Золотий ювілей Queen. 50 років головній арт-роковій групі в історії

Фредді Меркьюрі, група Квін, Queen, шоу маст гоу он
Фото: Getty Images | Фредді Мерк'юрі, легенда світової рок-сцени

Чим Фредді Мерк'юрі схожий на Гоголя? "Богемська" рапсодія чи все-таки "богемна"? І чому соліст Queen стверджував, що йому "не потрібне співчуття". Фокус розкриває секрети та музичні шифри легендарної рок-групи.

На офіційній сторінці групи у Facebook написано просто: "QUEEN — це Фредді Меркʼюрі, Браян Мей, Роджер Тейлор і Джон Дікон. І вони грають рок-н-рол".

Ми "відраховуємо" історію групи саме з того моменту, коли ці люди обʼєдналися. У березні 1971 року до групи, яка вже взяла назву Queen ("Королева"), приєднався четвертий учасник — басист Джон Дікон, за професією інженер-електронник. Остаточний склад сформувався: рівно пів століття тому.

Гітарист Браян Мей був астрофізиком, ударник Роджер Тейлор — дантистом, а вокаліст Фредді Бульсара — дизайнером. Так, майбутні рок-гранди були самодіяльним колективом, але всі вони з дитинства захоплювалися музикою.

З музичної освіти у перса за походженням і зороастрійцем за віросповіданням Фарруха Булсари (майбутнього Фредді Меркʼюрі) в активі були тільки курси гри на фортепіано, які оплатили його батьки в школі Св. Петра в Індії, де він тоді жив. Браян Мей із семи років грав на гітарі, причому інструмент вони з батьком зробили з балки старого каміна, назвавши його Red Special. Пізніше це звучання (характерний глухий звук, як із каструлі) виробники інструментів скопіювали і почали випускати такі гітари в промислових масштабах. Ударник-стоматолог Тейлор у сім років уже створив свою групу, де грав на чотириструнному інструменті укулеле, згаданий електронник Дікон свій рок-колектив сформував у чотирнадцять років, а в Queen опинився в дев'ятнадцять.

Фільм "Богемна рапсодія" перевернув уявлення про Меркʼюрі. З'ясувалося що він сором'язлива людина, а його творчість має релігійний характер

Кожен із чотирьох писав пісні окремо один від одного, підписував їх своїм ім'ям, що нетипово для рок-групи. Власне Меркʼюрі запропонував змінити назву групи Smile, куди він влився, на Queen, наголошуючи на патріотизм — хоча зі сленгу це слово означало екстравагантних чоловіків жіночного вигляду. Щоб не було таких асоціацій, Мей на концертах навіть грав гімн Великобританії God Save the Queen, але соліста від пристрасті до екстравагантності це не вберегло.

У 1972 році під час запису дебютного альбому Queen Фредді вирішив змінити перське прізвище Булсара на Меркʼюрі — від Меркурія, його планети зодіаку. Як відомо, Меркурій, він же Гермес, бог торгівлі, мотався між раєм і пеклом на крилатих сандалях, перетворюючи на золото все, до чого торкався своїм жезлом — кадуцеєм. І багатство через кілька років дійсно прийде до учасників Queen, хоча для цього їм доведеться змінити продюсера-шахрая, про якого Фредді напише хіт Death on Two Legs. Меркʼюрі також вигадав герб колективу, схожий на герб Британії, тільки корону він оточив зодіакальними знаками учасників групи.

Рахунок — на мільярди

Вперше трек Queen — Mustapha — я почув ще в школі: різкі завивання соліста в стилі мусульманських муедзинів упереміш із важкою хардовою гітарою мені здалися надто авангардними. Але пізніше я знайшов ключик до музики групи, слухаючи спочатку тільки голос Меркʼюрі. Цей чарівний голос був душею їхньої музики, її серцевиною і провідником. Потім я оцінив унікальну манеру гри Мея, який на гітарі грає, немов на органі, а також оригінальні соло на басу Дикона й особливий звук ударних, що дзеленчить, Тейлора.

Група випустила 15 альбомів, на вершинах хіт-парадів різних країн побували 18 пісень, а шоу Queen визнані одними з найбільш феєричних і значущих за всю історію поп-музики. Кожен учасник колективу — автор мінімум одного хіта, який досяг першого місця в чартах. Пісня We Are the Champions ("Ми — чемпіони") стала гімном мільйонів футбольних уболівальників.

Популярність отримали й відеокліпи Queen за новаторство та спецефекти. Знятий в 1975 році ролик на пісню Bohemian Rhapsody називають відправним в історії відеокліпів, тому що завдяки йому продажі однойменного синглу виросли в рази. У цього кліпу на "Ютубі" 1,2 млрд переглядів. За даними Universal Music Group, Bohemian Rhapsody стала найпопулярнішою композицією XX століття на стрімінг-сервісах, подолавши позначку 1,5 млрд прослуховувань.

Однойменний фільм "Богемна рапсодія" (2018) при бюджеті $52 млн в прокаті зібрав майже $903 млн — абсолютний рекорд для музичної біографічної стрічки. Про цю картину варто поговорити окремо, адже учасники Queen втілили в ній свою історію, витративши на це вісім років.

Духовна рок-група

У фільмі Меркʼюрі грає не дуже на нього схожий актор Рамі Малек, який за цю роль отримав "Оскар" і "Золотий глобус". Магію і силу голосу Фредді він передає своїми величезними світлими очима (у Фредді — карі) — це дивовижний режисерський хід. Фільм "Богемська рапсодія" перевернув уявлення про Меркʼюрі. Зʼясувалося, що він сором'язлива, невпевнена в собі людина, а його творчість має релігійний характер — цього не очікували на тлі його поведінки на сцені й скандалів, які роздмухують медіа.

Трейлер фільму "Богемна рапсодія"

Композицію "Богемної рапсодії" в картині продюсер не дозволяє пускати в радіоефір. Він справедливо зауважує: мало того, що у неї неформат довжина — шість хвилин, так ще й не зрозумієш, про що вона. Досвідчений менеджер, який працював із Pink Floyd, безпосередньо запитує автора, тикаючи пальцем у роздрукований текст пісні: "А що таке "басмала"?" Фредді не відповів. Але не став нічого переробляти. І, пішовши, кинув камінь у вікно студії.

група Квін, Богемська рапсодія, Фредді Меркьюрі, байопік, фільм про групу Queen
ПЕРЕВТІЛЕННЯ. Актор Рамі Малек за умов не дуже великої схожості з оригіналом зумів абсолютно перетворитися на Фредді

У багатьох шанувальників Queen до цієї картини було стереотипне уявлення про групу: у них яскраві мелодії та висококласна виконавська майстерність (як жартівливо співав колись Борис Гребенщиков: "Навіть якщо ми доживемо до сивини, навряд чи будемо грати, як Queen"), але тексти легковагі, на кшталт безглуздого набору слів. Їжу для такого сприйняття давав власне Фредді, заявляючи в інтерв'ю: "Мені подобається складати пісні для розваги. Публіка може викидати їх, як використані серветки. Одноразовий поп? Так!".

Але чому Меркʼюрі в картині не почав пояснювати сенс слова "басмала"? Та тому, що це вступ перед кожною молитвою в Корані: "В Ім'я Аллаха, Милостивого і Милосердного". Складно пояснити менеджеру, навіщо автор туди це вставив. Співак взагалі не дуже старався розжовувати її зміст, розповідаючи в інтерв'ю: "Це одна з тих пісень, які змушують вас домислювати. Я вважаю, що всім треба просто слухати її, думати про неї, а потім вже робити припущення щодо того, про що вона".

Трейлер фільму "Богемна рапсодія"

Рок-Фауст

Фільм змусив пильніше звернути увагу на тексти групи. А Bohemian Rhapsody — ключова для всієї творчості Меркʼюрі, він є її одноосібним автором. У музичному відношенні це мікс чотирьох стилів: опери, балади, співу а капела та хард-року. Усі оперні епізоди виконувалися голосами учасників групи, а потім накладалися під час запису один на одного. Всього накладень було 180.

Тепер про зміст. Назву неправильно переклали: правильно — "Богемна рапсодія", а не Богемська, ніби від області в Чехії. У пісні — йдеться про богемний тип, представника художньої інтелігенції, провідний безладний спосіб життя. Хор починає: "Це реальність чи ілюзія? Мене наздогнала лавина — не врятуватися. Відкрий очі, поглянь на небеса — і ти зрозумієш, що я простий, нещасний хлопець, але мені не потрібне співчуття". Запам'ятаємо, що співчуття йому не потрібне.

Далі Меркʼюрі робить шокове зізнання від особи ліричного героя: "Мама, я щойно вбив людину: я приставив дуло до його голови і натиснув на спусковий гачок — от і немає хлопця". Герой зробив страшний гріх — вбивство! Судячи з усього, він чекає страти. Йому сняться бачення. Він помічає силует: "Скарамуш, Скарамуш, ти станцюєш фанданго?" Скарамуш — скоморох, блазень в італійській комедії дель арте. А фанданго — танець кохання, який в його виконанні повинен здатися безглуздим. Швидше за все, це альтер-его героя — артист, який змушений "кривлятися" перед публікою.

У 1980-ті у Фредді від слави і грошей закрутилася голова, він кинув групу в 1984 році, пішовши в загули і працюючи над сольником. Але він зрозумів: Queen — його храм, його товариші по духу. Він без них не може

Найзагадковіший рядок, про який вже давно точаться суперечки інтерпретаторів: "Галілео, Фігаро! Чудово!" (Galileo Figaro Magnifico). У пісні захоплюються двома персонажами: вченим Галілео Галілеєм і спритним пройдисвітом Фігаро, героєм п'єси Бомарше та декількох опер (Меркʼюрі в кліпі на цю пісню навіть одягнений в іспанську куртку-піджак, що закінчується над талією і не застібається на грудях, яку носив Фігаро.) Галілео, незважаючи на суд інквізиції, все-таки не відмовився від ідеї геліоцентрічності, помітивши про Землю: "А все-таки вона крутиться". А слуга Фігаро обставляє в п'єсах свого господаря — графа. Наполеон про ці п'єси зауважив: "Це революція в дії". Галілей і Фігаро — революціонери свого часу.

Далі повідомляється, що власне Вельзевул (глава демонів у Новому Завіті) відрядив демона для нашого ліричного героя. Починається суд (хор): ангели і демони борються за його душу, де і звучить "Басмала" — "В ім'я Господа". У фіналі герой бунтує під хард-рок: "Ти думаєш, дитинко, що можеш закидати мене камінням і плювати мені в обличчя! Я повинен звідси вибратися". Але в самому кінці він упокорюється зі своєю долею, яка не зовсім зрозуміла: "Куди б не дув вітер — мені все одно". Звучить завершальний удар гонгу.

Зʼясовується, у цих шести хвилинах укладений сюжет, близький до "Фауста" Гете. Хто б міг подумати?!

Які ж "особисті мотиви" можуть бути в цій штучці, про що натякав Меркʼюрі? Він на той момент вже кілька років жив у цивільному шлюбі і навіть був заручений з Мері Остін, продавщицею з магазину моди. Але закохався в чоловіка — менеджера групи. Біограф Меркʼюрі, Леслі-Енн Джонс, стверджує, що в "Рапсодії" Фредді робить камінг-аут: "Він вбив людину — себе колишнього".

Це один із варіантів. Пісня може трактуватися ширше: щоб розвиватися, потрібно вбити себе колишнього, перейти кордони. Меркʼюрі революціонізував рок-музику і власне шоу. Тобто він порівняв себе з Фігаро і Галілеєм, розуміючи при цьому, що ризикує, як і Фауст, своєю душею, яка може дістатися дияволу. Але "бідний хлопець" в будь-якому випадку піде своєю дорогою, про що говорить звук гонга: "Хай буде так!"

У Меркʼюрі виявилося чимало пісень на релігійні теми і крім "Богемської рапсодії": Jesus (1973, християнські мотиви), Mustapha (1978, ісламські), навіть знаменита балада Somebody To Love (1978) — це молитва самотньої людини з проханням про любов ("Я падаю на коліна і починаю молитися, поки сльози не потечуть з очей, Господи. Хто-небудь може знайти мені любов?") Але при цьому у них завжди яскраві карнавальні упаковки, що збивають з пантелику неуважного слухача.

Замаскований Гоголь

У стрічці очевидно, що Меркʼюрі — геній. А геній — від лат. Genius, дух. Тому незважаючи на гіперсоромʼязливість Фредді, наддивність і суперчутливість, в його присутності іншим членам колективу якось не по собі. І, звичайно, на хлопців діє космос творінь Фредді, їх сила, що стоїть з іншого боку реальності. Більшість його речей — гімни (з релігійним відтінком), що в дивину для долі.

Пригадується наш геній — Микола Гоголь. Всі теж спочатку раділи колориту й сміху його "Сорочинського ярмарку". Але навіть в своїх ранніх речах — "Страшна помста", "Вій" — Гоголь показує таких монстрів, такі безодні між раєм і пеклом, що залишається тільки молитися, як його Хома в церкві в оточенні нечисті.

У спілкуванні з письменником були ті ж проблеми, що й із рок-зіркою: то милий, то закривається — не достукаєшся. Із жінками у Гоголя дуже складно. У Меркʼюрі була цивільна дружина сім років. Після неї він перейшов до чоловіків, немов потребував захисту, але вважав Мері єдиним справжнім другом, залишивши їй левову частку свого спадку. Громадянська дружина так і залишилася в його житті ангелом-хранителем. Як мати для Гоголя...

Фредді Меркьюрі, група Квін, Queen
НЕЗАМІННИЙ. Група Queen так і не змогла повною мірою замінити свого геніального вокаліста

У 1980-ті у Фредді від слави і грошей закрутилася голова, він кинув групу в 1984 році, пішовши в загули і працюючи над сольником. Але він зрозумів: Queen — його храм, його товариші по духу. Він без них не може. Кульмінація картини — Фредді вибачається перед друзями-соратниками, кається, отримує прощення і тільки тут зізнається, що у нього СНІД. Причому він не злякався: "Не шкодуйте і не співчувайте мені, просто допоможіть мені бути тим, хто я є, — артистом" (пам'ятаєте рядок про непотрібність співчуття з "Богемської рапсодії"?). У нього настільки сильний дух, що він не боїться смерті, яка наближається. Останні шість років (1985-1991) вони творили всі разом (Фредді — під дамокловим мечем) і зробили стільки, скільки інші й за двадцять не встигнуть.

Трейлер фільму "Богемна рапсодія"

У стрічці автори зуміли передати драму життя східного рок-зароастрійця, який вніс у західний поп-рок серйозні релігійні мотиви. Кожне виконання "Богемної рапсодії" — це відмолювання стадіонних масштабів, боротьба за душу ліричного героя.

Тим, хто журиться, що Фредді зіграв не комік Саша Барон Коен, як і планувалося — а він схожий на співака більше, ніж Малек, — відповім так: ефект був би такий же, якби Гоголя зіграв Містер Бін.

Завіса

Після смерті вокаліста Queen від СНІДу в 1991 році група практично припинила студійну та концертну діяльність. У 2004 році Браян Мей і Роджер Тейлор відродили її, запустивши проект Queen+. Першим фронтменом групи в рамках проекту став рок-блюзовий співак Пол Роджерс (вони у нас виступали в 2008 році на центральній площі Харкова, зібравши рекордну аудиторію — 300 тис. осіб). Другим — Адам Ламберт під назвою Queen + Adam Lambert. Я чув їх у Києві на Євро-2012. Чесно кажучи, поки не починали співати Мей з Тейлором, я не міг впізнати жодного хіта прославленого рок-колективу.

Важливо
Біллі Айліш і її "злегка розмитий світ": у чому феномен популярності юної співачки

Джер Бульсара, мама Меркʼюрі, яка слугувала прообразом для звернення героя в "Богемній рапсодії", померла в 2016 році у віці 94 років, переживши сина на 25 років. В одному з інтерв'ю вона сказала: "Це було дуже сумно, коли його не стало в листопаді 1991-го, але, згідно з нашою релігією (зороастризм), коли приходить час, ти не можеш цього змінити і повинен піти. Бог любив його, якщо захотів бути з ним, я так думаю. Жодна мати не хоче бачити, як вмирає її дитина, але в той же час за своє коротке життя він зробив більше, ніж інші за 100 років. Я відчуваю, що він поруч, адже його музику до сих пір часто можна почути. Це заспокоює мене: у всьому світі його все ще пам'ятають і люблять, але, звичайно, ніхто не любив його так, як я".