Коли гроші важливіші за принципи. Чому Захід пробачив Токаєву те, за що критикує Лукашенка

Про систему західних цінностей та про те, чи існує глобальна фінансова капіталізація такого поняття, як мораль.

Мало хто звернув увагу на одну важливу деталь у контексті казахських подій. Порівняння Казахстану та Білорусі не зробив лише лінивий. А от порівняння західних санкцій, такого я ще не зустрічав. Тому спробую зробити такий аналіз самостійно.

Проти Лукашенка було одразу запроваджено західні санкції, зокрема й Україною. Його режим не визнається на заході. Білоруська опозиція була одразу ж легітимізована в західних столицях.

Санкції проти Казахстану не введено, режим Токаєва визнається легітимним, на відміну від опозиції в екзилі.

Хоча формат придушення протестів у Казахстані був значно жорсткішим: прямий наказ стріляти по натовпу, сотні вбитих. І у відповідь на все це лише побажання західних країн бути "стриманішими". Така ж млява реакція і на введення миротворців ОДКБ у Казахстан.

Важливо

Безглуздий і нещадний. Чому нинішній бунт лише зміцнить авторитаризм у Казахстані

А тепер уявіть собі той шум і ґвалт, який піднявся б у західних ЗМІ при аналогічному офіційному "введенні" сил ОДКБ до Білорусі.

У чому причина такої вибірковості західних цінностей? У чому сила, брате? Виявляється, у грошах.

Західних інвестицій у Білорусі майже немає. Натомість у Казахстані — понад сотня мільярдів доларів.

Нині можна почути та прочитати багато критики на адресу миротворців ОДКБ у Казахстані. Проте запитаємо себе: чиї інтереси вони там за фактом захищають? Російський солдат у Казахстані сьогодні, умовно кажучи, охороняє інвестиції Шелла, Шеврона, ЕксонМобіл, Ені. Охороняє нафтові вежі в Тенгізі, що належать британцям, і унікальний каспійський нафтопровід (КТК), завдовжки 1,5 тис. км. з Атирау (епіцентр заворушень) до Новоросійська (планова пропускна потужність — 67 млн тонн на рік і 6 млрд дол. інвестицій).

Важливо

Уроки казахської. Чому націоналізм і корупція – поганий матеріал для держави

Як це сталося в Киргизії, де після чергового "майдану" були націоналізовані найбільші золоті копальні Кумтор, що належали канадцям.

Так був розвіяний черговий міф про західні інвестиції як гарантії "невторгнення".

Як показує приклад Казахстану, якби Захід свого часу вклав 100 млрд дол. у Крим і там були б у великій кількості нафта, газ, уран, і метали, включаючи рідкісноземельні, то ще не факт, які були б санкції проти РФ у межах "кримського пакету".

Таким чином, санкційна політика Заходу, подобається нам це чи ні, є не інструментом встановлення якоїсь абстрактної демократії та свободи, а інструментом видавлювання чужинців та "місцевих" з ринків, що цікавлять західний капітал, а також інструментом інвестиційного освоєння ще незайнятих великими світовими гравцями просторів.

Важливо

Революція та каналізація. Чому в українців вийшло, а в казахів – не вийшло

До таких можна віднести Білорусь та Україну, де внутрішні активи належать державі та олігархам відповідно.

У такому форматі можна або "тиснути" місцевий режим, або допомагати у відбитті агресії (попутно роблячи "ручним" місцевий режим).

У випадку з Казахстаном, де внутрішній економічний простір зайнятий найбільшими західними ТНК, дилема між санкціями і легким засудженням вирішується на користь останнього.

Також як і вбивство з розчленуванням журналіста Хашоггі в посольстві Саудівської Аравії — військові контракти важливіші за свободу слова…

Першоджерело.