"Мирний план Трампа" зайшов у глухий кут: The Atlantic розкрив деталі перемовин

При цьому зусилля Трампа нагадують більше маятник, який коливається між позиціями Росії та України, а іноді зупиняється посередині, щоб висловити розчарування всією ситуацією. Про це йдеться в матеріалі The Atlantic "Деталі останньої спроби Трампа досягти миру в Україні".

Зазначається, що остання пропозиція мирного плану була наповнена вимогами Кремля, а Трамп ультимативно хотів, аби Зеленський погодився на цей план. Для цього до Києва навіть відрядили міністра армії США Дена Дрісколла, який прибув у Київ тоді, коли в ЗМІ опинилися пункти цього плану. І попри те, що план не задовольнив Україну, українська влада не відкинула можливість обговорення плану.

"Ми думали, що спробуємо відкрити двері, але вони були відкриті. Вони були готові до переговорів", — заявив один з американських чиновників про візит Дрісколла.

При цьому американці також були готові до перемовин. Завдяки цьому, під час перемовин у Женеві, вдалося не тільки позбавитися дедлайну від Трампа щодо необхідності прийняття рішень, але й змінити план, скоротивши його до 19 пунктів, які враховують інтереси України.

Тепер Трамп хоче, аби нова версія плану була презентована росіянам, але тут може стати головна проблема — Росія дала зрозуміти, що не планує відступати від своїх основних вимог, які Путін особисто повідомив Трампу під час саміту на Алясці у серпні.

На думку видання, остання спроба Трампа завершити цю війну може сприйматися як переговорна тактика з метою змусити Росію поступитися. У той же час більшість європейських союзників Трампа вважають, що ця стратегія не спрацює, якщо Білий дім не визнає, що Росія розпочала війну, і що Україна та її союзники повинні змусити Росію завершити війну.

Європейці, які намагаються зробити це вже не перший рік, впевнені, що саме стратегія примусу Росії зупинити війну врешті-решт спрацює.

"У нас уже був стійкий план, – розповів один з високопоставлених європейських дипломатів, який брав участь у його реалізації. Ми не розуміємо, чому США відмовилися від нього. Очевидно, хтось переконав Трампа, що Україна програє".

Літо принесло позитив українцям

Перед тим, як США почали роботу над новим мирним планом, ситуація не виглядала критичною для України. Навпаки, осінь принесла момент оптимізму для Зеленського і його команди. Впродовж усього літа росіяни не змогли досягти жодного серйозного успіху на фронті. Україні допомогло утримати позиції завдяки масовому застосуванню бойових дронів, через що росіяни понесли величезні втрати.

Крім того, далекобійні дрони впродовж літа та осені завдавали ударів по російських нафтопереробних заводах, через що на території РФ спостерігається дефіцит палива.

Один з українських чиновників описує цю кампанію "як ключ до перемоги".

"Ми не можемо перемогти їх на передовій. Це правда, — розповів він. — Але ми можемо перемогти їх іншими способами. У них є 40 нафтопереробних заводів по всій країні. Ми знаємо, де вони знаходяться. Один за одним ми можемо вимкнути їхнє світло".

У той же час видання зазначає, що для перемоги України в Росії має бути слабкість або в економіці, або в політичній системі. Утім наразі жодні факти не вказують, що жодна з цих систем зазнає краху.

The Atlantic нагадує, що у 2022-му році, після запроваджених проти Росії санкцій економіка РФ дещо скоротилася, утім потім, завдяки збільшенню військових витрат, економіка повернулася до зростання. При цьому військові витрати Росії приблизно дорівнюють розміру ВВП України до початку повномасштабного вторгнення.

Професор економіки Гарвардського університету, який вивчає Росію, Олег Іцхокі заявив, що немає ознак того, що економіка РФ може погіршитися. Через це стратегія, яка очікує на крах економіки, може бути надто довготривалою.

Навіть Зеленський не вірить, що в довгостроковій перспективі Україна зможе витримати виснажливу війну з Росією. Але він не бачить інших чітких варіантів, окрім капітуляції або продовження боротьби, і його народ, хоч і виснажений, постійно дає зрозуміти, що віддає перевагу саме боротьбі.

Хоча опитування показують, що українці все більше прагнуть домовитися про закінчення війни, переважна більшість продовжує відкидати ідею віддати Росії великі території в обмін на мир. Через це Зеленський шукає нові способи продовження боротьби.

Коли російське просування на фронті зупинилося, моральний дух в оточенні Зеленського піднявся до рівня, якого його команда не бачила більше року.

"Він знову ожив з надією, що ми дійсно можемо виграти війну, — розповів один з його найближчих помічників наприкінці вересня. — І так, він заразив цю ідеєю всю команду".

Більше того, після зустрічі з Трампом на полях Генасамблеї ООН, президент США теж повірив у здатність України перемогти. Зокрема, на зустрічі Зеленський показував карту поля бою, і вказав на Донеччину. Президент України переконав свого американського колегу, що українські війська були на межі оточення великої групи російських солдатів поблизу Покровська. Така розгромна поразка військ мала б принизити Кремль та деморалізувтаи російську армію та еліти.

Дональд Трамп відреагував на цю презентацію дописом в соцмережі Trump Social, де зазначив, що українці "можуть повернути країну в її первісному вигляді, а хто знає, може, навіть піти далі".

Зеленський на зустрічі з журналістами не став розкривати деталі того, як йому вдалося переконати Трампа, утім відзначив, що його аргументи переконали найважливішого союзника України.

Але гарний настрій тривав недовго. Пізніше того ж тижня Білий дім переніс увагу на війну на Близькому Сході. Після місяців переговорів США переконали Ізраїль прийняти 20-пунктний план припинення війни в Газі. Спеціальний посланець Стів Віткофф разом із зятем Трампа Джаредом Кушнером очолювали ці переговори.

Угода щодо Гази, яка набула чинності 9 жовтня, не принесла Трампу Нобелівської премії миру, якої він так прагнув; наступного дня її було присуджено дисиденту з Венесуели. Але ізраїльтяни святкували Трампа як миротворця. Під час виступу в Кнесеті 13 жовтня Трамп пообіцяв, що Віткофф і Кушнер незабаром звернуть свою увагу на припинення війни в Україні.

Початок нового етапу перемовин США з Росією

У той же час Віткофф вже декілька місяців намагався вести перемовини з Росією. Зокрема, навесні він відвідав Кремль, де провів п'ятигодинні перемовини з Володимиром Путіним.

14 жовтня Віткофф зателефонував головному раднику Путіна з питань закордонних справ Юрію Ушакову і запропонував росіянам спосіб змінити думку Трампа про Україну. Зокрема, він пропонував скласти угоду за аналогією з планом припинення бойових дій у Газі.

Два перемовника дійшли згоди, що їхні президенти можуть провести телефонну розмову, перед запланованим візитом Зеленського до Вашингтона наприкінці того тижня. Путін і Трамп провели телефонну розмову 16 жовтня і домовилися організувати саміт у Будапешті для досягнення угоди. Тоді ж Путін переконав Трампа не надавати ракети Tomahawk Україні.

Коли Зеленський прибув наступного дня до Овального кабінету, він виявив, що Трамп не в настрої слухати його ідеї про перемогу. Обіцяне оточення російських військ навколо Покровська не відбулося. Натомість росіяни продовжували наступати, відправляючи невеликі групи солдатів для проникнення в місто і встановлення вогневих позицій. Зеленський приніс із собою ще один набір карт, щоб пояснити стан бойових дій у цьому районі, але Трамп не виявив до цього особливого інтересу.

Зміна тону засмутила українських делегатів, але не здивувала їх. Вони вже стикалися з такими коливаннями в позиції Трампа раніше.

Цей досвід змусив українців прийняти нове правило в своїй дипломатії: ніколи не дозволяти Трампу розглядати Київ як перешкоду для миру.

"Ми поїдемо куди завгодно, — заявив близький помічник Зеленського, підтвердивши готовність президента проводити мирні переговори в будь-якому форматі, який обере Трамп. — Тристоронні, двосторонні, будь-які пропозиції про припинення вогню, а не капітуляцію, ми приймемо".

Крім того вони зазначили, що позиція Трампа залежить від того, які радники з ним на перемовинах. Зокрема, якщо з ним на перемовинах Венс та Віткофф, то це інший Трамп, відзначив помічник Зеленського.

Віцепрезидент Дж. Д. Венс був зациклений на укладенні угоди про припинення війни за будь-яку ціну, і він особливо хотів зробити це до проміжних виборів. Але він займався цим питанням разом держсекретарем Марко Рубіо. З часів своєї роботи в Сенаті Рубіо займав жорстку позицію щодо необхідності обмеження глобального впливу Росії та Китаю і, здавалося, набагато менше довіряв своїм співрозмовникам у Кремлі. Він вважав, що для досягнення мирної угоди США мають перевірити готовність Росії дотримуватися її умов. Він був більш схильний, ніж інші в Білому домі, до того, щоб запросити команду Зеленського до обговорення та забезпечити їхню згоду на будь-яку угоду з росіянами.

Українці з полегшенням дізналися, що Рубіо доручили організувати зустріч Трампа з Путіним у Будапешті. У рамках підготовки до зустрічі 20 жовтня Рубіо провів телефонну розмову зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим, який перерахував список вимог Кремля. Вимоги були настільки екстремальними, що Рубіо порадив Трампу не проводити зустріч у Будапешті, і Білий дім скасував поїздку.

Наступного дня Міністерство фінансів США наклало санкції на дві найбільші російські нафтові компанії, "Лукойл" і "Роснефть". Їхні основні клієнти в Китаї та Індії почали скорочувати імпорт російської нафти, що загрожувало здатності Кремля фінансувати війну в Україні. Для Зеленського та його європейських союзників це рішення стало проривом. Воно дало їм надію, що з часом США продовжать тиснути на Росію, щоб вона вела переговори в дусі доброї волі, а не намагалася змусити українців прийняти угоду на невигідних умовах.

"Ми віримо, що здатність Росії продовжувати війну поступово слабшатиме, — розповів близький соратник Зеленського. — Їхнє виробництво, військовий бюджет, економіка в цілому — все це втрачає силу. Зараз нам потрібно знайти силу в наших союзниках, щоб вони підтримали нас, коли ми похитнемося, санкціями, постачанням, усім".

Як створювався план з 28 пунктів

У відповідь на санкції США Кремль відправив одного зі своїх посланців, Кирила Дмитрієва, випускника Гарварду і Goldman Sachs, який доклав чимало зусиль, щоб налагодити стосунки, зокрема, з Віткоффом. Коли вони зустрілися на вечері в готелі в Маямі, Віткофф привів із собою Кушнера, і наступного дня всі троє продовжили переговори в будинку Віткоффа.

Через кілька днів Дмитрієв здійснив доповідь своєму начальнику в Кремлі Юрію Ушакову. Він сказав, що американці хочуть побачити список російських вимог для закінчення війни.

Згідно з транскриптом тієї, опублікованим у мережі, Ушаков хотів надіслати "максимальні" умови. Дмитрієв погодився, пообіцявши, що його контакти в Білому домі, ймовірно, приймуть все, що отримають.

Документ, який вони склали, схоже, став основою для 28-пунктного плану, який викликав бурхливі зусилля серед союзників України в Європі, щоб зрозуміти його походження.

Одне з ключових положень плану стосувалося передачі Росії Донецької області, яку Росія роками намагалася завоювати, але не змогла. У документі зазначено, що цей регіон "буде визнаний де-факто російським, у тому числі Сполученими Штатами".

Віткофф давно закликає Україну відмовитися від своїх претензій на цей регіон та інші, які окупує Росія. Зокрема, він пубілчно заявляв про це в інтерв'ю Такеру Карлсону в березні, після свого першого офіційного візиту до Кремля.

Зокрема, саме представник Трампа згадав про це питання під час перемовин з Дмитрієвим.

Конгресмени Республіканської партії були обурені, виявивши цю пропозицію в 28-пунктному плані. Вони зазначили, що такий результат створить небезпечний прецедент, винагородивши агресора.

"Україна не повинна бути змушена віддавати свої землі одному з найвідоміших військових злочинців світу Володимиру Путіну", — заявив сенатор-республіканець Роджер Вікер з Міссісіпі, голова Комітету з питань збройних сил.

Венс, який відіграв ключову роль у тому, щоб змусити Зеленського прийняти 28-пунктний план, обурився критиками його плану.

На додачу ще одне положення плану прямо суперечило стратегії, яку впроваджували європейські країни щодо тиску на Росію. Вони протягом місяців намагалися використати 300 мільярдів доларів заморожених російських активів, щоб допомогти Україні продовжувати військові дії та відновлювати збитки від російських атак. Натомість план з 28 пунктів передбачав "інвестицію 100 мільярдів доларів у зусилля США з відновлення та інвестування в Україну". Половина прибутку від цих інвестицій надійшла б до США, а Європа розморозила б частину інших активів для використання в "окремому американо-російському інвестиційному механізмі, який реалізовуватиме спільні проекти в конкретних сферах".

Такі положення змусили деяких союзників України запідозрити, що росіяни використали обіцянку фінансової вигоди, щоб переконати адміністрацію Трампа. Високопоставлений європейський дипломат порівняв це з "ковбасою перед носом американців".

У той же час бажання Трампа агресивно тиснути на Україну було пов'язано з внутрішньою ситуацією в Україні. Джей Ді Венс та інші чиновники у Білому домі вірили, що скандал, пов'язаний з корупцією в енергетиці, а також з колишнім бізнес-партнером Зеленського, позбавить українців чинити опір мирній угоді.

Для цього навіть прискорили візит генерала Дрісколла, який спочатку був запланований на грудень. Він мав оцінити готовність України до мирних перемовин.

Після переговорів із Зеленським Дрісколл поспілкувався з групою європейських дипломатів, які зібралися в резиденції посла США. Зустріч була напруженою, хоча й доброзичливою. Один із дипломатів вимагав пояснити, чому США так раптово змінили курс, зірвавши спроби чинити тиск на Росію за допомогою санкцій. Відповідь, за словами американського та європейського чиновників, полягала в тому, що інші засоби припинення війни виявилися неефективними.

Дрісколл заявив, що будь-які подальші затримки коштуватимуть Україні більше життів і території, і що Трамп хотів застосувати новий підхід.

Після ще кількох днів переговорів переговорники зі США та України були близькі до того, щоб дати Трампу те, чого він хотів — погоджену мирну угоду. Під час переговорів у Женеві було відкинуто кілька давніх вимог Росії.

Наступний раунд переговорів в Абу-Дабі завершився заявою радника Зеленського з питань національної безпеки Рустема Умерова про те, що обидві сторони дійшли "спільного розуміння основних умов угоди". Американський чиновник пішов далі, заявивши, що "українці погодилися на мирну угоду". Він визнав, що все ще необхідно узгодити дрібні деталі, але вони погодилися на мирну угоду.

Ключове питання, яке стоїть перед Зеленським

Утім, за словами джерела The Atlantic, одна з цих "незначних умов", стосується питання передачі всієї території Донецької області під контроль РФ.

Відмова від цієї території буде рівнозначна політичному самогубству для Зеленського, вважають журналісти.

"Якщо він віддасть один квадратний кілометр, — сказав близький помічник Зеленського, — це стане головною темою будь-яких виборів. Кожен опонент буде критикувати його за це, поки він не зламається".

Навіть Віткофф у інтерв'ю Такеру Карслону визнавав, що відмова від території на сході чи півдні України, як частина завершення війни, поставить під питання політичне виживання Зеленського.

У найближчі дні, коли Зеленський буде наполягати на черговій зустрічі з Трампом, йому знову доведеться балансувати між двома пріоритетами, які здаються все більш несумісними, пише ЗМІ.

Президенту України потрібно буде поважати бажання свого народу не віддавати землі, за захист якої вони вже принесли незліченні жертви. Водночас він повинен буде показати Трампу, що перешкодою для миру залишається Росія, а не Україна.

"Поведінка Кремля може допомогти Зеленському. Протягом останніх спроб закінчити війну російські збройні сили бомбардували українські міста — останній обстріл у вівторок забрав життя щонайменше семи людей у Києві. Ці атаки можуть призвести до чергового розвороту маятника, повертаючи Трампа до аргументу, який його європейські союзники висували весь час: росіяни є агресорами у цій війні, і на них потрібно тиснути, щоб вони її закінчили. Відправивши свого посланця до Москви наступного тижня, Трамп отримає ще одну нагоду застосувати такий тиск, а Путін — ще одну нагоду відговорити його від цього", — резюмує The Atlantic.

Нагадаємо, раніше аналітик Анатолій Амелін реконструював 19 пунктів мирного плану, які були погоджені на перемовинах в Женеві, виходячи з публічних заяв і коментарів, опублікованих у надійних західних ЗМІ.

А політичний оглядач Андрій Міселюк припускає, що Кремль знову буде тягнути час, як і два місяці після Аляски, але цього разу у Трампа, України та Європи немає ще двох місяців для вислуховування цих порожніх розмов.