Спецоперація США. Як пов'язані Олімпіада, боротьба Америки з Китаєм і вторгнення в Україну
Медійну істерію щодо вторгнення Росії в Україну будуть "качати" до очікуваної Заходом заяви КНР після закінчення Олімпіади в Пекіні та / або початку "вирішення тайванського питання".
Просте питання: ні в кого в Україні не викликали подив саме дати уявного російського "вторгнення": 15, 16 лютого. Адже Олімпіада в Пекіні закінчується 20-го.
Було б дивно очікувати від РФ вторгнення "під завісу" Олімпійських ігор у Китаї, тим більше з огляду на формування нового геополітичного блоку РФ-КНР у межах Великого Євразійського партнерства.
Немає жодної реальної причини стверджувати, чому "вторгнення" 23 лютого чимось відрізнялося б від "вторгнення" 16-го. То чому б Москві не почекати і не підкладати Пекіну свиню?
І тут ми знову повертаємось до нової геополітичної реальності, в якій основний суперник США — Китай і головна загроза для Америки — це союз Китаю та РФ.
Про що колись писав і держсекретар США Генрі Кіссинджер у своїй книзі "Про Китай". Саме протистояння Китаю і США, Кіссинджер назвав "грою з нульовою сумою". Тобто виграє лише один гравець.
Це, до речі, розуміють і в Піднебесній, де один з ідеологів та автор концепції "китайської мрії" полковник НВАК Лу Міньфу сформулював ключову ідею Китаю як "стати багатшими, зробивши слабшими за Америку".
"Росія і Китай активно взаємодіють одне з одним, і це вбивча комбінація, коли вони разом" — ось головний фактор зовнішньої політики США, який висічений золотою латиницею в Овальному кабінеті, починаючи з президентства Трампа.
І Байден у цьому плані демонструє повну наступність і двопартійний консенсус.
Усе, що зараз робить США, — це спроба реалізувати китайську модель "Ніксона — Кіссинджера" з ослаблення СРСР за допомогою союзу з Китаєм, тільки зараз із точністю до навпаки: ослаблення Китаю за допомогою взаємодії з РФ.
Тут є два підзавдання.
Перше — розірвати союз РФ та КНР.
Друге — змусити РФ хоча б частково враховувати інтереси США щодо Китаю.
Це і є для Америки справжній екзистенційний виклик.
А тепер повернімося до Олімпіади.
Після її завершення анонсовано програмну заяву Сі Цзіньпіна. Можу припустити, що вона стосуватиметься нового світопорядку та червоних ліній в Індо-Тихоокеанському регіоні. Зокрема, Китай може визначити початок фінальної стадії повернення Тайваню.
Я про це багато писав, тому не повторюватимуся, все є на моєму ФБ.
Тому й виникли дати "вторгнення" у вигляді 15 та 16 лютого. Усе потрібно завершити до закінчення Олімпіади й оголошення тієї самої заяви Пекіна на хвилі консолідації китайської нації.
Тактика така: інформаційний тиск на РФ. Атака на рубль і фондовий ринок. Але тут дуже слабкий арсенал не спрацює. Росія скоротила до мінімуму вкладення в американські цінні папери та долар.
З іншого боку, будь-яка ескалація конфлікту в Україні — це санкції з пекла для РФ. Можливі серйозні проблеми в російській економіці, суспільне невдоволення.
Фінальна політична мета всього, що відбувається, — змусити або нинішню російську владу піти на поступки в "китайському питанні", або розхитати ситуацію в Росії зсередини, коли відбудеться зміна політичних еліт і нові лідери будуть більш поступливими.
Що США хочуть від РФ? Як мінімум — дотримання нейтралітету щодо Китаю. Як максимум — посильна допомога в стримуванні КНР.
Тобто тактика досить проста: закрутити санкційну пружину до максимуму, викликати внутрішню політичну дестабілізацію і запропонувати "чарівну пігулку" для одужання: пом'якшення санкцій в обмін на "китайський кейс".
Виглядає це як виманювання ведмедя з барлоги: у самий барліг сунутися страшно, потрібно виманити звіра на відкритий простір. Для цього потрібна приманка у вигляді шматочка м'яса.
Ви вже зрозуміли, хто є приманкою? Куди заманюють ведмедя?
Тобто, нам пропонують протриматися до заяви КНР після Олімпіади та / або початку "вирішення тайванського питання".
Але це не означає, що всі проблеми автоматично зрушать з Києва в Тайбей. Просто завершиться медійна атака на Україну із Заходу.
Але війна — це продовження політики іншими засобами. Сказав Клаузевіц. РФ намацала дуже сильний важіль тиску на Україну і без прямого військового вторгнення: досить раз на рік проводити такі навчання біля наших кордонів й останній долар інвестицій піде з української економіки протягом кількох років.
Ми вже втратили 2022-й для динамічного зростання на базі виходу з кризи та пандемії. Психотравма інвесторів залікується не відразу, їхня самоцензура не вкладати гроші в Україну буде на підсвідомому рівні відсікати всі проєкти в нашій країні ще дуже довго. Ми відчуємо це найближчими місяцями.
2022 рік — це час проактивної зовнішньої політики з боку України. Потрібно міняти затерті до дірок платівки та шукати вихід із геополітичного клінчу. Раціональність і прагматизм.
Й усвідомлення того, що кожен із нас має лише 40 млн союзників, які живуть у цій країні. А зовсім не "королева" чи "добрий дядько Сем".
Це і є справжня "фінляндизація", "швейцаризація", "ізраїлізація" тощо.
І поки ми будемо "палити вату" і "палити вишивату", нас підпалюватимуть з усіх боків.