"Демобілізація за контрактом може залишитися декларацією": адвокат розповів, що не так із реформою армії

В Україні знову заговорили про масштабні зміни в армії. На початку травня президент Володимир Зеленський анонсував новий етап військової реформи, який передбачає підвищення зарплат для військових, запровадження нової системи бойових контрактів і визначення чітких строків служби.

Нові контракти, вищі виплати та реальні строки служби: що відомо про реформу мобілізації в Україні

За попередніми пропозиціями, нові контракти для військових можуть поділити на кілька типів. Для чинних військових на бойових посадах обговорюють контракт на 10 місяців, для новобранців на бойові посади — 14 місяців, а для інших посад — до двох років. 

Крім того, мінімальне забезпечення військових у тилу можуть підняти з 20 до 30 тисяч гривень. Командирам різних рівнів зарплати планують збільшити приблизно вдвічі. А найбільші виплати передбачаються для тих, хто підпише так звані бойові контракти ЗСУ.

За обговорюваною моделлю, може з’явитися система винагород “10/20/40”: 10 тисяч гривень за день перебування на позиції, 20 тисяч — за ударно-пошукові дії, 40 тисяч — за активні наступальні дії. У середньому військовий, який регулярно виконує бойові завдання, може отримувати 250–400 тисяч гривень на місяць.

Але чи реально це запровадити, хто підтверджуватиме участь у бойових діях і чи не стане нова система джерелом конфліктів? Про це Фокус поговорив з адвокатом Ігорем Тарасенком.

Наскільки реально запровадити бойові винагороди за системою “10/20/40” та чи доведеться змінювати бюджет?

— Запровадити підвищення бойових винагород можна, але для цього потрібно вирішити два ключові питання: нормативне та бюджетне. 

По-перше, потрібно чітко визначити: хто саме з військових матиме право на підвищену виплату, за які завдання її нараховуватимуть, за який період, якими документами це підтверджуватиметься, хто ухвалюватиме рішення про виплату.

По-друге, такі виплати потребують реального фінансового ресурсу. За повідомленнями Міноборони та Мінфіну, уряд уже пропонував зміни до Держбюджету-2026, які передбачають додаткові видатки на сектор безпеки й оборони, зокрема на грошове забезпечення військових. Також Мінфін повідомляв про ідею спрямовувати військовий збір до спеціального фонду держбюджету саме на грошове забезпечення захисників. 

Тобто без змін до Закону про Державний бюджет України на 2026 рік або без перерозподілу бюджетних призначень стабільно виплачувати нові суми буде складно. Одна справа — політичний анонс, інша — наявність затвердженої бюджетної програми, порядку виплат і коштів на рахунках військових частин.

Як військовому підтвердити, що він був “на позиції”, виконував “ударно-пошукові” або “активні наступальні дії”, якщо командир не подав наказ?

— Головне правило: бойова виплата не повинна залежати лише від усного підтвердження командира. Для військового важливо мати письмові докази, які підтверджують його участь у конкретних завданнях.

Для підтвердження участі в завданнях, за словами адвоката, військовим необхідно збирати та вимагати:

• витяги з бойових наказів або бойових розпоряджень; 
• витяги з журналу бойових дій; 
• рапорти безпосередніх командирів; 
• довідку про безпосередню участь у бойових діях або заходах; 
• списки особового складу, який залучався до виконання завдань; 
• накази про виплату або невключення до наказу про виплату;
• маршрути, журнали виходу, евакуаційні документи, медичні документи після поранення чи контузії; 
• письмову відповідь військової частини на рапорт або адвокатський запит. 

— Якщо командир не подав наказ або не включив військового до списків, потрібно подавати рапорт на командира військової частини з вимогою провести службову перевірку, внести уточнення до облікових документів і видати довідку. У разі відмови — скарга до вищого командування, оперативного командування, Міноборони або адміністративний позов про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання розглянути питання щодо виплати.

Чи може військовий втратити частину грошового забезпечення, якщо сума за виконані завдання перевищує ліміт у 400 тис. грн?

— Так, така ситуація можлива. Якщо в майбутньому держава встановить максимальну межу виплат, наприклад до 400 тис. грн на місяць, військовий може виконати більше бойових завдань, але отримати не більше цієї суми. Це працюватиме в тому разі, якщо такий ліміт прямо пропишуть у порядку виплат або в контракті.

Але тут важливо розмежовувати: якщо 400 тис. грн — це не “ліміт”, а максимальний рівень оплати залежно від категорії завдань, тоді виплата має рахуватись за правилами, які будуть затверджені. Якщо ж це буде саме “стеля”, тоді навіть більша кількість завдань автоматично не означатиме більшу суму понад цей максимум.

З адвокатської позиції, у такому порядку обов’язково мають бути прописані: як рахуються дні, як підтверджуються бойові завдання, чи сумуються різні види винагород, чи є компенсаційний механізм, якщо військовий виконував завдання понад норму.

Дедалі частіше з’являються новини про випадки, коли військові фактично перебувають у тилу, але за наказами їх оформлюють як учасників бойових завдань, а виплати отримують командування. Чи не збільшиться кількість подібних випадків, якщо запрацює нова система винагород за ризик “10/20/40”?

— Такий ризик дійсно існує. Чим більша сума виплат, тим вищий ризик штучного оформлення, подвійних списків, внесення недостовірних даних або маніпуляцій із наказами.

Саме тому порядок виплат має містити не лише наказ командира, а й перевірку: журнали бойових дій, бойові розпорядження, фактичне місце перебування підрозділу, підтвердження старших командирів, дані штабу, рапорти, медичні або евакуаційні записи. Якщо виплата буде залежати лише від “внутрішнього наказу”, це створить корупційний ризик і можливість оформлення бойових виплат особам, які фактично не перебували на бойових завданнях.

Якщо такі факти виявлять, вони можуть мати ознаки службового підроблення, зловживання службовим становищем або заволодіння бюджетними коштами.

Для самого військового важливо не підписувати документи, які не відповідають реальності. Також варто письмово фіксувати свою фактичну участь або неучасть у бойових завданнях, щоб у разі спору мати підтвердження своєї позиції.

Чи може Генштаб або командування відмовити військовому в демобілізації, посилаючись на потреби комплектування війська? 

— Просто так — ні. За чинним законом “Про військовий обов’язок і військову службу”, під час мобілізації та воєнного стану військового можуть звільнити зі служби лише з підстав, які прямо передбачені законодавством. Це може бути вік, стан здоров’я на підставі висновку ВЛК про непридатність, сімейні обставини або інші поважні причини.

Тобто якщо у військовослужбовця є законна підстава для звільнення і він зібрав повний пакет документів, Генштаб або командування не можуть довільно заблокувати демобілізацію лише через потребу в людях. Але на практиці командування може затягувати розгляд рапорту, посилатися на службову необхідність, не направляти документи далі або не видавати наказ. У такому випадку це вже питання оскарження бездіяльності.

Якщо ж майбутня реформа передбачатиме гарантовану демобілізацію після завершення нового контракту, тоді механізм має бути прописаний у законі: строк контракту, порядок звільнення, виключні підстави для продовження служби, строки видання наказу та відповідальність за затягування. Без таких гарантій “демобілізація за контрактом” може залишитися декларацією.

Як ви, як практикуючий адвокат, ставитеся до можливих змін в армії? 

— Нові правила можуть бути позитивними лише за умови, якщо вони будуть не вибірковими, а юридично чіткими. Військовий має розуміти: на який строк він служить, за які бойові завдання отримує кошти, якими документами це підтверджується, коли він має право на звільнення і як оскаржити відмову.

У чому головний ризик цієї реформи? 

— Основний ризик не в самій ідеї контрактів чи підвищених виплат. Проблема може виникнути тоді, коли держава запровадить нові правила без прозорого механізму. Якщо порядок буде нечітким, це створить спори щодо бойових виплат, зловживання з наказами та масові звернення військовослужбовців до командування, Міноборони та суду.

Нагадаємо, нові контракти для військових можуть призвести до нерівності між захисниками. За словами адвоката, якщо контрактники отримають чітко визначений строк служби, підвищені виплати, право обирати посаду та гарантовану демобілізацію, а мобілізовані без контракту таких гарантій не матимуть, це може розділити військових за правовим статусом.