Ліквідація ТЦК в Україні: чому про це заговорили й що буде насправді

На тлі нових корупційних скандалів навколо територіальних центрів комплектування тема їхньої реформи знову виходить у публічну площину і вже не як абстрактна дискусія, а як питання довіри до всієї системи мобілізації.

Останній випадок в Одесі, де, за даними СБУ, викрили схему вимагання грошей співробітниками ТЦК, лише підсилив відчуття, що проблема не поодинока, а системна. Подібні історії регулярно стають предметом розслідувань і суспільного резонансу, формуючи стійкий запит на зміни — не точкові, а інституційні.

На цьому тлі в Україні дедалі активніше обговорюють можливу трансформацію ТЦК та СП — аж до їхнього фактичного "перезавантаження". За інформацією, що з'являлася у публічному просторі, йдеться про зміну не лише процедур мобілізації, а й самої архітектури системи: від функцій і підпорядкування до принципів взаємодії з громадянами.

Водночас у владі визнають: конкретного фінального рішення поки немає. Член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський у коментарі Фокусу зазначив, що наразі очікується алгоритм покращення ситуації від Міністерства оборони щодо реформи ТЦК. Водночас за його словами, ключова проблема полягає не лише у самій структурі, а в ефективності контролю.

"Мають ефективніше працювати правоохоронні та антикорупційні органи, яких є достатня кількість і які мають достатньо повноважень для реагування на кожен випадок протиправної діяльності ТЦК та СП", — сказав нардеп Фокусу.

Фактично ця позиція відображає одну з головних ліній дискусії: чи потребує система повного демонтажу, чи передусім — жорсткішого нагляду і відповідальності за порушення.

Нова реформа ТЦК: роль поліції та зміни у мобілізації

Серед ключових ідей, які наразі обговорюються, — створення нової моделі на базі цифрових сервісів і розподілених функцій. Замість нинішніх ТЦК частину процесів можуть передати іншим інституціям, а частину — автоматизувати. Зокрема, розглядається сценарій, за якого облік військовозобов'язаних, виклики та комунікація з ними максимально переводяться в електронний формат.

Про необхідність такого підходу раніше заявляв міністр оборони Михайло Федоров. Він прямо говорив про підготовку системного рішення, яке має мінімізувати людський фактор і, відповідно, корупційні ризики. За його словами, майбутня модель мобілізації має бути "прозорою, цифровою і зрозумілою для громадян".

Водночас у владі наголошують: повної "ліквідації" функцій ТЦК не планується — йдеться радше про їхню трансформацію і розподіл між різними органами.

Окреме питання, яке викликає найбільше дискусій, — роль поліції. У публічному просторі з'являлися припущення, що правоохоронців можуть активніше залучити до процесів мобілізації. Однак наразі мова не йде про те, що поліція повністю замінить ТЦК.

За попередніми оцінками, її роль може залишитися допоміжною — зокрема, у частині розшуку осіб, які ухиляються від військового обліку, або забезпечення правопорядку під час мобілізаційних заходів. Сам процес відбору, медичних комісій і прийняття рішень про призов, як очікується, залишиться за військовими структурами, хоча і в оновленому форматі.

Головна мета змін — зробити мобілізацію більш керованою і прогнозованою. Сьогодні система працює під значним тиском: з одного боку — потреби фронту, з іншого — недовіра частини суспільства, підсилена корупційними скандалами.

Експерти та представники влади визнають, що без перезавантаження ця модель ризикує втратити ефективність. Зокрема, у Міністерстві оборони неодноразово наголошували: реформа має одночасно вирішити кілька задач — підвищити якість комплектування, зменшити корупцію і зробити процес більш справедливим.

За задумом, цифровізація та чіткі правила повинні знизити кількість "ручних рішень", які сьогодні часто стають джерелом зловживань. У теорії це може навіть пришвидшити мобілізацію — за рахунок кращого обліку ресурсів і точнішого планування.

Втім, у владі визнають: швидкого ефекту чекати не варто. Реформа мобілізаційної системи — це складний процес, який потребує часу і політичної волі. І саме тут ключовим фактором залишається суспільна довіра.

Контекст цих змін очевидний: мобілізаційна система опинилася під подвійним тиском — потреб фронту і внутрішньої кризи довіри. І кожен новий корупційний скандал лише підсилює аргументи на користь того, що йдеться вже не про точкові зміни, а про необхідність повноцінного перезавантаження.

Не лише Одеса: де ТЦК найчастіше порушують права

Дискусію про реформу ТЦК підсилюють і дані про масштаби порушень. За словами уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, лише в Одеській області кількість звернень щодо можливих порушень прав громадян з боку ТЦК вимірюється сотнями — і продовжує зростати.

Водночас за його словами, проблема не обмежується одним регіоном. Найбільше звернень, окрім Одещини, фіксують також у Львівській, Миколаївській, Закарпатській та Черкаській областях. Така географія, за оцінкою омбудсмена, свідчить про системний характер ситуації, а не про окремі "перегини на місцях".

Йдеться передусім про скарги на перевищення повноважень під час мобілізаційних заходів, порушення процедур, а також випадки можливого тиску на громадян. Саме такі інциденти найчастіше стають причиною звернень до омбудсмена.

Лубінець прямо вказує: проблема потребує не лише реакції на окремі випадки, а комплексного рішення на рівні всієї держави. За його словами, ситуація в Одесі, яка отримала широкий резонанс через затримання військових, має стати сигналом для перегляду підходів до роботи ТЦК в цілому.

Фактично ці дані підкріплюють головний висновок: корупційні скандали та порушення — це не поодинокі історії, а симптоми системної проблеми, яка і стала одним із ключових драйверів розмов про реформу.

Реформа чи контроль: де насправді проблема

Попри розмови про "перезавантаження" ТЦК, ключове питання залишається відкритим: чи справді систему потрібно ламати, чи передусім — змінювати правила її роботи. Частина експертів переконана: без вирішення базових проблем — від умов служби до контролю за зловживаннями — будь-яка реформа ризикує залишитися лише зміною вивіски.

Як пояснює військовий юрист Олег Леонтьєв, проблема мобілізації є значно глибшою, ніж просто діяльність ТЦК.

"Це складна комплексна багатогранна проблема, яка не має простих рішень і потребує системного підходу. Є дві ключові цілі — наповнення війська особовим складом і нівелювання злочинних проявів у процесі мобілізації", — каже Фокусу Леонтьєв.

За його словами, починати варто не лише з інституційних змін, а з базових речей — ставлення до військових у самих підрозділах. Військовий має бути впевнений, що у разі поранення чи проблем він не залишиться сам: отримає лікування, грошове забезпечення і підтримку командування.

Окремо експерт звертає увагу на стан здоров'я мобілізованих і підходи до визначення придатності. На його думку, нинішня система потребує перегляду: замість категорій "обмежено придатний" варто перейти до більш чіткої моделі — придатний або непридатний до служби.

Водночас значна частина проблем, за словами Леонтьєва, залишається у сфері управління і контролю. Йдеться і про корупцію в системі, і про неефективність командирів на місцях, і про нерівномірне застосування правил — від бронювання до відстрочок.

"Служити мають усі — як би це не звучало. Але це має бути справедлива і зрозуміла система. Зараз же є перекоси: бронювання отримують не ті, хто критично потрібен економіці, а часто адміністративний персонал або ті, хто має доступ до рішень", — зазначає експерт.

Також він підкреслює, що без реального контролю за діяльністю ТЦК — а не формального "кураторства" — проблему корупції вирішити не вдасться.

Нагадаємо, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вирішив відсторонити двох очільників ТЦК: йдеться про голову Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також начальника Пересипського районного ТЦК.

Тим часом у ТЦК, військові, які щодня виходять перевіряти документи та вручати повістки, говорять про втому, ризики та системні проблеми, що впливають на результат.