Шпигунські пристрасті. Як злив секретних документів по Україні вплине на контрнаступ та відносини з США

Серед усього іншого у документах є секретні матеріали щодо українського контрнаступу, а також постачання зброї та чисельності військ. У відкритих матеріалах докладно описується підготовка та спорядження нових бригад, які Україна готує до наступу, перераховуються танки, бронемашини та гармати, передані Україні західними союзниками, зазначається, як терміни постачання техніки вплинуть на процес підготовки та готовність підрозділів.

Нині у Вашингтоні ця історія у розвитку.

"Наразі не можна говорити про правдивість жодного з матеріалів", — така заява пролунала у понеділок від координатора зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джона Кірбі. Він сказав, що матеріали перевіряються та вже виявляються підробки. Пентагон офіційно також поки не підтверджує автентичність навіть окремих знімків. Але при цьому певні заяви представників Міноборони США вказують на те, що частина з них все-таки може виявитися засекреченими матеріалами.

Помічник голови Пентагону Кріс Мігер пояснив: "Міністерство оборони США ще оцінює масштаби витоку секретної інформації протягом останніх тижнів". Мігер зазначив, що була оприлюднена "надзвичайно таємна, засекречена" інформація, яка становить "дуже серйозний ризик для національної безпеки" США. Водночас ФБР почало кримінальне розслідування, аби з’ясувати, хто міг би за цим витоком стояти.

Тож наразі не відомо, що це було: витік від анонімного джерела, легендування роботи розвідки росіян чи, можливо, контрольований злив.

Витік секретних даних Пентагону. Чіткий російський слід

Політолог Олег Лісний говорить Фокусу, що допоки не проведене офіційне розслідування фактів витоку інформації, але є обґрунтовані підстави вважати, що ця ситуація має ознаки інформаційної спецоперації з боку РФ.

"В основі будь-якої розвіддіяльності є збереження джерел інформації, як людей, так і технічних засобів, — говорить він. — Можна згадати приклад ще з часів Другої світової війни, коли Британія мала доступ до кодів фашистської Німеччини, але готова була пожертвувати тисячами життів британців, не вказавши німцям на такі знання. В теперішній ситуації ми бачимо великий обсяг інформації, який вивішується в соціальних мережах в той чи інший спосіб. Якби б певна спецслужба мала постійний доступ, вона скоріше за все б про це заявила, а якісь офіцер чи розвідник написали б про це у своїх мемуарах лише за 40-50 років. А тут все вивалюється в мережу, отже постійного доступу немає".

На думку експерта, інформація спотворюється на початку. Наприклад, про кількість загиблих з того та іншого боку у вигідний для Росії спосіб.

"Наші представники ГУР МО говорять про те, що у відкритих джерелах можна назбирати багато інформації, надати їй термінологію, зовнішній вигляд, певні ознаки таємності, а потім видати ці дані за військові", — додає Фокусу Лісний.

Експерт припускає, що автори операції хотіли досягти за допомогою зливу кількох цілей.

• По-перше, дискредитувати Міноборони США, дискредитувати американські розвідоргани й висунути вперед розвідку Росії. "Це такий фарс, мовляв, дивіться, ми можемо все, а в американців дірява розвідка і взагалі Міністерство оборони", — уточнює він.
• По-друге, зруйнувати довіру між Україною та США, бо на ній у цій війні багато що базується. "Основна тактична і найбільш важлива зараз мета росіян – уповільнення або зрив контрнаступу української армії. Якщо ми подивимось через цю призму – побачимо, кому це вигідно", – додає Лісний.

Ще існує версія — злив може бути вигідний проросійським силам в США. Але якщо навіть так, то це було здійснено в колаборації з російськими спецслужбами. Тобто, одним вигідний політичний розголос всередині США, а іншим – назовні.

Злив секретних документiв. Американцям так було вигідно

Низка експертів припускає, що злив інформації – це не справа рук росіян. Зокрема, експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак.

"Якби у росіян була можливість постійно отримувати доступ до інформації з цього джерела, вони б його приховали, не показували, отримували дані та враховували б у роботі", — зазначає він Фокусу.

Експерт порівнює роботу розвідника з роботою журналіста — мовляв, коли у репортера є надійне джерело у владних колах, він же про нього не розповідає, а використовує інформацію протягом тривалого часу.

Тож Ступак думає, що витік — керована операція американських спецслужб.

"В Америці вже бувало, коли в медіа зливали певні секретні матеріали без причетності іноземних спецслужб", — додає він і називає три випадки з минулого.

• Перший — Вотергейтський скандал, коли президента Річарда Ніксона усунули з посади – він змушений був її залишити після скандалу з прослуховуванням демократів. Тоді джерелом був заступник директора ФБР, про що стало відомо за тридцять років.
• Другий — викривальна платформа Wikileaks. З’ясувалось, що австралійцю Джуліану Ассанжу хтось давав інформацію: листи, повідомлення топпосадовців. Виявилося, це зробив військовослужбовець американських збройних сил Бредлі Меннінг (американський суд засудив його до 136 років ув’язнення за шпигунство).

Хоча в історії самого Ассанжа є російський слід — 2012 року він, перебуваючи під домашнім арештом, був продюсером політичного ток-шоу The World Tomorrow для російського телеканалу RT.

• Третій — програміст Едвард Сноуден з Агентства з національної безпеки. Той був категорично незгодним з тим, що американці прослуховують світових лідерів та читають їх листи, зокрема, канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Бразилії Ділми Русеф. "Сноуден просто зібрав інформацію та оприлюднив її, без втручання росіян", — зазначає Ступак. Хоча пізніше, коли Сноуден попросив політичного притулку, двадцять країн йому відмовили, але саме Росія такий притулок надала.

"Але всі ці факти доводять, що є певні люди, які мають доступ до iнформації, тому вирішили її злити, — доводить експерт. — Наприклад, ці люди з групи, яка не підтримує активну допомогу Україні, яким не подобається, що США стільки грошей передає на війну та підтримку економіки".

І вже нині можна говорити, що є спільне між згаданими трьома скандалами та нинішнім: доступ до таких документів, насправді буває у достатньо широкого кола осіб – серед них працівники різних відділів Міноборони США, а ймовірно, й поза його межами.

США шпигують за союзниками? Усі, хто має можливість — прослуховують

Нині експерти одностайні в одному: ні для кого не новина, що США контролюють в той чи інший спосіб те, що відбувається у світі, стежать за багатьма. І такий контроль може бути за допомогою як відкритих джерел – певних фондів, наприклад, антикорупційних, так і закритих. Який спосіб обирати – питання підходу до розв'язання проблеми.

"Усі, хто має можливість — прослуховують, — говорить Іван Ступак. — А надто в американців є можливість технічного прослуховування всього світу. І вони це роблять. Десь виявляють організовану злочинність, десь терористів, десь – шпигунів, а десь прагнуть отримувати інформацію на випередження, наприклад, як працюють їх союзники, з ким мають домовленості, як ставляться до США".

І Україна – не виняток. А надто у цей час.

"Американці нам дають стільки грошей, що дивно було б не контролювати різними способами їх розподілення, – продовжує експерт. — Якщо я позичив своєму сусідові велику суму грошей, я б теж почав би заглядати у вікно, чи все нормально, чи він на місці, чи він раптом не виїхав кудись далеко. Я б теж турбувався. Ми звикли до такої допомоги, а американці розуміють, що вона має витрачатися на певні цілі, узгоджені раніше. На даному етапі США турбує ще й те, аби Україна встояла. Якби у нас була можливість прослуховувати РФ – ми б це робили, аж гай шумів би. Американці просто хочуть знати, що все під контролем і в надійних руках, що не буде форс-мажорів. Треба розуміти, що це прослуховування – не для того, щоб нам нашкодити, а аби скорегувати нашу поведінку, стратегію та політику".

Інше питання – чи вважати такі "дружні поради" впливом. Але наразі Україна, хоча й триває війна, набула суб'єктності – тобто керівництву, як оцінюють експерти, зараз партнери не нав'язують думку, а радять. І при цьому Україна часто не погоджується з такими настановами, а диктує свій порядок денний. Приклад – зміна риторики щодо звільнення всіх територій України, які Росія окупувала з 2014 року. Ще на початку війни говорили про можливі компроміси, вихід на межі 23 лютого 2022 року.

Але Лісний наполягає: Росія навчилась використовувати механізми західної демократії собі на користь.

"Свободу преси, свободу слова, редакторські статті в будь-яких серйозних виданнях. Вже не один раз з’являлись, м’яко кажучи, не зовсім вірні дані, або однобоко виражені, навіть в дуже серйозних виданнях. Тому я припускаю, що ця інформація, якщо подається під таким соусом, покликана вдарити по довірі", — доводить він.

При цьому експерт упевнений, що Україні вдається зберігати важливі дані. Як приклад: Україні свого часу вдалось зберегти в таємниці плани стосовно захисту Києва та інших міст. Це говорить, що нас не можуть ефективно прослуховувати ані друзі, ані вороги.

"Ми навчились в скрутних ситуаціях якісно зберігати свої дійсні таємниці. Тому в ситуації про злив ми побачили все, що завгодно – дезінформацію, напівінформацію, умовно таємну, можливо таємну. Але там не було чітких планів і дат. А значить — дати і є таємницею, яка не вийшла за межі України, і плани будуть реалізовані тоді, коли ми побачимо можливість на полі бою", — додає експерт.

Втрата довіри та вплив на глобальний збір розвідданих

Нині очевидно, що після витоку файлів щодо України українська сторона навряд чи піде на охолодження стосунків з США, вона не буде заявляти претензії у будь-якому разі, оскільки для цього не час – Україна перебуває у стані боротьби за своє життя та майбутнє.

"Ніякі зливи не можуть нашкодити відносинам США та України зараз, — переконаний Іван Ступак. — Україна настільки від них залежить, що не буде виступати з критичними заявами. Це як відпиляти сук, на якому сидиш. Нам допомагають, а ми ж не скажемо, мовляв, слідкувати — неетично, не думайте нас прослуховувати".

В Офісі президента України вже сказали, що інцидент не плутає планів ЗСУ, оскільки вони знаходяться на плані розробки й оперативно-тактично відпрацьовуються.

З іншого боку, ще не відомо, як вплине цей скандал на допомогу США Україні. У Білому домі запевняють, що не позначиться. Там ще раз наголосили, що підтримка триватиме стільки, скільки буде потрібно, і що Вашингтон надалі надаватиме Збройним силам України зброю та боєприпаси для оборони та повернення територій.

Проте на що може подіяти злив, так це на обмін розвідданими й на можливість США збирати інформацію про плани Росії, адже оприлюднені знімки можуть демонструвати, яким чином розвідка США збирає дані, як глибоко вона проникла в російські структури.

І кому доведеться щось пояснювати, так це іншим партнерам США. Серед них — Ізраїлю, Німеччині та Південній Кореї. Їх відносини можуть зіпсуватись. Тому Державний департамент США буде наполегливо працювати, аби зняти напругу, яка зараз виникла.

Сьогодні відомо, що в американському уряді визнають, що будь-який витік засекречених даних підриває довіру. Про це йдеться у матеріалі журналістів CNN, які підготували розслідування, проаналізувавши всі документи: "Хоча шпигунство є невіддільною частиною того, як розвідувальне співтовариство США збирає інформацію в усьому світі, дипломати з деяких зі згаданих країн сказали CNN, що було неприємно — і шкідливо для репутації США – бачити, що ця інформація оприлюднюється".

Тож поки союзники оцінюють збитки, намагавшись визначити, чи не були скомпрометовані витоком якісь із їхніх власних джерел і методів, у США намагаються всіляко зменшити вплив від публікації знімків. Приміром, чиновник із країни, яка є частиною домовленості про обмін розвідданими "П’ять очей" із США, до якої входять Австралія, Канада, Нова Зеландія та Сполучене Королівство, сказав: "Ми очікуємо, що США поділяться з нами оцінкою збитків найближчими днями, але ми не можемо чекати їхньої оцінки. Зараз ми робимо все по-своєму".

Американські високопосадовці на різних рівнях пояснюють союзникам, зокрема, й НАТО, що захищають дані та віддають перевагу співпраці. Хоча при цьому наразі достеменно не відомо, чи американці контролюють можливий витік, і чи не з’являться найближчими тижнями нові дані.