Ексклюзиви Російсько-українська війна Посилення мобілізації в Україні

Батальйон нардепів: чому військова підготовка для влади не посилить мобілізацію

Нардепи хочуть брати участь у військовому вишколі, щоб показати простим українцям, що мобілізація — це нестрашно. Однак проблема полягає в армійській системі, куди військові потрапляють після призову. Фокус розбирався, чому показові навчання депутатів не вплинуть на мотивацію військовозобов'язаних.

Війна — справа кожного

Ідея залучити народних депутатів до військової підготовки, незважаючи на те, що згідно із законом у них є бронь від мобілізації, сама по собі непогана, міркує в бесіді з Фокусом майор запасу й учасник російсько-української війни Олексій Гетьман. Так влада могла б показати, що війна — це справа кожного.

"Але оскільки частково у нас буває, непогані ідеї організовують гірше нікуди. Багато держслужбовців далеко не в спортивній формі, тож за неправильної підготовки такий хід може виглядати як антиреклама", — додає Гетьман.

Насправді, як розповідають Фокусу експерти, основна причина, чому військовозобов'язані не поспішають йти в ТЦК, полягає в армійській системі, куди вони потрапляють після призову. Імовірність опинитися в частині, де командування перевищує повноваження і віддає невиправдані накази, завжди існує. Від професіоналізму командира залежить життя його підлеглих, а випадки, коли неправильні рішення призводили до трагічних наслідків, в армії — не рідкість. Так, наприклад, нещодавно журналіст Юрій Бутусов розповів історію двох операторів дронів 74-го розвідувального батальйону, яких "кинули на штурм з автоматами, і вони загинули в бою".

Бутусов зазначив, що атака не відповідала обстановці на тій ділянці фронту, де сили противника переважають. Але командування 74-го розвідбату це не врахувало, і замкомбату відправив дроноводів в атаку з автоматами.

"Через відсутність в армії компетентних службових розслідувань, через відсутність натовської процедури After action rewiew [Метод оцінки, що використовується, коли результати діяльності виявилися особливо успішними або невдалими, — Ред], випадки направлення до штурмовиків операторів дронів є непоодинокими та продовжуються", — поінформував журналіст.

На жаль, в армії подібні випадки не рідкість, каже Фокусу полковник запасу ЗСУ Олег Жданов. За його словами, командири на місцях, боячись донести реальну обстановку справ на своїй ділянці, приймають необдумані рішення. Усе це — проблема армійської структури, реформа якої застрягла в часі.

"У тій системі, що існує сьогодні — немає контролю. Головний принцип армії — рука руку миє. Ми змінюємо верхівку, але не змінюємо систему. Йдеться про створення інституту контролю, які будуть противагою рішенням командирів. Наприклад, солдатський комітет, який може усунути командира, який перевищив повноваження. Сьогодні солдату нікуди піти, окрім як телефонувати на гарячу лінію. Але це все не працює. Скарга все одно спускається на стіл до командира, на якого писали скаргу. Це — радянська система. А, як відомо, маленька радянська армія не переможе велику радянську армію", — додає Жданов.

Систему не змінюють

Експерти неодноразово говорили Фокусу, що "привабливою" мобілізацію зробили б не рекламні ролики нардепів, які показово допомагають фронту або вирушають у "учебку", щоб мотивувати українців, а конкретні зміни в законах.

Так, наприклад, багатьох військовозобов'язаних приєднатися до лав ЗСУ зупиняє перспектива необмеженої за терміном служби. Як говорив Фокусу ветеран АТО, колишній командир роти в батальйоні "Айдар" Євген Дикий , якби українці знали, що через 1,5-2 роки зможуть повернутися до цивільного життя, а їх на фронті замінять інші бійці, мотивація збільшилася б у рази.

"Дуже демотивуючий фактор — якщо людину призивають, вона купує квиток в один кінець. І це неправильно", — говорив Фокусу Дикий.

Крім того, велике значення в мотивації відіграє підхід влади до мобілізації, який не змінюється десятиліттями. Військкомати не співпрацюють із командирами частин, які потребують фахових кадрів, під час призову не завжди враховується досвід і знання військовозобов'язаних.

Як відомо, усі ці пункти обговорювалися в першій редакції законопроєкту про мобілізацію, який Кабмін зареєстрував наприкінці 2023 року. Однак документ, покликаний змінити тотально підхід до призову, викликав широкий суспільний резонанс. Деякі радикальні пропозиції — наприклад, скасування відстрочки для людей з інвалідністю 3 групи, а також блокування банківських рахунків та інші обмеження для тих, хто вчасно не оновить дані в ТЦК, обурили українців.

Ні політики, ні військове керівництво не захотіли брати на себе відповідальність за окремі норми проєкту. У результаті, документ відправили на доопрацювання. Нової версії поки що немає.

"Армія — це дзеркало країни. Ми міняємо персоналії, а потрібно міняти систему військового управління. Але владі бракує політичної волі, як би це не звучало банально. Війна — це найкращий час для реформ, бо одразу видно, що працює, а що — ні. В армії НАТО є контролюючі органи з широкими повноваженнями. Як приклад — якщо командир перевищує повноваження, солдатський комітет має право відсторонити його до з'ясування обставин. У комітеті виборна система. Вплинути на його рішення вище керівництво не може. Також хороший інструмент стримування і контролю в армії — військова поліція. У них повноваження правоохоронного органу, але вони не залежать від місцевих командирів. Де відповідні законопроєкти?" — ставить питання Жданов.

Фокус раніше писав, що в новій редакції законопроєкту про мобілізацію право на відстрочку може бути передбачено не для групи інвалідності, а для конкретних захворювань .

Також Фокус детально розбирав, як працюватиме єдиний електронний реєстр військовозобов'язаних, призовників і резервістів, де розмістять персональні дані з інших держсистем без згоди українців.