Як пороблено. Чому в української влади не виходить не красти
Реформи, які тривають у нас уже протягом 8 років під тиском Заходу, не дали жодного ефекту. Ми як були кримінальною державою, так і залишилися, а під час каденції Зеленського ситуація навіть погіршилася.
Чому в Україні не йдуть реформи?
Спочатку факт: Пресслужба Transparency International Ukraine повідомила, що за результатами 2021 р. Україна посіла 122 місце в Індексі сприйняття корупції з показником 32 бали зі 100 можливих, що на один бал менше, ніж рік тому.
Пояснимо, що йдеться про корупцію в державному секторі. 32 бали або 32% означають, що на 68% корупція замінила собою державу. Реформи, які Захід проводить у нас уже протягом 8 років, не дали жодного ефекту. Ми як були кримінальною державою, так і залишилися і в період каденції Зеленського ситуація стала навіть погіршуватися.
При цьому Росія має в цьому ж рейтингу 29 балів. Але доводиться визнати, що ми від Росії далеко відірвалися і за результатами 2022 р. цілком можемо знову зрівнятися. І це після 8 років титанічних зусиль Заходу з реформування України!
А якби не було тиску та патронажу Заходу? Страшно навіть уявити.
Чому так відбувається?
Справа в тому, що в Україні склалася так звана патримоніальна держава, суть якої зводиться до того, що при владі є група людей, які використовують політичну владу для отримання особистої вигоди.
Це якщо говорити науково. Просто таку державу можна назвати клептократичною або навіть ще зрозумілішою — злодійською.
Злодійська влада тримається на побудові так званої вертикалі влади. Сутність вертикалі влади полягає в тому, що рівні ієрархії, що стоять вище і нижче, знаходяться у відносинах обміну різними благами і послугами.
Наприклад, президент призначає губернатора на область та віддає йому її на пограбування. У відповідь губернатор зобов'язаний забезпечити іншу послугу, наприклад, перемогу на виборах. Губернатор розставляє людей всіх ділянках і також обмінюється з ними взаємовигідними послугами.
Це простенький приклад. У житті обміни послугами всередині вертикалі влади відбувається масштабніше і витонченіше. Подібні вертикалі влади діють у всіх міністерствах, відомствах, у всіх адміністративних центрах, у всіх судах і, найголовніше, у всіх силових відомствах. Всюди куди змогла дістатися вертикаль влади.
Вертикаль влади призначена для отримання ренти на всіх її рівнях. Інших цілей вона не має. Витяг вигоди — це кінцева мета та внутрішній зміст усієї владної вертикалі в Україні. До неї приходять лише люди з такими цілями — інших туди просто не пустять. Такі правила гри і туди можуть вписатися лише люди з кримінальною свідомістю та збоченою моральністю.
В Україні у вертикалі влади включено сотні тисяч людей і навколо них годується ще 3-4 млн. різних "приживал". Міцність вертикалі повністю залежить від того, як добре працює механізм обміну послугами всередині неї. Наскільки він збалансований та взаємовигідний.
Кожен новий президент починає з того, що швидко формує владну вертикаль під себе, розставляючи на ключові позиції своїх людей та вступаючи із ними у взаємовигідний обмін послугами.
Пам'ятаєте, як Петро Олексійович радісно ділився з Путіним у телефонній розмові, що він, Порошенко, нарешті зміг взяти ВСЕ під свій особистий контроль. Тобто збудував свою вертикаль, як у Росії. Не законність ПАПу вибудовував, а свою вертикаль.
Перші півтора роки Зеленський витратив на те, щоб зруйнувати кримінальну вертикаль Порошенка та збудувати свою власну, не менш корупційну.
І наступний президент, який змінить Зеленського, насамперед вбудовуватиме свою вертикаль влади, яка функціонуватиме не за Конституцією, а за поняттями. Кримінальним поняттями.
Питання, однак, полягає в наступному:
Чи можна взагалі реформувати таку клептократичну державу?
Якщо можна, то за яких умов?
Як подолати опір вертикалі влади?
На жаль, треба чесно сказати, що якщо суспільство вже потрапило у пастку клептократії, то шансів у нього вирватися з цієї павутини дуже небагато. Майже жодних. Адже навіть американці нічого не змогли вдіяти!
Відразу обмовимося, що немає жодних шансів подолати опір суто демократичним шляхом, через вибори, через створення парламентської коаліції, через написання нових законів, через виконання програм від МВФ тощо. Такі пухкі утворення, які розривають внутрішні суперечності, будуть безсилі перед згуртованою вертикаллю влади, яка має гроші, силу, зв'язки та владу.
Реально таку вертикаль можна зруйнувати лише жорстким авторитарним шляхом і для успіху необхідне неймовірне поєднання наступних умов:
- до влади має прийти лідер, який спирається на підтримку щонайменше 75-80% суспільства
- лідер з якихось причин повинен захотіти робити реформи
- лідер має волю і сміливість
- лідер має команду, яка захотіла реалізувати свої амбіції, як реформатори, а не клептократи
- лідер зміг взяти контроль над силовими структурами
- лідер та команда повинні бути готовими садити довічно з повною конфіскацією по 50 осіб на місяць
- ця команда повинна досягти суттєвих успіхів у короткий період часу. Якщо цього не відбувається, то реформи захлинаються.
Імовірність того, що такі умови матимуть місце, наближається навіть не до нуля, а до мінус нескінченності.
І найголовніша і найважливіша умова, якої неможливо досягти в Україні — це підтримка з боку 75-80% громадян, як це було на початковому етапі при Саакашвілі в Грузії та частково на початковому етапі у Вірменії при Пашиняні.
Справа в тому, що, на відміну від етнічно однорідної Грузії, Україна складається з двох субетносів українців: східних та західних, і боротьба між ними проявляється у тому, що спочатку одні приводять до влади свого представника, потім інші. Це гойдалка, в якій жоден кандидат реально не може отримати більше ніж 30% у першому турі. А з такою підтримкою провести вищезгадані реформи неможливо, немає достатньої опори у суспільстві.
Саакашвілі в Грузії зміг швидко і рішуче провести багато реформ і посадити кілька тисяч корупціонерів, бо на початковому етапі мав підтримку більшості грузинів. Він міг робити все, що хотів і робив.
А, наприклад, Порошенко спирався на західний електорат, а східний практично відмовився взагалі брати участь у виборах. У результаті реальна підтримка Порошенка на момент виборів становила не більше 20% і він був би безсилим у боротьбі з вертикаллю влади, навіть якби в нього навіть були такі амбіції. В результаті він банально очолив цю корупційну вертикаль, бо іншого шляху в нього не було — система його просто переварила б і виплюнула.
Клептократію можна подолати лише за допомогою швидких та радикальних реформ. А неможливість проведення подібних реформ в Україні закладена в самій етнічній неоднорідності країни, в якій люди навіть не можуть домовитися про те, якою мовою, як і де вони мають спілкуватися між собою і в яку церкву ходити чи взагалі не ходити.
І той факт, що з України йде масова еміграція, говорить про те, що дедалі більше людей роблять цей невтішний висновок та розуміють: що перспектив немає.
До речі, вертикаль влади вже давно чудово навчилася використовувати етнічні суперечності, розпалювати національні забобони та нацьковувати людей для блокування будь-яких реформ, які можуть загрожувати їм отримувати владну ренту.
Девіз симбіозу нашої корумпованої бюрократії та олігархів, якщо хтось ще не зрозумів: "Розводь лохів! Краще агресивний націоналізм і розкол суспільства з гуманітарних питань, ніж демократичні реформи".