Скелети у шафі: які наслідки матимуть для України розбіжності з Польщею

Півтора року повномасштабної війни Росії проти України, попри всі минулі розбіжності, значно зблизили дві країни: Польща — приймає українців, забезпечує гуманітарною допомогою та зброєю, є голосом України у світі, Україна — воює за вільний світ на поле бою. Здавалось би, ця ситуація могла б поставити крапку у розбіжностях між двома країнами — політичними та історичними, які за останні кілька років поглиблювали кризу у відносинах. Проте останні події продемонстрували, як легко можна розпочати спекуляції та повернутися до меседжів про "кінець польсько-української дружби" та "загрози стабільності у ЄС".

Взаємні обвинувачення сторін

Після початку повномасштабного вторгнення та блокади українських чорноморських портів, Єврокомісія дозволила відкрити сухопутні коридори українським товарам, зокрема, й зерну. І Польща стала одним з них — через цю країну мали йти товари у країни Азії, Африки та інші ЄС, які потребують. Але згодом, з’ясувалось, що не основним, оскільки транзитна та портова спроможність країни не розрахована на це. Ще влітку 2022 року на кордоні з Польщею митного оформлення чекали десятки тисяч вагонів з зерном та іншими українськими товарами. Частина їх почала залишатися у Польщі — його купували місцеві фірми за прийнятними цінами, але не такими, як би хотіли поляки. Тож уряд сусідньої країни заговорив, що ситуація негативно впливає на внутрішню так і зовнішню ситуацію, необхідно вводити ембарго на товари з України. При чому активним лобістом цього став лідер провладної націонал-консервативна партії "Право і справедливість" (ПіС) Ярослав Качинський, який не мав владних повноважень. Зрештою, з травня 2023 року Європейська комісія ввела обмеження на імпорт української сільськогосподарської продукції. Ним скористалась Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія та Болгарія. Тоді ж зупинилися потяги з зерном. Воно й нині у вагонах на кордоні — всі, хто їхав залізницею до польського Хелма, могли побачити ешелони, а також відчути неприємний запах — зерно гниє під плівкою.

Паралельно звучала й риторика про небезпеку для ринку з боку України. Проводились численні опитування фермерів, які висловлювалися за продовження обмежень, з'являються публікації у медіа про неможливість конкурувати з українськими аграріями польських фермерів, завіз так званого технічного, тобто неякісного, зерна.

15 вересня Європейська комісія не продовжувала його. Але премʼєр-міністр Польщі Матеуш Моравецький сказав, що заборона імпорту українського збіжжя діятиме доки не буде вибудувано модель відповідної співпраці з Україною.

Таким чином суперечка аграріїв переросла у суперечку політиків.

І це було помітно на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Саме там український та польський президенти мали провести двосторонню зустріч, яка зрештою не відбулась. Офіційно — через нестиковку у графіках. Проте пізніше стало зрозуміло, що причиною не зустрічі була не відсутність можливості, а бажання. І це доводять емоційні заяви, які прозвучали у США, які спровокували дипломатичні складнощі.

Спочатку президент Польщі, пояснюючи рішення продовжити ембарго на імпорт українського зерна, яке Україна оскаржуватиме у Світовій організації торгівлі, порівняв Україну з потопельником, який затягує на дно того, хто його рятує. "Україна перебуває під російським нападом, без сумніву, в дуже складній ситуації, хапається за все, що може. Чи можна на неї ображатися? Звичайно, можна обурюватися", — сказав він.

Пізніше Володимир Зеленський з трибуни Генеральної асамблеї заявив, що "дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер", "допомагаючи підготувати сцену для московського актора". Тобто фактично звинуватив Варшаву у роботі на Кремль.

Польща вирішила відреагувати: прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький сказав, що Варшава наразі не передає зброї Києву. Його заява прозвучала дивно, особливо на тлі того, що Варшава пізніше уточнила, що попередньо узгоджені поставки мають бути виконані.

В очікуванні виборів у Польщі

Таким чином суперечка між Україною та Польщею почала загострюватися саме напередодні парламентських виборів у Польщі. Нині ПіС, у боротьбі за голоси виборців намагається продемонструвати, як дбає про національні інтереси, відсунувши на другий план глобальну співпрацю з Заходом та підтримку України.

ПіС — партія, яка перемогла на виборах у 2019 році, є політичною силою, яка заявляє, що тільки вона розуміє справжні національні інтереси, а "відсторонення її від влади становить загрозу життю нації".

Більшість її виборців — мешканці сіл та невеликих містечок. Як продемонстрували минулі вибори, у великих містах заходу та центру країни поляки можуть підтримувати ліберальні та ліві партії.

"ПіС вирішила боротись за два типи електорату, — говорить Фокусу експерт-міжнародник, у минулому колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України Вадим Трюхан. — Зокрема, радикальний, який є антиєвропейським та антиглобалістичним. Зрозуміло, він не підтримує Україну і необхідність надання їй допомоги. Та за аграріїв, які становлять великий відсоток населення. Вони вирішили виступити їх захисниками. Тож мова нині не про втому від українців, а про свідоме рішення "сірого кардиналу польського політикуму" — Качинського".

І аби вплинути на своїх виборців, не розгубити їх, ПіС вдається до різкої риторики.

Якби не було підготовленого ґрунту, тему зерна не можливо було би використовувати, вважає і дипломат и експерт-міжнародник Руслан Осипенко. "З повітря важко створити інформаційний привід, — говорить Фокусу він. — Значить, у суспільстві був подібний запит, передумови. Очевидно, частина польського суспільства зморилася від допомоги Україні, частина ще згадувала історичні протиріччя та працювали не на зближення. Насправді не може українець провезти українське зерно і засипати польські елеватори без згоди польських трейдерів, які хотіли заробити. Вони своє зерно відправили на експорт, завалили сховища нашим дешевим зерном, а коли кон'юнктура ринку змінилась, треба було продавати на своєму ринку, ринок був забитий українським. Немає було куди врожай навіть збирати".

Водночас Трюхан зазначає, що Польща і Україна — конкуренти на аграрному ринку. "І наше міністерство аграрної політики не вело постійного діалогу, не шукало ринки, на яких можна було б не конкурувати з європейським зерном, де наше зерно чекають, а чекало, що буде у Польщі", — говорить він.

"І цією ситуацією скористалися політики. Я вважаю, що це була польська помилка. Ми ж потім недолуго відповіли, подали до суду, хоча можна було б домовлятися. Зрештою, реально ця хвиля нестабільності була вигідна лише Москві, заважаючи інтересам як України, так і Польщі", — додає Осипенко.

Тобто з одного боку Україна виступила заручником ситуації, оскільки внутрішньополітична польська історія від нас не залежить. З іншого — можливо, недопрацювала дипломатія. "Нам не треба було вв’язуватися в ці дискусії, а спустити їх на рівень експертів. Фактично українське керівництво та дипломати пішли на поводу у поляків, подаючи позов", — обґрунтовує Вадим Трюхан.

Наразі суперечка у публічні сфері стає вже менше помітною — сторони намагаються залагодити конфлікт. І не без участі США. Вашингтон втрутився після заяви про припинення військової допомоги, хоча й не йшлося про розірвання договорів, а лише про нове озброєння, відповідно до нових контрактів.

"У США ключова роль, — заявляє Осипенко. — У США стратегія на протистояння з Китаєм. Україна і Польща — це передова на східному кордоні. Росія вже потрапила в зону впливу Китаю, він розглядає її як свою торгову базу, як тил. А значить через Росію Китай межуватиме по Україні, Польщі та країнам Балтії з цивілізованим світом. Тому США не допустять поширення цього конфлікту. Саме тому багато лідерів Європи сказали, мовляв, не знаємо, що там мала на увазі Польща, але ми підтримуватимемо Україну. Це все говорить про те, що є великий стратегічний план, що в середині демократичного альянсу не має бути чвар, не можна послаблювати та підривати основу альянсу, солідарність через політичні питання".

Передумови входження України до ЄС

Але повернемося до виборів у Польщі. Найближчі кілька тижнів не варто очікувати, що ПіС припинить "підкручувати антиукраїнські настрої". І вони знаходять відгук у виборців: поляки не впевнені у завтрашньому дні через війну, змушені терпіти додаткове економічне навантаження, ріст цін та зменшення прибутків. І об’єктивно ціни у польських магазинах значно підвищилися. І знайти винного легше всього. І ним може стати Україна.

"Зеленський особисто спробував одразу залагодити ситуацію. Коли повертався з заокеанського турне через Польщу, приїхав до Любліна, зробив дуже неординарний з точки зору дипломатії жест — публічно нагородив видатних поляків, які багато чого зробили для допомоги Україні під час цієї війни, — додає Вадим Трюхан. — Проте під час церемонії нагородження не було жодного представника влади. Навіть мера Любліна. А це означає, що поляки вирішили, що зараз будь-який політичний контакт, особливо на найвищому рівні для них токсичний, взяли паузу. Ймовірно, наступні зустрічі відбудуться вже після виборів і залежатимуть від їх результатів. Якщо партія ПіС залишаться при владі, то Україні доведеться з нею відновлювати нормальний рівень відносин. Якщо ж це буде більша коаліція, де колишній президент Європейської ради Дональд Туск гратиме провідну роль, буде інша історія. Можна буде почати з чистого листа. Адже ця партія та ті, які ввійдуть з нею в коаліцію, фактично не були учасниками цього конфлікту".

При цьому це не означає, що Польща вже зараз готова припинити допомогу Україні. Точно — ні. Про це говорять як експерти по обидва боки кордони, так і соцопитування громадян та публічні заяви політиків.

Чи зникне після виборів аграрне питання — навряд, оскільки ПіС захищатиме своїх виборців, а серед них багато представників селянства та фермерства. Це ж питання буде й глобальним для всього ЄС. Ситуації з Польщею була лише репетиція майбутній подій, вважає Руслан Осипенко.

"У нас та у ЄС різні передумови і різна структура господарства і правила, — говорить він. — Тому ця справа нам буде заважати вступити у ЄС. В Україні гарні природні умови, сконцентровані чорноземи, працюють великі іноземні аграрні холдинги, які можуть виробляти зерно дешевше — через нижчу заробітну плату, кращі умови для роботи. У Європі ж діють дрібні та середні господарства, які не можуть конкурувати з великими підприємствами. Польща, Угорщина, Болгарія та Румунія будуть казати, мовляв, хлопці, якщо ви зайдете зі своїм зерном і продовольством — наше сільське господарство помре. Якщо Європа збирається прийняти до себе нових членів — балканські країни, Україну і Молдову, то мають відбутися зміни у перерозподілі економіки та праці. Ці зміни мають бути стратегічними: якщо в Україні кращі умови і вона більше виробляє продовольства, але в неї розбомблена індустрія, то нехай Нідерланди і Польща роблять якісь високотехнологічні речі, а Україна лишається продовольчою базою ЄС".

Питання історичної пам'яті незабуте

Водночас у розмові з деякими польськими експертами звучать заяви, що зерно та підтримка фермерів — не єдина тема, якою користується на внутрішньому ринку правляча нині партія.

"Поляки і без того дратуються через українців. І витягують історичні сторінки такі як Волинська трагедія, — відповідає на запитання Осипенко. — А це також означає, що ґрунт підготовлено. Кравчук, Ющенко, Порошенко та Зеленський вибачився за Волинську трагедію, а Польща все колупає болюче місце. А це означає, що є запит суспільства. Окремі політики, на жаль, використовують речі, які нас роз’єднують. Я сподіваюсь, що два президенти, Дуда і Зеленський, все таки доклалися і зробили дуже багато, щоб перегорнути цю сторінку, хто кому завинив, і ми почнемо новий діалог і зміцнимо польсько-українську єдність. Ми будемо міцніші, тому що Польща в нас за спиною, а Польща — бо Україна буде щитом від Росії, варварів зі сходу. Але бачите, переслідуються вузько політичні інтереси. Хоча сьогодні партія є, а завтра — ні. Можливо, за десять років і не згадають, що вона була. А держави мають залишатися".

Трюхан також не сумнівається, що Польща згадує тему Волині, коли їй зручно: "Україні у відповідь важливо не повторити історію з зерном — не почати обмін колючими заявами. Цю тему треба спускати на експертний рівень, має початись ексгумація та відповідні заходи, як на території України, так і на території Польщі. Важливі взаємні та симетричні кроки. На місці нашого керівництва, дипломатичного корпусу та посла України в Польщі я би намагався відтермінувати якісь серйозні розмови і перемовини на цю тему на час після війни".

Наразі в арбітражі Світової організації торгівлі (СОТ) є позов України щодо обмежень на імпорт агропродукції до європейських країн. Польща просить його відкликати подання.

"Аби знову не розбурхувати нові хвилі, вирішення має перейти зі стратегічної площини у технічну, — підсумовує Руслан Осипенко. — Україна і Польща мають вести взаємний пошук точок дотику і спільних рішень. На днях уряд України вийшов з пропозицією обговорення в двосторонньому режимі пропозицій, аби українське зерно транзитом проходило до тих чи інших портів, приміром, у Хорватії. Тобто йдеться про те, аби зерно не лишалось у країнах, з якими нині ведуться перемовини. Вже кілька з них погодились, зокрема Польща. Угорщина могла запротестувати, бо вона завжди проти усього, де згадується Україна".

Цей конфлікт між Польщею та Україною доводить, як важливо навчитися розкладати проблеми по різним кошикам. Тобто не можна змішувати питання допомоги Україні — військової, гуманітарної, та аграрне, а також історичної пам’яті. Бо тоді програють обидві сторони конфлікту.