Перемогти COVID, засудити Трампа. Які проблеми будуть вирішувати світові лідери в 2021-му році

коронавірус, криза, 2021 рік
Фото: Getty Images | Завдання №1 — перемогти коронавірус.

Сі Цзіньпін надихає армію, Макрон повертає праворуч, Байден хоче судити Трампа, а Путін готується до виборів. У світових лідерів в 2021-му справ сила-силенна.

Герой серіалу "Картковий будиночок" Френк Андервуд стверджував: "Природа обіцянок така, що вони несприйнятливі до зобовʼязань". Приблизно так само йде справа з передбаченнями — щодо погоди або політиків, неважливо. Проте частина насіння, яке світові лідери посіяли в минулому році, напевно зійде в цьому. Жнива обіцяють бути гіркими і важкими.

США. Байден: вбити COVID, судити Трампа

Джо Байден, президент, США
Джо Байден, президент США

Джо Байден в прямому ефірі національного телебачення США вакцинувалася від коронавірусної інфекції, цілком свідомо продемонструвавши один з пріоритетів своєї майбутньої політики — боротьбу з COVID-19. У цьому майбутній американський президент, інавгурація якого призначена на 20 січня, схожий на багатьох інших правителів. Пошарпана пандемією економіка — ще один головний біль, яка його обʼєднує з іншими лідерами країн. Нарікання американців на тяготи життя стає все більш чутним. В "Твіттері" уїдливі громадяни обурюються щодо "подачок" від уряду: "$600 — багаті люди думають, що, на думку бідняків, це великі гроші". А далі починається дискусія про те, що залишається "маленькому американцеві", після того як він заплатить оренду і все інше. Фактично нічого. Якщо Байдену не вдасться в найближчі місяці приручити цього "дракона", він виявиться в уразливому становищі. Особливо з урахуванням того, що у нього є серйозні опоненти — республіканці.

Не всі з них трампісти, але узагальнена позиція GOP-партії — "своїх не здаємо". Навіть штурм Капітолію, спровокований Трампом, навряд чи б став можливим, якби 45-й президент не відчував за спиною цієї підтримки. У грудні Financial Times написала, що судове переслідування Дональда Трампа — питання, яке розбурхає перший рік президентства Байдена. А Саллі Йейтс — претендентка на пост Генпрокурора, яку Трамп свого часу звільнив з посади в.о. голови відомства за відмову захищати його указ про імміграцію в суді, — раніше заявила:

"Я особисто вела справи про перешкоджання правосуддю при набагато меншій кількості доказів, ніж тут [президент нібито просив своїх підлеглих і соратників припинити розслідування Мюллера про звʼязки між Трампом і Росією в кампанії 2016]. І так, я вважаю, що, якщо б він не був президентом Сполучених Штатів, йому, ймовірно, було б предʼявлено звинувачення в перешкоджанні правосуддю ".

Тепер до цих "потенційних можливостей" додався "казус з Капітолієм". Не факт, що Байден стане продавлювати судовий розгляд проти Трампа, але він точно використовуватиме потенціал цієї можливості для торгівлі з республіканцями.

Що стосується зовнішньої політики, тут слід чекати відродження міжнародних союзів, які розтоптав Трамп. Приборкання Китаю і публічної прочуханки Росії. До всіх своїх "гріхів" вона додала ще й кібератаки на американські Мінфін і Міненерго. Трамп, як зазвичай, сумнівається, що за всім цим стоять російські, але санкції вже летять у бік Москви. А за інформацією Reuters, Байден готує дії, які обернуться для Росії серйозними економічними, фінансовими і технологічними втратами.

Франція. Макрон: правий поворот на вибори

Емманюель Макрон, президент, Франція
Емманюель Макрон, президент Франції

У мешканця Єлисейського палацу, який в грудні підхопив коронавірус, все залежить від того, що на носі (через 1,5 року, в квітні 2022) президентські вибори. Макрон, в якому багато хто розчарувався, хто вважав його лівоцентристом, тепер робить ставку на правий електорат, намагаючись переплюнути саму Марін Ле Пен. Але боротьба за правого виборця розповість багато нового про кохання Макрона до влади і тому, що в ньому ніколи, навіть на посаді президента, не вмирав інвестиційний банкір, який своєрідно вирішує, на що і на кого витрачати бюджетні кошти.

Через падіння популярності Макрон все частіше експлуатуватиме зовнішню політику, щоб додати собі ваги: Туреччина — виплодок пекла, її потрібно покарати; безпека Європи без "парасольки" США і т. п. У внутрішній політиці він ставить на мʼякий націоналізм. Так, у недавньому інтервʼю LʼExpressон похвалив колишнього президента Франції Ніколя Саркозі за проникливість: той ще 10 років тому ввів до ужитку у французькій мові термін "національна ідентичність". І тепер, вважає Макрон, саме час відповісти на питання, що це таке — бути французом. Для французького президента є ще сенс "перезутися" на ходу і в поглядах на глобалізацію, яку в 2017-му, йдучи на вибори, він називав великою можливістю, якщо правильно нею керувати. Але виграшного квитка Париж тут не витягнув — кількість робочих місць у Франції скорочується. Саме тому Макрон зробить черговий крок в сторону правих — протекціонізму. Це і в тренді (кожна країна має право захищати себе), і до виборів — дуже вдало.

Боротьба Макрона за "освічений іслам" — теж якийсь double bind суспільству: і прогресивно, і під потрібний електорат заточене. Чи посприяє це президенту Франції в переобранні? Про це говорити з певністю можна буде до кінця року.

Німеччина. Меркель: спадщина "матусі нації"

Ангела Меркель, канцлер, ФРН, Німеччина
Ангела Меркель, федеральний канцлер Німеччини

Незважаючи на те що Forbes назвав Меркель найвпливовішою жінкою в світі, а 75% дорослого населення 14 європейських країн довіряють їй більше, ніж будь-якому іншому лідеру в регіоні (дані за жовтень 2020 го), "вічний канцлер" іде. Про це вона заявила ще в 2018 році. "Дембель" Меркель відбудеться після осінніх виборів до Бундестагу — перших з 2005 року, на яких ХДС не виставлятиме її кандидатуру.

Спадщина Меркель, яку німці згодом стали називати Voll muttiviert ( "мамочка нації"), — це Realpolitik, що дозволяє Берліну бути лідером в Європі, реалізовувати свої інтереси в інших точках світу і умудрятися підтримувати робочі відносини з Вашингтоном і Москвою. Робити це все важче. Отруєння Навального змусило навіть канцлера вимагати пояснень від Кремля. І в цьому році Меркель доведеться докласти максимум зусиль, щоб відстояти "Північний потік 2", оскільки в Німеччині вистачає політиків, які закликають до більш жорсткого поводження з Москвою. З трьох потенційних претендентів на крісло канцлера двоє — явні антикремлівські "яструби". За них російсько-німецькі відносини точно не будуть колишніми.

В кінці листопада, визнавши відсутність успіхів в боротьбі з COVID-19, Меркель оголосила про підготовку урядом нової стратегії, втілення якої розгорнеться в цьому році.

Ще один патрон в обоймі очікувань, повʼязаних з німецьким канцлером, — її подальша карʼєра. У минулому році голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер сказав: "Я не можу собі уявити, що Ангела Меркель безслідно зникне. Вона не тільки особистість, гідна поваги, але гідний любові сукупний художній твір". Після цієї поетичної метафори він заявив, що в 2021-му Меркель може зайняти те крісло, яке на момент інтервʼю займав він сам. Якщо це співпаде з планами канцлера, то в найближчі кілька місяців їй треба буде готуватися ще й до цього доленосного кроку.

Китай. Сі Цзіньпін: заколоти Вашингтон, приструнити "Алібабу"

Сі Цзіньпін, Китай, лідер, КПК, КНР
Сі Цзіньпін, лідер КНР

"Не боятися смерті і готуватися до перемог!" — витяг з недавнього послання Сі Цзіньпіна китайським військовим. Само собою це не означає, що голова КНР почне брязкати зброєю, але показувати зуби "супостату" — Вашингтону, він точно буде. Такий підхід — ситуативна реакція Китаю на дії США. Боротися з "обмеженням своїх прав" Піднебесна буде за допомогою спілок, які і сама навряд чи поважає, — Ірану і Росії. До імовірної торгової війни додаються всякі "дрібниці" на кшталт Гонконгу. Але тут Сі поводиться, як удав: мінімізуючи втрати від конфронтації з тими ж Штатами, він вперто "всмоктує" Гонконг. Чим це обернеться економічно, ми побачимо зовсім скоро.

А ще данський Saxo Bank прогнозує тектонічний зсув в русі капіталу через нову цифрову валюту Китаю (цифрового юаню), покликаної скласти конкуренцію американському долару. Чи причетний до цих "новацій" Сі — все одно що запитати, чи причетний Путін до "Газпрому". Відповідь — так. Тому що вихід Китаю до світових лідерів будь-яким способом для Сі означає впевнене становище на владному олімпі в Пекіні. У 2021-му, втім, його стійкому положенню всередині країни ніщо не загрожуватиме. До 2023 року він офіційний глава КНР.

Висновки з не зовсім вдалих виборів в листопаді 2019 го він зробив. Великі грошові мішки приручив. Тим, хто, як Джек Ма, не зрозумів правил гри, Сі влаштовує показову прочуханку, заважаючи збагачення і подальшого розвитку бізнесу. Так, "Алібабі" конфлікт з Сі вже коштував більше $3 млрд. Однак в умовах, коли Джо Байден у Вашингтоні оголосив, що стосовно IT-галузі "викопає сокиру війни", щоб припинити спроби Пекіну, Сі в цій сфері доведеться якимось чином поєднувати політику батога і пряника.

"Китай бажає розширити можливості своїх технологічних компаній і хоче, щоб вони були досить сильними, — каже Кендра Шефер, керівник практики технічних консультацій в пекінській консалтинговій компанії Trivium. — Але у той же час їх кінцева мета — стабільність. Вони, у певній мірі, вільні у своїй інноваційній діяльності, але як тільки перейдуть дорогу партії, їх тут же зупинять". Цього року реалізація такої політики Сі стане ще відчутнішою.

Табори, де перевиховують і навчають китайської мусульман-уйгурів? Це вічна тема для правозахисних організацій і лідерів "цивілізованого світу", але поки позицію глави КНР з цього питання помʼякшити нікому не вдалося. "Цифрові вʼязниці", вічне стеження і бонуси для "хороших громадян"? Це те, що Сі продовжить впроваджувати в Китаї.

Великобританія. Джонсон: придавлений Brexit

Борис Джонсон, прем'єр-міністр, Великобританія, Англія
Борис Джонсон, прем'єр-міністр Великобританії

Якщо Черчілля в певному сенсі в грудні 1952 року поховав "Великий смог", то Бориса Джонсона на політичний смітник загрожує відправити занадто важкий для британців Brexit. Премʼєр і без того зараз під шквалом критики через ситуацію з COVID-19, ускладненою новим його штамом, який може бути на 70% більше заразним. Якщо щось піде не так, Джонсону пригадають і убоге "розлучення" з ЄС, і горезвісний коронавірус (спорожнілі аеропорти, стагнація економіки, 67 тис втрачених життів — Сполучене Королівство, яке поставило на коня по кличці "колективний імунітет", стало другою після Італії країною в Європі за кількістю жертв пандемії). А заодно — і збільшення витрат ВПК, в той час як народ все більше потребує найнеобхіднішого, у тому числі медичного забезпечення і збереження робочих місць.

Джонсон останні місяці настільки вперто наполягав на тому, що готовий розлучитися з Євросоюзом без угоди, що багато хто навіть повірили в це, взявшись рахувати збитки для різних галузей. Один тільки потужний автопром Британії міг втратити, за прикидками аналітиків, €5,7 млрд на рік.

Але 24 грудня 2000-сторінковий документ таки підписали, що дало привід прихильникам премʼєра пафосно назвати його "Угодою напередодні Різдва", майже прирівнявши до Белфастської угода Страсної пʼятниці 1998 року, яка забезпечила мир в Північній Ірландії. Витонченість гри Джонсона, проте, полягала в тому, що він відтягував підписання угоди свідомо, щоб уникнути "демократичного контролю" над нею, як висловився лорд Ендрю Адоніс, колишній помічник Тоні Блера. Насправді, зауважує Адоніс, виходити без угоди Джонсон не збирався.

"Досить поглянути на сцени в Дуврі за останні 48 годин [страшний затор фур, тому що Франція на дві доби закрила кордони з Великобританією через новий штам коронавірусу], — говорив він в день досягнутого консенсусу між Брюсселем і Лондоном. — Те ж повторилося б на наступному тижні, якщо б не було угоди, і Борис Джонсон знав це".

Чи зняв премʼєр своїм останнім кроком всі проблеми? Навіть якщо не брати до уваги бурхливих дебатів в парламенті під завісу року і того факту, що ЄС ратифікує угоду лише в січні, — немає. Ні для країни, ні для себе особисто. Поки, наприклад, не дуже зрозуміло, як буде працювати "свята святих" Британії — її фінансовий сектор. З 1 січня британські компанії з надання фінансових послуг втрачають автоматичний доступ до єдиного ринку Європейського Союзу. Попереду ще узгодження відповідного меморандуму. Повністю неможливо сказати, чи будуть по-новому відбудовані шестерні між Лондоном і Брюсселем крутитися настільки бездоганно, щоб щорічний експорт Великобританії в ЄС в розмірі $400 млрд (понад 40% всього, що продається за кордон) зберігся. Навіть виграш британських рибалок — проблема, навколо якої ламалися в грудні списи перемовників, — річ, яка вимагає конкретних цифрових доказів. Так що перемога Джонсона може виявитися пірровою — з усіма наслідками, що випливають для премʼєра.

Росія. Путін: під гульфіком Навального

Володимир Путін, президент, Росія, РФ, Кремль
Володимир Путін, президент РФ

Після того як Олексій Навальний опублікував ролик "Я подзвонив своєму вбивці. Він зізнався", де, за його словами, записана розмова з одним з його отруйників, в Telegram зʼявився канал "Труси Навального". Там повно дотепних жартів, що відштовхуються від факту, що офіцери ФСБ після отруєння політика двічі знищували на його спідньому докази своєї діяльності. Наприклад: "Є тільки дві людини в РФ, кому пере труси центральний апарат ФСБ". Але там вистачає і цілком серйозних реплік: "Абсолютно неправильно вважати, що сьогоднішнє відео про отруйника з ФСБ — це "Уотергейт на мінімалках". Це настільки більше Уотергейту, наскільки ми поки не можемо уявити".

[Нагадаємо, 17 січня Навальний прилетів до Москви і відразу додав російському лідерові головного болю, оприлюднивши відео про палац Путіна в Геленджику. — Ред.]

Історія з невдалим вбивством і тупуватими спецслужбовцями вже перекочувала з минулого року в цей і відригується для російського правителя як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Кремль намагається мінімізувати втрати, але виходить незграбно. Наприклад, МЗС РФ викликає на килим дипломатів Франції, Німеччини і Швеції — країн, лабораторії яких зробили висновок, що Навального отруїли речовиною з групи "Новачок". ФСБ розмову на відео називає підробкою і провокацією. Кремлівський прес-секретар Пєсков пояснює, що у опозиціонера — "манія величі і манія переслідування". Але для Заходу російська ситуація із замахом на вбивство приблизно так само прозора, як з вбивством і розчленуванням тіла саудівського журналіста Джамаля Хашоггі. Питання стоїть не про розуміння механізмів дій Кремля, а про відповідь на них. Додаткових санкцій Росії не уникнути. Але чи здатне це похитнути режим Путіна всередині країни?

Аркадій Островський, російський редактор The Economist, вважає, що, незважаючи на те що господар Кремля начебто контролює все і вся, "парламентські вибори 2021 року в Росії перетворяться в поле бою … Серйозна боротьба [за участі Навального] за парламент, який 30 років тому проголосив незалежність Росії від Радянського Союзу, може зробити цей ювілейний рік несподівано знаменним".

Коронавірус, безробіття, падіння доходів населення — все це стане бекграундом електорального протесту. Свою лепту в це може внести просідання фінансових показників таких гігантів, як "Газпром", за три квартали минулого року отримав збиток $3,3 млрд (в той час як аналогічний період минулого року приніс йому $16,5 млрд чистого прибутку). Гроші для того, щоб народ відчув турботу про себе напередодні вересневих виборів, потрібні, а їх стає все менше.

Це не означає, що "вічного правителя" винесуть з Кремля на багнетах, але може створити абсолютно нову ситуацію, коли Держдума після вересня перестане бути слухняним монолітним апаратом для формального затвердження проектів Путіна. Але і в разі, якщо комфорту для нього стане менше, ніяких загроз для його влади в цьому році не передбачається.