Завоювання Африки. Навіщо Кремлю військова база у Червоному морі

Африканські гастролі російських "музикантів"

Росія не залишає спроб розширити свій контроль над африканськими державами. За різними даними (офіційної інформації практично немає) так звана приватна військова компанія (ПВК) "Вагнер", якою керує наближений особисто до Путіна бізнесмен Євген Пригожин, присутня у кількох африканських країнах.

Усюди, де є "вагнерівці", компанії, пов’язані з Євгеном Пригожиним отримують доступ до природних ресурсів тих країн і певний політичний вплив на їх владу (зазвичай це авторитарні режими). Є інформація про присутність цієї групи найманців у Малі, Центральноафриканській республіці, Мозамбіку, Анголі, Зімбабве, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Мадагаскарі, Лівії, Демократичній Республіці Конго, можливо, в Еритреї. З 2017 року в Судані працюють видобувні компанії Пригожина. І в цій країні (де з 2021 року владу узурпували військові) РФ має намір розмістити вже цілком легальну військову базу.

Офіційної інформації щодо цього задуму досить мало. Ще у 2020 році розпочалися переговори між росіянами та тодішнім перехідним урядом Судану (в 2020 році було усунуто від влади багаторічного правителя країни Омара аль-Башира). Тоді США одразу попередили владу Судану про негативні наслідки такого рішення — йшлося навіть про можливу міжнародну ізоляцію держави. Врешті, військові, які прийшли до влади у жовтні 2021 року, заявили про бажання переглянути умови договору.

Спочатку йшлося про те, що це мала б бути станція технічної підтримки для російських кораблів, які курсують з Індійського океану в Середземне море, де у ВМФ РФ є військова база у Сирії. Минулого четверга, 9 лютого, у процесі візиту до країни міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, сторони повідомили, що домовилися про перегляд договору — він тепер очікує ратифікації цивільної влади Судану. Очікується, що номінальне передавання влади цивільним має відбутися упродовж наступних двох років, проте ніщо не заважає розпочати роботи з облаштування військової бази вже зараз.

Росiйська військова база в Cуданi. Кому вигідно?

Скоріш за все, військова влада Судану має намір отримати від РФ зброю для своєї армії, а також розглядає військову присутність Росії як один із факторів гарантії збереження впливу на політичні процеси в країні після проведення президентських і парламентських виборів.

Для Росії розміщення бази несе широкий спектр політичних вигод. Перш за все — це присутність у стратегічно важливому для усієї планети регіоні. Червоне море з часу існування мореплавства відігравало важливу роль у світовій торгівлі. Зараз через нього проходить 10% усього морського торгового обігу світу.

Згадаймо випадок поломки корабля у Суецькому каналі та вплив цього начебто локального інциденту на глобальну торгівлю. А що буде, якщо ВМФ РФ вирішить "провести навчання" у Червоному морі та тимчасово (без визначення дати завершення) перекрити рух транспорту в акваторії?

Наразі йдеться про те, що на території гіпотетичної військової бази (скоріш за все, це буде Порт-Судан) може розміщуватися не більше чотирьох кораблів і трьохсот військових одночасно. Термін її функціонування — 25 років з автоматичною пролонгацією на 10 років, якщо жодна сторона не заперечуватиме. Але договір завжди можна змінити.

Де буде розташована база РФ. Військово-політична структура регіону

На протилежному березі від Судану знаходиться основна святиня усіх мусульман — Мекка, куди щороку здійснюють хадж (прощу) мільйони мусульман-вірян. Контроль над Меккою — важливий геополітичний козир Саудівської Аравії. Тепер неподалік розміщуватимуться російські боєголовки. І виникає колізія. З одного боку, Росія намагається формувати якщо не дружні, то, принаймні, партнерські взаємовідносини із Саудівською Аравією. З іншого боку, Москва за час війни з Україною зблизилася з Іраном — головним ворогом Саудівської Аравії. І чия тут візьме зараз, не береться прогнозувати ніхто.

Сам же Іран претендує на контроль над Єменом, який теж знаходиться на узбережжі Червоного моря. А на південь від Судану знаходиться Еритрея — єдина африканська країна, яка проголосувала проти рішення Генеральної асамблеї ООН щодо виведення російських військ з України минулої весни. Тобто, максимально лояльний до Кремля режим. Зазначимо, що Судан увійшов до списку 35 країн, які тоді утрималися під час голосування.

Як у таких обставинах поводитиметься Судан, покаже час. Проте посилення впливу РФ в Африці, а особливо в регіоні важливих торгових шляхів, має бути тривожним дзвіночком для демократичної частини світу.

Дисбалансу в регіоні додає той факт, що неподалік, у Джибуті, розміщена військова база США. Також у цій країні діють військові ще однієї країни НАТО — Туреччини. А поруч розташована одна з двох китайських військових баз в Африці. Такий різношерстий набір військових різних країн у регіоні звичайно не сприяє його стабільності та ставить під загрозу логістику руху товарів з Азії в Європу.

Альтернативна версія. ПВК "Вагнер" і Міноборони РФ конкурують навіть в Африці

Також не варто упускати версію про суто внутрішні протистояння власне в Росії. Очевидною є конкуренція між ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина й офіційною російською армією. Присутність саме регулярних російських військ здійснить певний вплив на бізнес Пригожина у цій країні та й регіоні загалом. Адже компанії "кухара Путіна" з’явилися у цій країні ще в 2017 році. Тоді компанія Пригожина M Invest отримала дозвіл на видобуток корисних копалин у країні. Також компанія співпрацювала із місцевими військовими, зокрема розвідкою — у сферах навчання військовослужбовців і матеріально-технічного забезпечення.

Зараз же на співпрацю з військовим урядом Судану претендує офіційна російська армія. Зрозуміло, що Міністерство оборони РФ може запропонувати ширшу номенклатуру озброєнь і, відтак претендувати на більш ласий шматок ресурсів для афілійованих із російським військовим керівництвом (а не з Пригожиним) компаній.

Версія внутрішніх чвар ніяк не суперечить геополітичним планам Кремля. Такий спосіб ведення політики давно встановлений Путіним і є звичним для різних аспектів зовнішньої та внутрішньої політики РФ.

Для демократичного світу й особливо України важливим є зростання впливу Кремля на світову торгівлю за допомогою військової присутності в ареалі однієї з ключових світових транспортних артерій. Адже спільним для усіх кремлівських груп впливу є експансіоністські наміри та середньовічні методи ведення справ. А вже яка конкретно "вежа Кремля" встановлюватиме свої правила для торгових суден, які пропливають повз, — не настільки критично.

Важливо

Золотий мільярд на берегах Перської затоки. Хто візьме гору за межами футбольного поля, Захід чи Схід?