Ціна "Європи". Чому в Україні закручують гайки бізнесу під виглядом євроінтеграції

Євроінтеграційний порядок денний, впроваджуючи зовні корисні регуляції та вимоги законодавства, практично повністю ігнорує просте питання: а скільки це коштує громадянину та бізнесу?

Давайте на конкретних прикладах. Закон 367, який набув чинності в березні 2020 року, під егідою дотримання положень Договору з ЄС запровадив космічного розміру штрафи (від 51 до 340 тис грн) й обтяжливі, особливо для малого бізнесу, регуляції (документація для контролю ланцюжка продажу) у сфері ринкового контролю непродовольчої групи товарів.

Ще один євроінтеграційний Закон 1489, що набув чинності 10 грудня 2021 року, приніс одразу кілька поганих новин: державне регулювання роздрібних цін на пластикові пакети, обов'язкове маркування останніх та знову нові штрафи (від 1,7 до 17 тис грн за кожну спробу безкоштовного поширення або продажу невирішених пластикових пакетів).

В обох випадках розміри покарання не малі, тобто потенційно здатні поставити на межу існування практично будь-який мікробізнес.

Останнім європодарунком став проєкт уряду про повернення у 2022 році державної послуги, що сама дискредитувала себе, — обов'язкового техогляду транспортних засобів (легкові авто — раз на два роки, вантажні й автобуси — щороку).

Важливо

Дорогий клімат. Чим пожертвує Україна заради зеленої економіки та де взяти на це гроші

Важливо

Під пресом. Які ризики несуть для України світові стандарти податкової прозорості

І, до речі, нічого критичного за цей період не сталося. Повернення ТО практично гарантовано несе збільшення повноважень поліції, а отже, і реінкарнацію політики поборів, а ще традиційно нові штрафи (від 17 тис грн).

Усе з перерахованого — це збільшення витрат і зростання адміністративного тиску на бізнес і громадян, погіршення умов ведення бізнесу та й просто життя в нашій країні, стиснення економічних свобод і, зрештою, слабкість економіки.

При цьому уряди Європи (мало того, що швидкості економік і рівень життя на порядок вищі) давно та скрупульозно підраховують міру і ступінь свого втручання в економіку.

Однією з успішних форм такого самообмеження стало регуляторне правило "one in — one out". Його суть досить проста — будь-яке нове регулювання має супроводжуватися скасуванням такого ж за вартістю й обтяжливістю (витрати грошей та часу) старого. Його впровадження в нашій країні дозволило б дотриматися балансу інтересів держави, бізнесу та громадян.

Ну а поки що незнання закону не звільняє від відповідальності, натомість знання – запросто. Так і виживаємо!

Першоджерело.