 кВт, то дальність ураження падає до 1 км і вже доволі сильно залежить від типу цілі та часу на її опромінення", — йдеться у публікації.
Одним із найважливіших параметрів, що впливають на ефективність лазерної зброї, є фокусування променя на одній точці для руйнування корпусу цілі. Тому дистанція українського лазера у 2 км свідчить про відмінні показники як у потужності, так і в точності позиціонування. Причому експерти припустили, що система здатна вражати цілі, які рухаються зі швидкістю до 200 км/год, що свідчить про високу стабільність роботи комплексу.
Водночас, виходячи зі слів Сухаревського про масштабування "Тризуба", фахівці дійшли висновку, що поки йдеться про прототип, а не про повнофункціональну систему, готову до застосування на полі бою.
"Поки що це ще дослідний зразок, але якщо навіть прототип уже показує такі параметри, то розробка справді більш ніж цікава", — підсумували в Defense Express.
У зв'язку з цим природно постає питання, а як реалізована технологія військового використання лазерних систем у світовій практиці?
Західні зразки лазерної зброї
Американська AN/SEQ-3
У США над створенням лазерної зброї працює велика кількість компаній: Boeing, Lockheed Martin, Northrop Grumman Corporation, а також Агентство з перспективних оборонних науково-дослідних розробок Міноборони США (DARPA).
Одна з найвідоміших систем на сьогоднішній день є AN/SEQ-3 (LaWS) від Kratos Defense & Security Solutions. Її розробляли з початку 2000-х років як відповідь на все більшу загрозу з боку безпілотних літальних апаратів (БПЛА), легких катерів та інших малих цілей, які складно ефективно уражати традиційним озброєнням.
Комплекс являє собою твердотільний лазер потужністю близько 30-50 кВт. Його встановили на десантному кораблі USS Ponce (LPD-15) 2014 року як дослідний зразок для оцінки можливостей лазерної зброї в реальних бойових умовах.
Ефективна дальність ураження становить до 1,6 км, що робить LaWS ефективною зброєю для боротьби з малошвидкісними і невеликими цілями, такими як БПЛА і моторні катери. У випробуваннях лазер успішно вражав літальні апарати, пропалюючи їхній корпус за лічені секунди, а також виводив з ладу двигуни катерів, позбавляючи їх рухливості.
Ще одна американська система лазерної зброї від Lockheed Martin отримала назву HELIOS. Над її створенням працювали в рамках нової стратегії ВМС США. Перед системою поставили низку завдань:
- Перехоплення і знищення загроз, таких як безпілотні літальні апарати (БПЛА), невеликі катери і потенційно крилаті ракети.
- Засліплення або виведення з ладу оптичних систем противника на далеких відстанях, знижуючи їхню здатність виявляти і націлюватися на кораблі.
- Забезпечення розвідки і спостереження завдяки інтеграції високоточних сенсорів і систем стеження.
HELIOS являє собою твердотільний лазер з потужністю 60-150 кВт. Така потужність дозволяє ефективно уражати невеликі цілі на дальностях до кількох кілометрів. Лазер інтегрований у систему управління боєм Aegis, що дає змогу синхронізувати його роботу з іншими засобами оборони корабля.
У 2022 році перші лазерні системи встановили на есмінцях класу Arleigh Burke, включно з кораблями з удосконаленою системою Aegis.
Британська система DragonFire
Велика Британія також розробляє вітчизняну лазерну установку DragonFire для потреб Королівського військово-морського флоту та інших видів збройних сил. Проєкт реалізується спільними зусиллями компаній MBDA UK, Leonardo UK і QinetiQ, а призначення зброї аналогічне американським системам — боротьба з БПЛА, надводними цілями та електронними системами противника.
DragonFire являє собою твердотільний лазер, що складається з пучків легованих скляних волокон, вихід яких перетворюється в один промінь за допомогою розробленої британцями системи об'єднання променів. Потужність лазера становить близько 50-100 кВт на поточному етапі розробки, хоча проєкт передбачає її збільшення до 150 кВт і вище в подальших ітераціях. Інші характеристики зброї засекречені.
У березні 2024 року британське Міноборони оприлюднило результати випробувань DragonFire, під час якого лазер пропалив 122-мм артилерійський боєприпас, а також порізав металеву обшивку і спалив камеру безпілотника.
Ізраїльська система Iron Beam
Ізраїль має у своєму розпорядженні лазерну систему Iron Beam від компанії Rafael Advanced Defense Systems, яка призначена для захисту на ближніх дистанціях від повітряних загроз, включно з безпілотниками, ракетами і мінометними снарядами. Комплекс використовує високоенергетичний лазер з дальністю до 7 км для швидкого й точного ураження повітряних цілей.
Однією з ключових переваг є її здатність знищувати складні та швидкоманеврені об'єкти, які традиційні засоби ППО можуть пропустити. Водночас Rafael розробила дві версії Iron Beam:
- Наземна версія: встановлюється на колісній техніці, що забезпечує її мобільність. Потужність лазера досягає 500 кВт — це дає змогу швидко виводити з ладу повітряні об'єкти на ближніх дистанціях. Система працює від електромережі, що робить боєзапас практично необмеженим.
- Корабельна версія: призначена для морських платформ і захисту від повітряних загроз, включно з дронамі і крилатими ракетами. Потужність лазера становить до 100 кВт, що є оптимальним для морських операцій.
Китайський LW-30
Компанія China Space Sanjiang Group працює над системою лазерного захисту LW-30. Потужність установки становить 30 кВт, що дає змогу ефективно знищувати невеликі безпілотники і виводити з ладу електроніку противника на коротких і середніх дистанціях.
Ця мобільна система призначена для боротьби з повітряними цілями на висоті менш ніж 1 км, що летять зі швидкістю до 200 км/год.
Російський "Пересвет": реальний проєкт чи пропаганда
З 2018 року в РФ працюють над лазерною установкою "Пересвет", яка за останніми заявами нібито здатна протидіяти розвідувальним супутникам на орбіті.
Російська пропаганда позиціонувала цю систему як зброю, що "не має аналогів у світі". За інформацією російських ЗМІ, лазерний комплекс здатний впливати на об'єкти в діапазоні від 200 до 1100 км, перешкоджаючи розвідці та наведенню противника.
Однак протягом тривалого часу інформація про призначення й можливості установки залишалася вкрай розпливчастою. Комплексу приписували "надприродні властивості", включно з впливом на атмосферні явища, що не мало технічних обґрунтувань.
Експерти виокремили низку протиріч щодо розробки:
- Відсутність доказів: російська сторона продовжує уникати конкретних технічних даних і демонстрації можливостей "Пересвета". Заяви про дальність до 1100 кілометрів і можливість "засліплювати супутники" залишаються неперевіреними.
- Контекст заяви: інформація про можливості "Пересвета" була оприлюднена на тлі бойових дій у Курській області, де російська армія стикається з проблемою атак БПЛА. При цьому офіційно підтверджується, що система не призначена для боротьби з безпілотниками, що викликає питання про її реальну бойову ефективність.
Переваги та недоліки лазерної зброї
Інтерес до цієї технології не випадковий: лазери здатні значно змінити баланс сил, наприклад, у морських боях, забезпечуючи не тільки високу ефективність, а й економічність застосування. Потенціал цього виду озброєння можна залучити для боротьби з безпілотнками, невеликими катерами і човнами, а також протикорабельними ракетами.
Однією з ключових переваг лазерних установок є низька вартість пострілу. За підрахунками американських військових, енергія, що витрачається на один "постріл", обходиться всього в 1-10 доларів. Для порівняння, вартість зенітних керованих ракет (ЗКР) малої дальності становить близько 1 млн доларів, а ракети дальнього радіусу дії коштують кілька мільйонів за одиницю.
Ще одна перевага лазерної зброї — необмежений боєкомплект. Поки є енергія, лазер може вести вогонь безперервно, на відміну від ракет і артилерійських боєприпасів, які рано чи пізно закінчуються. Лазери також демонструють високу точність і швидкість реакції. Промінь досягає цілі практично миттєво і здатний зруйнувати її за лічені секунди, після чого система може перейти до наступного об'єкта.
Додатковою перевагою лазерів є їхня здатність мінімізувати побічні руйнування. Наприклад, під час оборони в портах або прибережних районах лазерний промінь уражає тільки конкретну ціль.
Однак лазерні установки мають і свої обмеження. Їхня ефективність безпосередньо залежить від погодних умов. Дощ, туман, дим або сніг заважають проходженню і фокусуванню променя, що значно знижує їхню бойову міць. Крім того, лазер здатний уражати тільки ті цілі, які перебувають на лінії візування, а отже, знищувати загоризонтні загрози він не може.
Висновок
Щодо системи "Тризуб", то експерт у сфері оборонних технологій Сергій Згурець закликав ставитися до заяв обережно. За його словами, лазерна зброя є надзвичайно складним і ресурсомістким проєктом, тому питання лазерної зброї в Україні залишається відкритим.
У зв'язку з цим напрошується інше питання — чи могли західні союзники Києва поділитися технологіями для створення такого комплексу, або ж навпаки, українські інженери створили зброю "з нуля"? Наразі робити будь-які висновки передчасно, оскільки інформації вкрай мало.
Зазначимо лише, що свого часу в СРСР також працювали над створенням аналогічних систем. Досить згадати програму "Терра", спрямовану на розробку наземної лазерної зброї для протиракетної оборони. У 1960-х в її рамках було побудовано лазерний комплекс, що працював в інфрачервоному діапазоні.
Також діяв проєкт "Скіф", який передбачав створення лазерної зброї для космічних платформ. Він розроблявся в рамках програми протистояння американській Стратегічній оборонній ініціативі (СОІ).
Тим часом на той час реалізація таких ініціатив була ускладнена через технологічні обмеження, пов'язані з недостатньою потужністю лазерів і громіздкими системами живлення та охолодження. Проте напрацювання радянських фахівців могли стати основою для подальших досліджень, зокрема і в Україні.
Важливо