Справа на мільярди. Як і коли українські АЕС отримають нові енергоблоки

Взимку 2022 року в НАЕК "Енергоатом" відрапортували, що вперше в історії України всі 15 вітчизняних енергоблоків АЕС працюють одночасно. Їхня сумарна проєктна потужність становить 13,835 ГВт. Проте, за даними НЕК "Укренерго", на 9 лютого 2022 року навантаження АЕС склало 11,7-11,8 ГВт. За добу вони забезпечили Україні 56,4% необхідного обсягу електроенергії. Для порівняння: частка ТЕС, які працюють на вугіллі та газі, становила 23,6%, ГЕС забезпечили 5,8%, вітрові та сонячні електростанції (ВЕС та СЕС) — 3,6% та 2,1% відповідно.

Більшість ядерних реакторів, які працюють в Україні, запустили в експлуатацію в СРСР. Проєктуючи їх, термін експлуатації встановили на рівні 30 років, і 12 енергоблоків цей рубіж уже переступили.

Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) продовжила термін експлуатації трьох реакторів – на 20 років і ще дев'яти – на 10 років з можливістю подальшого пролонгування ще на 10 років після переоцінки рівня безпеки. В січні 2021 року до 2030 року продовжили термін експлуатації енергоблоку №5 Запорізької АЕС.

За результатами переоцінки, три енергоблоки Южно-Української АЕС (ЮУАЕС) працюватимуть до 2023–2030 років. П'ять із шести реакторів Запорізької АЕС (ЗАЕС) – до 2025–2037 років, перший та другий блоки Рівненської АЕС (РАЕС) – до 2030–2031 року, а перший блок Хмельницької АЕС (ХАЕС) – до 2028 року. Три енергоблоки, що залишилися, ввели в експлуатацію після того, як Україна здобула незалежність. У 1995 році — ЗАЕС-6, 2004 році — ХАЕС-2 і РАЕС-4. Їхній проєктний термін експлуатації ще не закінчився.

"Рішення щодо подальшого продовження термінів експлуатації прийматимуть за результатами переоцінки, виходячи з можливості гарантованого забезпечення ядерної та радіаційної безпеки під час надпроєктної експлуатації", — коментують у Міненерго. Таку переоцінку проводять раз на десять років.

"Основну масу енергоблоків до кінця 2030 року потрібно вивести з експлуатації, але є ідея продовжити їхню роботу ще на 10 років — до 2040 року, — узагальнює Юрій Корольчук, співзасновник Фонду енергетичних стратегій. — Йдуть розмови і про можливість продовження роботи блоків до 60 років, але поки що для цього немає наукової бази". Через це експерт рекомендує вважати 2040 точкою відліку — до цього часу потрібно побудувати інші види генерації або нові АЕС.

Тобто, навіть якщо реалізується найоптимістичніший сценарій, менш як через два десятиліття Україна неминуче зіткнеться із завданням виведення з експлуатації АЕС радянського будівництва та заміни їх новими потужностями, до чого потрібно було готуватися, починаючи буквально з першого кіловата, який виробили старіючі реактори.

Піти красиво. Як і за чий рахунок старі блоки АЕС виведуть із експлуатації

Зняти блок АЕС з експлуатації — складний та тривалий процес завершення життєвого циклу ядерних установок та їхньої інфраструктури, який може розтягнутися на 55–60 років. Цей період поділено на кілька стадій: припинення експлуатації, остаточне закриття, консервація, витримка та демонтаж. Докладний алгоритм прописали в "Концепції зняття з експлуатації діючих атомних електростанцій України", яку затвердили наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.12.2015 №798.

Вивести блок АЕС з експлуатації — справа дуже затратна. Як повідомили Фокусу в Міненерго, виходячи з європейського досвіду, щоб зняти один енергоблок АЕС, потрібно близько $300 млн. Проте незалежні експерти говорять про значно більші суми.

"На першому етапі вистачить по $300 млн на кожен блок – сумарно майже $4 млрд [на 13 блоків, які, ймовірно, доведеться виводити з експлуатації після 2040 року, — Фокус], але повна вартість виведення становить $1 млрд ($13 млрд на всі блоки), — продовжує Юрій Корольчук. — Недостатнє фінансування тягне за собою екологічні ризики та критику з боку ЄС. Блоки можуть просто призупинити та шукати кошти, але МАГАТЕ [Міжнародне агентство з атомної енергії] цього не рекомендує".

Починаючи з 2005 року, відповідно до закону "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" №1868-IV від 24.06.2004, "Енергоатом" зобов'язали робити регулярні відрахування, щоб формувати фінансовий резерв, призначений для зняття з експлуатації ядерних установок.

Фінансовий резерв державна експлуатуюча організація (НАЕК "Енергоатом") має сформувати за час експлуатування ядерної установки на спеціальному рахунку в Держказначействі. Відповідно до закону №1868, для захисту від інфляції та отримання додаткового доходу кошти з резерву можна вкладати в державні цінні папери та облігації міжнародних фінансових організацій, що знаходяться на території України. Витрачати ресурси з цього рахунку можна тільки на фінансування розробки та реалізації проєктів зняття з експлуатації ядерних реакторів.

За інформацією Міненерго, за останні кілька років сума щорічного відрахування до резерву становить 785,4 тис. грн. Загалом станом на лютий 2022 року у відповідному фінансовому резерві акумулювали 5,096 млрд грн — близько $182 млн за поточним курсом. Цієї суми за найскромнішими підрахунками не вистачить навіть на виведення з експлуатації одного енергоблоку.

За оцінкою Юрія Корольчука, якщо відрахування в резерв йтиме до 2040 року, як раніше, в ідеалі, держава зможе зібрати близько $800 млн, чого теоретично вистачить для початку робіт, якщо, звичайно, коливання валюти та інфляція не помножать усі накопичення на нуль. Проте ситуація далека від ідеалу. Адже, згідно з результатами аудиту, які Рахункова палата України оприлюднила в грудні 2020 року, фінансовий резерв для виведення енергоблоків з експлуатації наповнюють недостатньо – станом на 1 жовтня 2020 року на 80,3% від запланованих показників. Водночас акумульовані кошти дуже швидко знецінюються через темпи інфляції.

"Згідно з міжнародною практикою, кошти на зняття з експлуатації АЕС закладають в тариф на електроенергію, яку виробляють станції, — пояснює Фокусу член Рахункової палати Ігор Яремчук. — Це означає, що АЕС повинні самі заробити на своє закриття, оскільки стадія зняття з експлуатації є невід'ємною частиною життєвого циклу АЕС".

Експерт зазначає, що накопичення такого резерву передбачало ухвалений у 1995 році закон "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку". Однак через не прописаний у ньому механізм відрахувань, формування фонду взагалі навіть не починалося протягом майже десяти років аж до моменту усунення правової прогалини.

Тобто час на формування фінансового резерву безповоротно втрачено. Але й тепер рівень відрахувань виглядає недостатнім. Яремчук наголошує, що, згідно з чинною на момент проведення аудиту концепцією, загальні витрати зі зняття з експлуатації всіх енергоблоків розраховували в цінах 2012 року та оцінювали в 42,75 млрд грн ($5,35 млрд за курсом близько 8 USDUAH). Але порівняно з 2012 роком гривня девальвувала втричі.

"Міненерго не забезпечило належну та своєчасну актуалізацію положень концепції, а щорічний обсяг відрахувань у фінансовий резерв не коригували відповідно до фактичної потреби. В таких умовах накопичення достатнього обсягу коштів не забезпечують", — підсумовує Яремчук.

Про результати аудиту Рахункова палата поінформувала Верховну Раду, Кабмін та Міністерство енергетики. Відомства отримали докладні рекомендації щодо усунення проблеми. Однак тепер у Рахунковій палаті заявляють, що низку недоліків та порушень, про які йшлося в наданих матеріалах, в органах влади залишили без уваги. Зокрема, так і не передбачили заходів щодо посилення контролю за надходженнями до держбюджету відповідних відрахувань, не вирішили питання погашення заборгованості НАЕК "Енергоатом" на формування фінансового резерву, зокрема за 2007-2009 роки та ін. Через це Рахункова палата ще вкотре звернулася до Міненерго з приводу усунення всіх недоліків та порушень, виявлених під час аудиту.

"Якщо в системі відрахувань нічого не змінювати, не варто розглядати кошти фінансового резерву для зняття з експлуатації ядерних установок як основне джерело фінансування таких витрат!" – попереджає Ігор Яремчук. Зі свого боку в Міненерго заявляють, що в разі нестачі коштів у відповідному резерві фінансуватимуть виведення з експлуатації енергоблоків з держбюджету. Тобто в перспективі кількох десятиліть розв'язання цієї проблеми може лягти на плечі платників податків. Ну, а недолік фінансування держава традиційно компенсує, залучивши мільярдні позики (політика фінансування видатків держбюджету через зовнішні та внутрішні держпозики, — Фокус), тож, фактично, тягар оплати видатків на прощання зі "старим атомом" перекладуть на плечі нових поколінь українців.

Привіт новий атом. Чим замінять старі блоки АЕС в Україні

Як зазначають у Міненерго, Україні 2021 року вдалося закласти основу для подальшого розвитку вітчизняної ядерної галузі. По-перше, йдеться про підписання меморандуму та угод з американською компанією Westinghouse щодо будівництва двох атомних енергоблоків на майданчиках Хмельницької АЕС. Нагадаємо, їхнє будівництво стартувало в 1985–1986 роках, однак у 1990-му роботи призупинили. По-друге, НАЕК "Енергоатом" із ще однією американською компанією NuScale Power підписали меморандум про взаєморозуміння з метою вивчення можливості будівництва в Україні малих модульних реакторів.

Як уже писав Фокус, нові енергоблоки будуватимуть за технологією компанії Westinghouse — AP1000. Водночас розглядають можливість не лише будівництва третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС, а й енергоблоку №5 на Рівненській АЕС, №7 та №8 на Запорізькій АЕС та №4 на Южно-Українській АЕС. Тобто йдеться про шість нових енергоблоків потужністю 1,117 ГВт кожен. Раніше в "Енергоатомі" повідомляли, що установка АР1000, яку ліцензувала Комісія з ядерного регулювання США і декілька країн Європи та Азії, має пасивні системи безпеки, модульну конструкцію, високу працездатність і може функціонувати в маневреному режимі.

Проте, деякі експерти сумніваються в реалістичності грандіозних ядерних проєктів. Енергоексперт Валентин Землянський вважає рух у бік співпраці з Westinghouse помилковим, оскільки в процесі будівництва аналогічних реакторів (AP1000) вже виявили проблеми в США та Китаї.

"У гіршому разі через скандали з обладнанням, яке нам пропонують, у майбутньому таке рішення можуть визнати неправильним", — продовжує Юрій Корольчук.

Крім того, є питання й щодо затребуваності нових потужностей на українському ринку.

"Насамперед, Україні необхідна макроекономічна концепція розвитку, а енергетика має відповідати її запитам, — коментує Землянський. — Наприклад, аграрній наддержаві ядерна енергетика навряд чи потрібна в сьогоднішніх обсягах. З іншого боку, якщо ми націлені на розвиток індустріального потенціалу, для цього будуть потрібні відповідні енергетичні потужності". Тобто для початку країні потрібне рішення, яку економіку вона будує.

Нагадаємо, раніше Ольга Кошарна, експертка з атомної енергетики, розповідала Фокусу, що альтернативою атомній гігантоманії могла б стати реалізація проєктів маневрених малих та середніх реакторів на майданчиках нявних АЕС.

Проте одним із найважливіших питань для України залишається ціна атомного питання, адже будівництво нових енергоблоків – справа на мільярди доларів. Раніше Фокус писав, що орієнтовна вартість проєкту Westinghouse з добудови четвертого енергоблока Хмельницької АЕС та ще чотирьох енергоблоків інших атомних електростанцій України – $30 млрд.

Атом зеленіє. Чого очікувати від визнання ядерної енергетики "зеленою" технологією

Під час виробництва атомної енергії виділяється відносно невелика кількість СО2. Тому заради досягнення цілей кліматичної нейтральності у світі переглядають ставлення до ядерної енергетики. В рамках цієї тенденції Європейська Комісія 2 лютого 2022 року вирішила внести атомну та газову енергогенерацію до списку "зелених" технологій. Водночас атомна енергетика отримує вимоги відповідати ядерній та екологічній безпеці.

Втім, питання ще рано вважати розв'язаним. Останнє слово залишається за Європарламентом та Радою ЄС, яким дається чотири місяці на перевірку документа, результатом чого може стати схвалення або заперечення. Як зазначають у Міненерго, схвалення зазначеного документа дасть орієнтир інвесторам щодо того, які інвестиції вважають "зеленими". Завдяки цьому, покращаться перспективи для залучення коштів на впровадження новітніх технологій та подальшого розвитку атомної енергетики.

"Незважаючи на Чорнобиль, Фукусіму та десятки інших дрібних аварій, АЕС відведуть ключову роль в енергогенерації. Частка атомної енергії у світовому енергобалансі може досягти 40% замість теперішніх 13%. Вона витіснятиме вугільну генерацію, на яку зараз припадає 40%", — підсумовує Юрій Корольчук.

Втім, вплив європейських тенденцій на Україну навряд чи буде надто помітним. Як зазначає Валентин Землянський, якщо атомну генерацію додадуть до "зеленої" таксономії (класифікації екологічно стійких видів діяльності), зміниться показник частки "зеленої" генерації в структурі виробництва електроенергії в Україні. Якщо врахувати, що частка атомної генерації становить понад 50%, на гідроенергетику припадає 15%, а на відновлювані джерела енергії 10%, то вийде, що понад 70% електроенергії в Україні забезпечує "зелена" генерація. І це знімає питання щодо екологічності української енергосистеми. Проте з інвестиціями справа складніша. Адже, за словами Землянського, у сфері атомної енергетики працює не так багато компаній, які здатні реалізовувати великі проєкти. А будівництво нового енергоблоку обходиться, як мінімум, у суму близько $5 млрд.

Втім, визнання атома "зеленим" Україні було б дуже вигідним, оскільки країна має плани щодо розвитку водневої енергетики, яку з радістю можуть купувати країни Євросоюзу, проте однією з ключових умов для водню є його "чистота". Іншими словами, водень має бути екологічним (вироблений на базі "зеленої" енергетики). В "Енергоатомі" вже неодноразово заявляли про зацікавленість у розвитку водневих проєктів. Раніше в листопаді 2020 року компанія ввійшла до Європейського альянсу з чистого водню (European Clean Hydrogen Alliance), створеного Європейською Комісією. Через рік у жовтні 2021 року заступник директора з міжнародних проєктів "Енергоатома" Віктор Лелека повідомив, що "Енергоатом" запускає пілотний проєкт з виробництва водню.