Радіоактивний КрАЗ. Історія спеціального самоскида для ліквідації аварії на ЧАЕС

КрАЗ-256Б1-030
КрАЗ-256Б1-030 на ліквідації аварії ЧАЕС. Фото: архів ХК "АвтоКрАЗ"

КрАЗ-256Б1-030 з одномісною свинцевою кабіною вагою 3 т був побудований спеціально для вивезення радіоактивних уламків четвертого енергоблоку ЧАЕС, зруйнованого вибухом.

Related video

Цього року аварії на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року, виповнюється 35 років. З цієї нагоди Фокус згадує історію створення особливої української вантажівки КрАЗ-256Б1-030 — побудованого на Кременчуцькому автозаводі спеціального самоскида для вивезення радіоактивних уламків зруйнованого вибухом четвертого енергоблоку ЧАЕС.

На ліквідації аварії працювало чимало різноманітної техніки, включаючи вантажівки КрАЗ. Але в перший місяць після вибуху використовувалися, в основному, автомобілі та бульдозери з мінімальним захистом від радіації. Так, наведення понтонного моста через річку Прип'ять для евакуації населення міста виконали автомобілі КрАЗ-255Б в складі ПМП з Київського військового округу. Міст був зведений за сім годин — і 30 квітня по нього почалася евакуація.

А КрАЗ-256Б1-030 став одним із спеціалізованих автомобілів, які прискорили усунення наслідків аварії, забезпечуючи належний захист від радіації своїм водіям.

Приховати призначення

Чорнобильська катастрофа виявила відсутність в СРСР спеціалізованих автомобілів, які могли б працювати в умовах високого радіаційного зараження. Перед заводами країни, включаючи КрАЗ, була поставлена задача у стислі терміни розробити і побудувати таку техніку.

Завдання на проектування і будівництво партії спеціальних самоскидів, які б забезпечували надійну захист водія від радіоактивного випромінювання, надійшло на завод увечері 22 червня 1986 року. Базовим автомобілем було обрано перевірений і надійний самоскид КрАЗ-256Б1 — в умовах радіаційного зараження безвідмовність техніки виходила на перший план.

Серійний КрАЗ-256Б1, який ліг в основу спеціального самоскида для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Fullscreen
Серійний КрАЗ-256Б1, який ліг в основу спеціального самоскида для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС

Первісне техзавдання передбачало установку прихованої свинцевою капсули всередині стандартної кабіни — в керівництві СРСР хотіли приховати призначення машини, як раніше майже місяць ретельно приховували від широкої громадськості сам факт аварії на ЧАЕС.

Однак такий варіант установки капсули зажадав серйозних доопрацювань кабіни — в першу чергу, через складність монтажу фильтровентиляционной установки ФВУА-100Н, яка забезпечувала внутрішній мікроклімат, нагнітаючи повітря всередину капсули. В результаті від "маскування" відмовилися: було прийнято рішення монтувати на раму самоскида одну тільки капсулу без кабіни.

Конструкція КрАЗ-256Б1-030

Захисна капсула зварювалася зі спеціальних сендвіч-панелей: зовнішні листи зі сталі товщиною 3 мм, а між ними — свинець. Товщина свинцевого прошарку на панелях підлоги становила 30 мм, на бічних стінках — 25 мм, на даху — 12 мм. Внутрішня оббивка кабіни-капсули виконувалася з вініпласту товщиною до 8 мм.

Для виготовлення першого зразка КрАЗ-256Б1-030, який покинув ворота експериментального цеху заводу 10 липня 1986 року, зндобилася велика кількість свинцю — його звозили з усіх підприємств Кременчука. А для побудови всієї партії машин було організовано доставку 60 т свинцю з Казахстану.

Для вікон кабіни використовувалося спеціальне протирадіаційне скло, яке вироблялося в Москві. Товщина скла становила 75 мм, а пластини мали розмір 300х300 мм — лобове скло складалося з двох таких пластин. Вхід в одномісну кабіну здійснювався через невеликі дверцята з правого боку.

Кожна капсула проходила перевірку на радіоактивну проникність на Східному гірничо-збагачувальному комбінаті в місті Жовті Води — це було єдине підприємство в Україні, де мали досвід роботи з урановими рудами і, відповідно, радіацією. При виявленні місць проникнення радіації локально встановлювалися додаткові зовнішні накладки зі свинцю.

В результаті маса свинцевою капсули перевищила 3 тони. Причому її вага припала в основному на лівий бік автомобіля, тому довелося посилити лівй лонжерон рами і ліву передню ресору. Крім того, для кріплення капсули було додано спеціальний надрамник. Також тиск в лівому передньому колесі підвищили зі штатних 6,5 кгс/см2 до 7,5 кгс/см2.

Для полегшення керування більш важчим автомобілем було збільшено тиск у гідравлічній магістралі підсилювача керма. А щоб додатково гарантувати водієві захист від радіоактивного випромінювання за рахунок повної герметичності капсули механічні приводи системами управління замінили на пневматику і гідропневматіку.

Які роботи виконував спецсамосвал КрАЗ на Чорнобильській АЕС

Перші сім побудованих самоскидів відправили на ЧАЕС у першій половині липня. До кінця місяця завод побудував ще 11 машин. Таким чином, всього було побудовано 18 примірників КрАЗ-256Б1-030, а від отримання технічного завдання до виготовлення всієї партії пройшло менше місяця — на заводі була проведена титанічна робота!

Оснащені свинцевою кабіною КрАЗи виявилися в епіцентрі радіоактивного пекла — цим машинам дісталася найнебезпечніша робота в зоні підвищеної радіоактивності безпосередньо біля четвертого енергоблоку.

Ці самоскиди працювали в безпосередній близькості від епіцентру аварії, вивозячи радіоактивні уламки будівельних конструкцій, землю і сміття з місця вибуху. Для навантаження заражених уламків використовувалися роботизовані машини, проте на деяких фото з місця подій видно, що також застосовувалися звичайні екскаватори — причому навряд чи вони мали такий же потужний протирадіаційний захист.

Також КрАЗ-256Б1-030 використовувалися для підвезення бетону та інших будматеріалів для захисного саркофага, який будувався над залишками четвертого енергоблоку.

Люди і машини

Співробітники КрАЗу, які внесли найбільший внесок у створення унікального самоскида, були відзначені урядовими нагородами СРСР. Так, слюсаря механоскладальних робіт Василя Сопіна нагородили орденом "Знак Пошани", зварювальників Івана Карпа і Бориса Борисова — медалями "За трудову доблесть", слюсаря Василя Копичко — орденом Трудової Слави третього ступеня, заступника начальника експериментального цеху В'ячеслава Вовчка — грамотою Верховної Ради СРСР.

Подальша доля всіх відправлених до Чорнобиля самоскидів КрАЗ-256Б1-030 достеменно невідома. Вважається, що після ліквідації аварії вони були поховані в спеціальному земляному могильнику для зараженої техніки, який знаходиться в селі Бурановка в межах 30-кілометрової зони відчуження ЧАЕС.

Правда, одну з машин нібито знайшли недавно неподалік від могильника. У минулому році в соцмережах були опубліковані фото залишків самоскида — передні крила, бампер, рама, майданчик і надрамник для свинцевої капсули. Достепенно невідомо, чи є виявлені залишки деталями КрАЗ-256Б1-030 або іншого автомобіля КрАЗ, який брав участь в ліквідації аварії.

Технічна характеристика самоскида КрАЗ-256Б1-030

  • Тип вантажної платформи — самоскид
  • Колісна формула — 6х4
  • Двигун — дизель ЯМЗ-238
  • Коротка передач — механічна 5-ступінчаста
  • Вантажопідйомність — 12 тонн
  • Максимальна швидкість — 62 км/год
  • Витрата палива — близько 40 л/100 км