Газ і нині там. Чому в Україні провалилося створення ринку природного газу

Реформа системи забезпечення населення газом ставила перед собою просту, але спочатку неправильну мету — створення "ринку" та перехід до єдиної ринкової ціни газу для всіх груп споживачів: населення, підприємств теплокомуненерго та юридичних осіб.

При цьому в Україні забули, що газ у нашій країні, з урахуванням кліматичних і містобудівних особливостей, є соціальним товаром. Як паливо в Еквадорі або електроенергія в Вірменії.

Спроби встановити в цих країнах "ринкові ціни" (а насправді — монопольні) призвели до втечі уряду з Кіто і до "електричного майдану" в Єревані.

Важливо

Іноді вони зменшуються. Чому українцям повернули пільговий тариф на електрику

Створити ринок для соціального товару в бідній, корумпованій країні практично нереально. Це завжди буде монополія, неважливо, приватна або державна.

А тепер до чого ми прийшли в результаті "реформ"? Сьогодні в нас замість однієї є цілих чотири ціни:

1. Народно-контрактна — в межах річних контрактів із Нафтогазом.
2. Теплова — для підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах 70% споживання.
3. "Ринкова" — для юридичних осіб (вона максимально наближена до хабів).
4. Незрозуміла — для населення з газовими плитами в багатоквартирних будинках.

Очевидно, що "реформа" завершилася повним провалом.

Запропонована нам модель могла функціонувати на тлі відносно низьких цін на газ, коли на продажу ресурсу населенню можна було добре заробляти, наприклад, у 2020-му році, коли ціна на газ у травні падала до рекордних 34 дол. (на вже всім відомому TTF).

Щоб вона запрацювала, потрібно мати довгострокові контракти і/або механізм "міксування" ціни, коли Укргазвидобування, минаючи НАК Нафтогаз, як прокладку, продає газ українського видобутку на енергетичній біржі і/або модель українського хаба в якості національного бенчмарка.

Як альтернатива — модель соціальної справедливої ціни для населення.

Замість цього "реформатори" перетворилися на п'яного човняра, який після кількох годин інтенсивного веслування в туман виявив, що приплив у те місце, звідки відчалив ....

Хоча, інстинктивно, вони розуміють, що потрібно робити.

Наприклад, я завжди писав у своїх статтях, що ситуацію з нашою ГТС може врятувати модель газового східно-європейського хабу на базі української газо-транспортної системи і підземних сховищ із перенесенням вузлів обліку транзиту газу на східний кордон.

Важливо

Газова сутичка. Чому Газпром не продовжить транзит через українську ГТС

Про це нещодавно заговорив і Юрій Вітренко, тільки він запропонував зробити це для "деяких" європейських трейдерів.

Любов до ручного управління для "деяких", небажання віддерти рило від годівниці у вигляді ГТС і передати її повністю в розпорядження нового ринкового хаба — це незнищенне в наших чиновників, як би вони не вбиралися в тоги "реформаторів". Та й які вони "реформатори".

Нафтогаз вже націлився не тільки на витіснення облгазів, але й на скупку теплокомуненерго, намагаючись стати монополістом по всій горизонталі газ — тепло.

Важливо

Риба замість вудки. Що не так з кредитом американського Ексімбанку для України

Ось вам і "ліберали" західного розливу.

Ну а наступ "епохи чотирьох цін" — це унікальна можливість для тих же облгазів заробляти на нормативному обліку "конфорочного споживання".

Або при когенерації ТЕЦ, коли проводиться і електроенергія як комерційний товар, і тепло — як соціальний.

А ціна спожитого газу за цими двома напрямками розподіляється .... Ну ви зрозуміли.

Якщо в Києві активно розробляти цю тему — можуть і прибити.

Загалом, золотий час настав. Реформатори довго йшли до нього. Сім років.

Першоджерело.