Ні війни, ні миру. Чому тримають у секреті реальні підсумки розмови Путіна з Байденом

Що ж, віртуальна зустріч Путіна та Байдена завершилася очікувано. Жодних фундаментальних проривів, природно, не було. А якщо якісь домовленості мали місце, нам про них не скажуть.

Сторони подбали про те, щоб інформація залишалася максимально обмеженою та сухою. Наприклад, відмовившись від заяв президентів за підсумками переговорів на користь пресрелізів та створивши мало не "стерильне" інформаційне середовище, жорстко обмеживши участь ЗМІ та своєї апаратної бюрократії.

Важливо

Під час Трампа такого не було. Чому відклали візит Зеленського у Вашингтон

Мені особисто вже другі переговори Путіна-Байдена і публікації в пресі, що супроводжували їх, заяви і рухи сторін, говорять про наступне:

1. Країни Європи та США готові до прагматичної, виваженої розмови з Росією, і навіть готові негласно вести діалог у категоріях "червоні лінії" та "зони інтересів", але не можуть нічого гарантувати з політико-ідеологічних причин.

2. Російське політичне керівництво задоволене активізацією діалогу із Заходом, навіть якщо він не приносить миттєвих результатів. Сам факт пункту №1 у сприйнятті Москви прийнятним зрушенням з мертвої точки.

3. РФ має дві тактичні цілі в розмові зі США — схилити Вашингтон до спільного тиску на Україну щодо імплементації Мінських угод і добитися від Байдена хоча б визнання та ухвалення "червоних ліній" Кремля, а саме — недопущення розширення НАТО на схід та включення до Альянсу України.

Важливо

Байден і Путін: чому рано говорити про реальні результати саміту в Женеві

4. РФ переслідує і глобальну мету, яка цілком раціональна — домогтися свого визнання як сильного рівноцінного гравця на світовій арені із закріпленою "зоною безпеки"\"зоною інтересів"\"сферою впливу" та можливостями "продавати" свої посередницькі, силові, миротворчі послуги країнам Заходу.

5. США та країни Європи залишаються на колишніх позиціях щодо України, визнаючи саме Мінські угоди як основу врегулювання конфлікту з РФ, і це суперечить позиції нашого Офісу президента останніх місяців, що може бути проблемою для України у найближчому майбутньому.

6. Порядок денний американсько-російського діалогу набагато ширший, ніж у нас уявляють або хочуть уявляти. Мені здається, крім України, є ще кілька питань, яким США надають не менш важливого значення у переговорах з Путіним, а саме — ядерне нерозповсюдження (в контексті Ірану), протистояння з Китаєм (в контексті "стратегічної стабільності") та кіберзагрози.

Важливо

Нова зовнішня політика України: чи потрібно нам повторювати за Польщею та Туреччиною?

7. Україна має дуже слабку позицію щодо теми переговорів. Все, що я спостерігав — це або смішки щодо нібито нездатності РФ нічого створити, або повторення мантр 2014 про "єдиний західний фронт" та "ядерні санкції", або зрада в стилі "Путін нападе" і "Все пропало".

8. На жаль, у нас немає спроб відповісти на виклики, які ставить перед нами цей діалог, а саме: пошук альтернативи Мінську, функція РФ для Заходу, що змінюється, переорієнтація США на інші проблеми, деактуалізація української політики безпеки після 2014 року, заснованої на вірі у НАТО.

Першоджерело.