Налякана планета. Як хвилювання за стан довкілля стає хворобою

Заможне подружжя живе собі, не знає біди, доки раптом не помічає зникнення самокату, на якому їздив 12-річний син. Малий зізнається, що продав його онлайн. Так само він вчинив із найдорожчими речами, що були в батьків. Знайшов покупців на старе колекційне вино з родинного погреба, його ж бо все одно не пили. Продав батькові годинники та материні сукні, адже знав, що їх майже не носять. Збув найцінніший родинний скарб — колекцію книжок Монтеня, виданих ще за життя автора, та раритетні старовинні порцелянові вироби. Виявляється, він такий не один. Тисячі дітлахів із різних країн крадькома розпродавали дорогі речі, що лежали вдома, але ними активно не користувалися.

Так підлітки збирали кошти для грандіозного проєкту порятунку планети від екологічної катастрофи. Реалізацію плану мали розпочати зі створення в африканській пустелі штучних озер і річок, а також великих лісових масивів. Задля цього діти створили міжнародну громадську організацію і спромоглися отримати офіційне схвалення від кількох держав на рівні міністерств. Знайшли підрядників для виконання технічної частини.

Усе наче йшло добре, аж тут на заваді стали дорослі зі своєю політикою і міждержавними суперечками. Тоді малі рятівники планети заговорили між собою про те, що можливо доведеться таки вдатися до плану Б. Швидко та безболісно вбити кожного другого дорослого на Землі. Коли чисельність населення зменшиться вдвічі, швидкість вичерпання природних ресурсів знизиться сама собою.

Безпрограшна тема

Не лякайтеся. Поки описане вище — це всього лише зав’язка художнього фільму "Хрестовий похід" (La Croisade), знятого у 2021 році. Авторський проєкт 38-річної зірки французького кіно, актора та режисера Луї Гарреля. Найсвіжіший, але далеко не єдиний приклад кінематографічного зображення дуже радикальних методів розв'язання глобальних екологічних проблем.

Наприкінці 2017 року відбулася світова прем’єра саркастичної комедії Александра Пейна "Зменшення" (Downsizing) з Меттом Деймоном у головній ролі. Голлівудська версія порятунку планети трохи гуманніша за французьку, тут фантазували про зменшення не кількості людей, а фізичного розміру кожного з них. За сюжетом у недалекому майбутньому винайдуть технологію, завдяки якій людина стає завбільшки з палець — і, відповідно, споживає набагато менше ресурсів і може комфортно жити, не завдаючи шкоди довкіллю.

Взагалі, за останні кілька років з’явилося чимало фільмів, серіалів, коміксів і книжок про глобальні екологічні катастрофи та можливості їм запобігти. На початковому етапі пандемії, коли багато країн перебували в локдауні, надзвичайно популярними ставали публікації про те, як "очистилася природа" через тимчасове припинення діяльності промислових підприємств і різке зменшення транспортних потоків.

Більшість дослідників, які вивчають інформаційне поле поколінь Z та Alpha (ті, які народилися після 1996 року — саме вони загалом роблять касу в кінотеатрах та є найактивнішими користувачами соціальних мереж), зазначають стрімке зростання занепокоєння екологічними проблемами. Хоча загалом наукові статті — не найпопулярніший різновид інтернет-контенту, ті з них, котрі присвячені тенденціям зміни клімату, часто стають вірусними. Навіть аналітичний звіт Міжнародного об’єднання експертів зі зміни клімату (IPCC) в глобальній мережі завантажили понад 100 тис. користувачів, хоча то доволі складний для розуміння матеріал, розрахований на читачів-фахівців.

Екострах

Дані, зібрані громадською організацією Anxiety UK, свідчать про те, що кожен десятий британець щонайменше один раз переживав тривожний розлад психіки з тимчасовою втратою працездатності. Звіт, оприлюднений Відділом охорони психічного здоров’я штату Нью-Йорк, містить інформацію про те, що загалом у Сполучених Штатах на тривожні розлади страждають приблизно 18% дорослого населення. Важливо зауважити, що до цієї звітності потрапили лише випадки з тривалістю загострення довші за шість місяців.

Відсоток пацієнтів із тривожними розладами, які турбуються саме про стан довкілля, невідомий. Загальна медична звітність не розподіляє конкретні випадки за природою страхів, але деякі психіатри, аналізуючи структуру власного клієнтського потоку, вже бачать тенденцію зростання кількості саме таких кейсів.

Професорка психології з коледжу Вустера (США) Сьюзен Клейтон, співавторка звіту "Психічне здоров’я і наш мінливий клімат: вплив, наслідки та рекомендації", опублікованого у 2017 році, зауважила, що кількість людей, для яких джерелом стресу виявляється стурбованість наслідками змін клімату, зростає невпинно. Вже зараз цей різновид нав’язливих страхів став настільки поширеним, що йому дали назву "екотривога". Серед психологів з’явилася окрема спеціалізація, що опікується такими випадками.

Психологи та психіатри, котрі звикли працювати з іншими тривожними розладами, часто виявляються нездатними допомогти пацієнтам з екотривогою, бо не викликають в них довіри через необізнаність у питаннях захисту довкілля, динаміці кліматичних змін, аналітиці стану атмосфери та акваторії. Той, хто переймається саме цими проблемами, зазвичай може заспокоїтися, лише коли переконається, що спілкується з людиною, яка "також у курсі", бо одна зі складників екострахів — уявлення про загальну "сліпоту суспільства" й ігнорування небезпеки.

Далекоглядність чи патологія?

Британська екопсихологиня Мері Джейн Руст в одній зі своїх публікацій, присвячених феномену екотривоги, зауважує, що кількість звернень відчутно підскочила після оприлюднення особливо резонансного звіту IPCC у 2018 році. Його автори доводили необхідність негайних безпрецедентних змін, зокрема скорочення глобального об’єму викидів вуглецю в атмосферу на 45% протягом всього лише 11 років. Мовляв, лише так можна втримати загальне потепління на рівні 1,5°C, інакше темпи підвищення температури зростуть. Далі йшов перелік імовірних катастрофічних наслідків цього пришвидшення. Не обов’язково бути знавцем, щоб оцінити малоймовірність такого різкого синхронного скорочення викидів у всьому світі та відчути цілком виправданий страх.

Загалом стрес — нормальна реакція на небезпеку, але тривале перебування у стресовому стані пошкоджує навіть здорову психіку.

Загроза нікуди не зникає, а відчуття власного безсилля загострює тривожність. Мозок шукає можливостей тимчасової розрядки, часом знаходить її в практичних діях, можливо навіть ірраціональних. Патологічне тяжіння до повторення певних дій, що загалом не розв'язують проблему, але дають тимчасове полегшення, — типовий прояв обсесивно-компульсивного розладу. Його ознаки часом можна знайти в активістів, які постійно пікетують, навіть розуміючи, що це не дає результатів.

Також екологічні стреси можуть спричинити виникнення синдрому загальної тривожності. Він характеризується порушенням сну та харчової поведінки. В разі посилення пацієнт втрачає здатність раціонально оцінювати реалії. Випадки, коли екотривога переростає в панічний стан і спричиняє панічні атаки, поки рідкість. Проте в практиці сучасних психіатрів таке теж трапляється.

Важко прогнозувати наслідки стрімкого зростання рівня екотривоги серед молоді. Зрештою, це відбувається на фоні поширення соціофобії, а також масової зміни типових форматів спілкування, що фактично знижує частоту живого контакту між людьми. Сучасні технології формують суб’єктивну картину світу, в якій цінність фізичного існування інших людей не така вже й висока. В поєднанні з нав’язливими страхами щодо екологічних наслідків перенаселення це може дати небезпечний ефект — знецінення людського життя та бажання пожертвувати ним задля розв'язання загальних екологічних проблем.