Україна ризикує втратити не території, а людей: чому біженці не поспішають повертатися додому

Понад половина українських біженців не повернеться додому навіть після завершення активної фази війни в країні. За оцінками ООН, у Європі до кінця 2029 року залишаться 56% від нинішньої кількості біженців з України. Фокус проаналізував ситуацію і вивчив дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС), автори якого наголошують, що для країни це не лише демографічний ризик, а й серйозний виклик для її економіки та ринку праці.

Три сценарії від ООН щодо українських біженців в ЄС

У доповіді Управління Верховного комісара ООН у справах біженців йдеться про три сценарії розвитку подій до кінця 2029 року. Фахівці оцінили, яка частина українських біженців житиме в Європі, а скільки людей потенційно повернуться додому.

1. За сценарієм "тендітного миру", коли бойові дії припиняться, Росія збереже контроль над окупованими територіями, а тимчасовий захист для українців у ЄС завершиться у березні 2027 року, у Європі можуть залишитися 56% українських біженців — близько 2,9 млн людей.
2. У разі, якщо війна в Україні триватиме, у Європі житимуть 99% українських біженців.
3. У разі перемоги України, за розрахунками ООН, за кордоном можуть залишитися близько 1,67 млн людей.

Водночас в ООН попередили, що різке припинення тимчасового захисту у 2027 році може перевантажити системи притулку та спровокувати нову міграцію всередині Європи. Тому країнам ЄС рекомендують готувати довгострокові механізми легалізації українців, зокрема спрощені дозволи на проживання та нові форми захисту.

Хто виїхав і хто готовий повернутися — портрети українців за кордоном під час війни

За межами України перебуває близько 5,2 млн громадян. Вони не є однорідною групою. Згідно з останньою хвилею дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС), кожен біженець має різну причину виїзду, рівень адаптації та плани на майбутнє.

ЦЕС поділив українських біженців на кілька груп. Більш схильними до повернення є "класичні воєнні біженці" та люди "з сильним зв’язком" з Україною. Натомість частіше залишитися за кордоном можуть ті, для кого виїзд уже став "новою життєвою траєкторією", а також "економічно вразливі" біженці.

Найбільше бажання повернутися демонструють саме "класичні воєнні біженці". Це люди, які виїхали переважно через бойові дії у своєму населеному пункті або поруч із ним, а не через економічні причини чи втрату віри в майбутнє України. Серед них 63% кажуть, що точно або скоріше планують повернутися додому. Для порівняння, середній показник серед усіх українських біженців становить 43%.

Загалом наміри повернення у 2026 році фактично стабілізувалися. У перший рік повномасштабного вторгнення повернутися до України бажали 74% біженців, але у 2022-2024 роках ця частка поступово зменшувалася. Люди адаптувалися до життя за кордоном, знаходили роботу, оформлювали документи, влаштовували дітей до шкіл і все частіше відкладали рішення про повернення.

Наприкінці 2024 року про плани повернутися заявляли 43% українців за кордоном. У п’ятій хвилі дослідження, проведеній у грудні 2025 — січні 2026 року, цей показник залишився таким самим.

Тож, яка ситуація з поверненням зараз?

• 19% українських біженців віддають 8голоси за повернення,
• 24% — скоріше, планують,
• 20% поки не визначилися,
• 19% — скоріше, не планують,
• 17% — точно не збираються повертатися.

Скільки біженців повернуться після війни: три сценарії від українських економістів

За розрахунками Центру економічної стратегії, після закінчення війни вдо України можуть повернутися від 1,3 млн до 2,2 млн біженців.

1. Базовий сценарій передбачає, що додому приїдуть близько 1,6 млн українців. Водночас за кордоном, без урахування Росії та Білорусі, залишаться приблизно 2,7 млн людей.
2. Якщо події розвиватимуться за песимістичним сценарієм, до України повернуться лише 1,3 млн біженців, а за кордоном залишаться близько 3 млн українців.
3. Оптимістичний сценарій передбачає повернення 2,2 млн людей, тоді як за межами країни залишаться 2,1 млн біженців.

Що впливає на рішення українських біженців повернутися

Дослідження ЦЕС показує, що бажання українських біженців повернутися додому залежить не лише від безпеки чи тривалості війни. На це рішення впливають:

• вік;
• стать;
• родина;
• доходи;
• зв’язок з Україною.

Регресійний аналіз свідчить про те, що чоловіки та молодь до 35 років менш схильні до повернення. Так само менше бажання повертатися мають біженці з дітьми до 18 років. Для таких родин рішення часто ускладнюється тим, що діти вже навчаються за кордоном і поступово адаптуються до нового середовища.

Водночас наявність партнера в Україні суттєво посилює наміри повернутися. За оцінками дослідників, у таких біженців імовірність повернення зростає щонайменше удвічі.

Важливу роль відіграє і матеріальний стан. Українці, які мали вищий дохід до виїзду з України, частіше розглядають можливість повернення. Натомість ті, хто вже має непогані фінансові надходження за кордоном, менш схильні повертатися додому.

Сильніший зв’язок з Україною також підвищує шанси на повернення. Біженці, які переказують кошти близьким в Україні, частіше хочуть повернутися. Так само і з тими, хто продовжує навчатися або працювати дистанційно в українських закладах.

Неповернення біженців може коштувати Україні до 10% ВВП

У ЦЕС оцінили економічні втрати від неповернення українських біженців за трьома сценаріями: оптимістичним, середнім та песимістичним. Розрахунки базуються на двох підходах: зменшенні споживання всередині країни та скороченні виробництва через нестачу робочої сили.

Залежно від сценарію втрати споживання від неповернення мігрантів можуть становити від 2,3% до 3,4% довоєнного ВВП України. Якщо брати за основу дані за 2023 рік, показники вищі: від 4,9% за оптимістичного сценарію до 7,1% за песимістичного.

Окремо було розраховано втрати від скорочення робочої сили. Йдеться про українців, які зараз працюють за кордоном і не планують повертатися. За цим методом річні втрати можуть сягати від 5,5% до 8,1% довоєнного ВВП або від 6,5% до 9,5% ВВП 2023 року.

Отже, короткострокові економічні втрати від неповернення українських біженців поступово зростають. Залежно від методу розрахунку та сценарію вони можуть становити від 2% ВВП за оптимістичного сценарію до майже 10% ВВП за песимістичного.

Довгострокові наслідки оцінити складніше, особливо якщо за кордоном залишаться діти-біженці. Але ризики для українського ринку праці та демографії посилюються що довше біженці з України живуть за кордоном.

Раніше Фокус писав, що в Німеччині посилили правила отримання соціальної допомоги. Біженці з України можуть втратити виплати через відмову від роботи.