Игорь Артюшенко: про декларации, роскошь и жизнь на зарплату

В разговоре с Игорем Артюшенко выяснилось, что нардеп хоть и ведет достаточно аскетический как для народного избранника образ жизни, но простым человеком назвать его все-таки сложновато. В Запорожье будущий депутат получил два высших образования — медицинское и экономическое, работал на топ-менеджерской должности, а с началом Революции достоинства стал лидером местного Евромайдана, за что получил четыре уголовных дела, "браслет" на ногу и реальную возможность провести ближайшие полтора десятка лет за решеткой. Но Революция победила, и Артюшенко баллотировался от Блока Петра Порошенко в парламент. Победив в мажоритарном округе, он стал народным депутатом Украины.

В столице Артюшенко поселился в гостиничном номере, который ему оплачивает государство. Номер размером с однокомнатную квартиру в хрущевке выглядит довольно аскетично, но обжито. Об этом говорят личные вещи — фотографии родных, электрочайник, утюг…

— В списке "самых скромных" чиновников и депутатов Верховной Рады вы занимаете четвертое место. Более богатым коллегам не завидуете?

— Хіба що інколи (смеется), коли в спекотний день кондиціонер у номері барахлить. Мені вистачає грошей на життя та утримання родини, бо в нашій сім"ї саме зарплата депутата є основним джерелом доходу. Я, дружина і донька живемо на мої п"ятнадцять тисяч, і цієї суми вистачає на наші потреби.

— Ваше материальное положение заинтересовало общественность — вы уже стали героем нескольких статей и телесюжетов. Как вы относитесь к такому статусу?

— Це той випадок, коли за славу не треба платити (смеется). А взагалі я вважаю неправильним, що це викликає такий ажіотаж. Проблема в тому, що у голові багатьох громадян щільно засів стереотип, що депутат — обов"язково багата людина. Понад те, велика частина населення впевнена: народні обранці йдуть у Верховну Раду винятково для того, аби заробляти статки. Не лукавитиму: такі особи справді є, і їх багато. Втім їхні дії є порушенням закону і давати оцінку їм повинні правоохоронні органи.

Я не кажу, що депутати мають бути бідними чи багатими. Насамперед народні обранці мають бути розумними та чесними, бо депутатство — це робота, і робота важлива й виснажлива. Сьогодні мільйони українців живуть на зарплату, яка є набагато меншою, ніж оклад депутата.

— Вас не раздражает, что в то время как одни депутаты декларируют миллионы гривен, другие народные избранники живут на одну зарплату и пользуются помощью государства?

— Та й ті, хто декларують мільйони, теж користуються (смеется).

Насправді, дивлячись, про якого з декларантів йдеться. Наприклад, для мене цілком було очікувано, що найбагатшим посадовцем виявиться президент України. Петро Порошенко йшов до влади вже заможною людиною, тому наявність мільйонних рахунків у декларації мене зовсім не дивує. Людина здобула успіху в бізнесі й тепер реалізує свій досвід і знання в політиці.

А ось наявність мільйона доларів у Олега Ляшка мене щиро вражає. Людина, яка запевняє, що останні п'ятнадцять років займається виключно політикою, декларує суми з шістьма нулями, нерухомість, землі. І це при тому, що до отримання мандата пан Ляшко працював лише у сфері ЗМІ. Думаю, питання "звідки?" має цікавити не лише мене та громадськість, а й правоохоронні органи.

Взагалі, заповнюючи декларації, деякі посадовці впадали в крайнощі. Наприклад, Юлія Тимошенко вказала, що не має ані авто, ані житла. Була 100% вірогідність, що дехто умисно занижуватиме свої статки, але ж навіщо це робити на рівні абсурду? Водночас я впевнений, що дехто так само умисне завищував показники свого матеріального становища, щоб виправдати майбутні придбання.

Ще Островський вважав, що бідність — не порок. Перефразовуючи класика, скажу, що багатство також не є пороком, якщо здобуте чесним шляхом. Пороком є злочин.

— Кстати, некоторые СМИ и вас подозревали в недостоверном заполнении декларации. В частности, речь шла о квартире в Киеве, которая не указана в документе…

— Я не задекларував квартиру з тієї причини, що вона мені не належить. Нерухомість придбали мої батьки ще до Революції і тим паче до потрапляння в парламент — для цього моя мати декілька років важко працювала за кордоном. Тому було надто неприємно, коли деякі журналісти назвали це житло результатом моєї роботи у Верховній Раді і не спростували інформацію, навіть коли я виклав у Facebook документи, що підтверджують мої слова. Квартира однокімнатна, наразі батьки здають її в оренду.

— Списки имущества народных депутатов откровенно шокировали украинцев. Особенное раздражение вызвали предметы роскоши — оригиналы картин известных художников, антикварное оружие и доспехи, коллекции эксклюзивных вин… Как лично вы относитесь к наличию таких вещей у ваших коллег?

— Особисто я не розумію, навіщо перетворювати оселю на музей. Кожна людина оточує себе приємними речами, й у кожного вони різні. Хтось звик до розкошів, хтось віддає перевагу аскетичному способу життя. Мені ближчий другий варіант. Я виріс у звичайній родині: мама з татом були простими інженерами. Все життя батьки багато працювали, у важкі дев"яності роки їм довелося звільнитися з заводу та працювати не за спеціальністю. Мене не балували, але в мене інвестували. Я з дитинства знав, що маю отримати освіту, а в перспективі — науковий ступінь. Власне, так і сталося (Артюшенко — магистр экономических наук, работает над диссертацией).

Тому сьогодні можу сказати, що у мене інші цінності. Я спокійно обходжуся без картин XVIII ст. й антикваріату, але не уявляю свого помешкання без полиці з цікавими книгами.

Повертаючись до теми розкошів: якщо людині, яка чесно заробила кошти, принесе радість придбання хорошого годинника чи оригінальної ювелірної прикраси, не бачу в цьому нічого поганого.

— За два года депутатства у вас была возможность улучшить свое материальное положение?

— Так. Коли у Верховній Раді відбувалося голосування за підвищення зарплатні народним депутатам. Я проголосував "за".

— Вы считаете своевременным голосовать за такой проект в то время, когда основная часть населения живет за чертой бедности?

— Вважаю, що кожен працівник має боротися за збільшення зарплатні, депутати — не виняток. Як чоловік, як амбітна людина я зацікавлений у тому, щоб покращити життєві умови своєї родини. Запропоноване підвищення зарплатні не було критичним. Сьогодні депутати отримують оклад на рівні з національним менеджером торгівельної кампанії. Я кажу про це з власного досвіду (до января 2014 года Игорь Артюшенко работал национальным менеджером дистрибьюторской компании). Але погодьтеся, відповідальності у народного депутата набагато більше. Як і зобов"язань. Кожна праця має гідно оплачуватися. Коли директор комунального підприємства заробляє більше, ніж двірник, нас це не дивує. Якщо двірник хоче бачити іншу суму в гаманці, він здобуває освіту, змінює перелік завдань, плідно працює та просувається кар"єрними сходами до того ж директора. Посада народного депутата — це таке саме підвищення для представника кожного професії. Я працюю в середньому 17 годин на день, не пропустив жодного засідання Верховної Ради, розробив понад 20 законопроектів, активно працюю в окрузі й у парламентському комітеті. Чесно кажучи, так, як останні два роки, я не працював ніколи в житті. Це топ-менеджмент, тільки від тебе залежить не прибуток приватної фірми, а майбутнє величезної держави. І досить дивно платити державним менеджерам у рази менше, ніж заробляють менеджери у бізнесі. Ми ж хочемо професійних, але безоплатних, а так майже не буває. Дешева рибка — погана юшка. За маленьку зарплатню у держслужбовці піде або чесний непрофесіонал, який не зміг реалізуватися у бізнесі й як наслідок — не зможе нормально керувати державою, або розумний корупціонер, котрому байдужа мізерна зарплата, бо він своє візьме інакше — "відкатами", хабарами та крадіжками з бюджету. Такий вибір.

Я вважаю, що не треба боротися за те, щоб у країні не було багатих. Треба боротися за те, щоб не було бідних. І слід працювати над тим, щоб це розуміли і бідні, і багаті.

— Возвращаясь к теме декларирования, способна ли, на ваш взгляд, эта реформа изменить общество?

— Однозначно так. Це ж не той випадок, коли посадовці похизувалися своїми статками, народ обурився, полаялися в соцмережах і всі забули про це. Слід розуміти, що е-декларування — це системна робота. Наступна черга декларування стартує вже у січні. І тоді ми з подвійною цікавістю спостерігатимемо за декларантами, адже в широкому доступі вже є база для порівняння. Крім того, НАЗК контролюватиме покупки посадовців вартістю понад 60 тис. грн. Впевнений, попереду на нас очікує багато фантастичних історій на тему "звідки в мене ця річ". До того ж, коли той чи інший нардеп захоче, наприклад, знову виграти вибори до парламенту, то його виборець скаже: "Голубе ти мій сизий, а звідки ж у тебе мільйон у декларації? Крав наші гроші?" І надії на переобрання будуть поховані власноруч написаною декларацією, а до влади прийдуть інші, незаплямовані. Це така собі політична люстрація.

Не варто забувати, задля чого взагалі проводилася реформа. Е-декларування було однією з умов Євросоюзу для надання Україні безвізового режиму, а також умовою для отримання траншу від МВФ. Отже, тепер, коли депутати стали ближче до українців, українці стали ближчими до Європи.

Попри це ми отримали чудовий інструмент у боротьбі з корупцією. Люди врешті мають усвідомити: в політику треба йти заради змін, заради реформ, а не за збагаченням.

Справка: Игорь Артюшенко — народный депутат Украины, глава Запорожской территориальной организации партии "Солидарность — Блок Петра Порошенко", член Комитета Верховной Рады по вопросам предотвращения и противодействия коррупции. По данным независимой платформы VoxUkraine, Артюшенко вошел в пятерку рейтинга реформаторов iMoRe с результатом 288,65 балла из 300,65 возможных. За время депутатской деятельности Игорь Артюшенко подал 22 законопроекта.