Автокефалія і спадщина. Час рятувати українські дерев"яні церкви

Українська православна церква незабаром отримає автокефалію. І саме зараз час ще раз згадати про спадщину, якою володіє Україна, — про дерев'яні церкви.

Сьогодні в Україні близько 1,5 тис. дерев"яних церков, які є не лише унікальними пам"ятками архітектури, а й об"єктами, що мають високомистецькі твори в інтер"єрах, — іконостаси, вівтарі, престоли, настінні розписи на дерев"яних стінах. Дерево — недовговічний матеріал, і церкви потребують повсякчасного піклування. До недавнього часу стан багатьох з них був майже критичним, але ситуацію можна поступово змінити.

З цього приводу Фокус поспілкувався з Миколою Бевзем — доктором архітектури, завідувачем кафедри архітектури і реставрації Національного університету "Львівська Політехніка", якій є одним з членів робочої групи з внесення українських дерев"яних церков до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Що дає статус спадщини ЮНЕСКО

У 2013 році вісім дерев'яних церков України отримали статус спадщини ЮНЕСКО. Ця номінація є польсько-українською — до списку внесено 16 українських дерев'яних церков, з яких 8 — на території України, 8 — на території Польщі.

У деяких церквах в Україні розпочато реставраційні роботи. Звернуто увагу держави на ці об"єкти виняткової вартості. Більшість церков перебуває у власності громад, лише у двох церквах є музеї. І найважливіше, що зараз ці громади активізувалися, зрозуміли, що мають унікальні об"єкти, що треба ставитися до них з великим пієтетом. Це опосередковано працює і загалом на справу збереження інших дерев"яних церков.

Позитивні результати є, хоча нині ситуація в Україні зі світоглядом мешканців села не є легкою (згадаймо повсюдне прагнення покривати церкви огидною штучною позолотою, що ніколи не було нашою традицією та цілком нівелює історичний образ святинь, їх унікальну злитість, органічну єдність з ландшафтом).

"Громади активізувалися, зрозуміли, що мають унікальні об"єкти, що треба ставитися до них з великим пієтетом"

У планах і складені кошториси на реставрацію церков, які є в списку ЮНЕСКО, на них підготовлено відповідну документацію, визначено види робіт, які потрібно виконати. Сплановано першочергові заходи, підготовлено довготривалі програми реставраційних робіт. Щодо окремих об"єктів виконано реставраційну документацію.

Не всі користуються можливістю

На жаль, не всі обласні адміністрації активно залучилися до реалізації цих реставраційних програм. Кошти на протипожежні заходи, протиаварійні реставраційні роботи мають виділятися беззастережно, проте непокоїть диспропорція у фінансуванні та реалізації цих заходів у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Нижній Вербіж

Прикро, що не розпочато рятівні роботи в Нижньому Вербіжі. Закута у бляху (свого часу це була така ж "шкідлива" мода, як сьогодні пошиття сухозлатицею), ця унікальна п"ятиверха церква трухлявіє й втрачає автентичну конструкцію.

Церква святого Михайла в селі Ужок

Така сама проблема щодо церкви в Ужку, де стіни церкви в інтер"єрі підшито картоном, під яким прогресують хвороби деревини.

Церква святого Юра в місті Дрогобич

Трохи краща ситуація в церквах Дрогобича і Потелича. Тут ведуться серйозні реставраційні роботи. Втім якість їх виконання часто є низькою, і за це вельми прикро.

Церква Святого Духа в селі Потелич

Терміново потрібно виконати конструктивно-стабілізаційні роботи у церкві в Потеличі й у церкві Св. Трійці у Жовкві. Тут просідає іконостас.

Церква Пресвятої Трійці в місті Жовква

Будь-як роботи можуть виконуватися лише на підставі затвердженої науково-реставраційної документації. Сьогодні фактично в усіх церквах зі списку ЮНЕСКО потрібно активізувати роботу.

Звідки беруться кошти на реставрацію

Кошти на реставрацію об"єктів ЮНЕСКО сьогодні дають обласні адміністрації. Але завжди обов"язково мають бути три учасники процесу. Мусить діяти державна програма опіки пам"яток ЮНЕСКО за участю Міністерства культури. Потрібне фінансування та нагляд за роботами з обласного бюджету. Безпосередні власники святинь, а також місцеві бюджети мають брати участь як найбільш заінтересована сторона.

Нині є низка закордонних грантодавців, які готові давати кошти на реставраційні роботи українських пам"яток. Але для цього потрібно кваліфіковано підготувати подання на фінансування. Слід розуміти, що отримання гранту залежатиме від наявності та правильності реставраційної документації.

Отже, справа збереження та реставрації вписаних до списку ЮНЕСКО пам"яток дерев"яної сакральної архітектури вимагає насамперед створення кваліфікованої активної команди, в якій мають працювати фахівці-реставратори та представники локальних громад і користувачів церков.

"Завжди обов"язково мають бути три учасники процесу: держава, область, місцеві власники"

Місія координації та планування роботи таких команд лежить на Центрі управління, що його створено на базі історико-архітектурного заповідника у Жовкві. За останній рік у Центрі опрацьовано детальну програму реставраційних та інших заходів для реалізації в церквах в Україні, у тому числі за допомогою польських партнерів.

Крім того, створено умови для залучення в дослідницькі та реставраційні роботи спеціалістів зі Сполучених Штатів Америки та Японії. Співпраця з цими країнами може бути дуже корисною в аспекті застосування найсучаснішої апаратури для діагностики та "лікування" наших святинь, а також для виконання спеціальних видів реставраційних робіт чи для вирішення технічних завдань захисту та моніторингу стану храмів.

Основні сучасні проблеми збереження дерев"яних церков

Однією з першорядних проблем церков є безпека. Кожна церква має бути забезпечена охоронними системами. Мусять бути також системи протипожежної сигналізації та активного пожежогасіння. Тобто сьогодні недостатньо лише влаштувати громовідводи.

Інша проблема — реалізація консерваційних чи реставраційних заходів. На кожному об"єкті своя специфіка. Часто потрібно ліквідовувати біологічне ураження деревини грибками та цвіллю. В багатьох церквах є грибкове ураження підвалин, підлог, і в цих випадках теж потрібно працювати фахово, не самодіяльно, максимально консервуючи та зберігаючи автентичну деревину. Ураження шашелем потребує виконання специфічних, надто складних робіт на об"єктах, і в цих питаннях якраз може бути дуже корисна закордонна допомога.

"Справа збереження та реставрації пам"яток дерев"яної сакральної архітектури вимагає створення кваліфікованої активної команди"

Українсько-польська співпраця

Вписання українських дерев'яних церков у список світової спадщини має величезне значення не лише як промоція національної спадщини на міжнародному рівні. Це позитивний приклад українсько-польської співпраці у культурній сфері.

Ще одна позитивна сторона справи — деякі зі списку українських церков на території Польщі використовуються сьогодні як католицькі храми. Але архітектурний вистрій, опорядження (зокрема іконостаси) цих святинь не змінено. Це є добрим прикладом для наших вірян, як слід поводитися з культурними цінностями.

На більшості вписаних дерев"яних церков з Польщі проведено великі реставраційні роботи ще до їх номінування. Тому належний технічний стан цих церков з автентичними реставрованими елементами є взірцем для власників церковних будівель в Україні.

"Це позитивний приклад українсько-польської співпраці у культурній сфері"

Позитивним змінам у відродженні українських пам"яток сприяла робота спеціально створеного українсько-польського "центру управління" групою церков світової спадщини. Центр під керівництвом пана Володимира Герича здійснив низку семінарів та спеціальних екскурсій на реставровані польські об"єкти для власників церков з України.

Фото Галини Шевцової