Від неандертальців до Гітлера: ТОП 10 воєн, які змінили світ

ДОІСТОРИЧНИЙ ПЕРІОД

"Доісторичним" історики традиційно називають період про який немає об’єктивних історичних джерел. Зазвичай це час до винайдення писемності, коли вчені можуть реконструювати події лише шляхом інтерпретації інших джерел, які їм доступні. Зрозуміло, що важко щось достеменно говорити про те, який світ був у той час, але корені воєн як таких сягають ще туди.

У льодовиковий період на території сучасної України проживали неандертальці. Проте настав час і їх замінили люди сучасного типу. Чи відбулося це мирно? Важко таке уявити, але поки вчені не знайшли масових поховань неандертальців зі слідами насильницької смерті, однозначно говорити про війну між біологічними видами людей неможливо.

Точно люди воювали уже в період мезоліту – час після танення льодовика. Він настав не одночасно на усій планеті. Мова йде скоріш про рівень розвитку людського суспільства. Деякі племена й досі знаходяться на цьому етапі розвитку. На території сучасної України після відходу льодовика суттєво змінився клімат, що спричинило кризу тодішнього людського господарства, яке базувалося на мисливстві та збиральництві. Грубо кажучи, люди які десятки тисяч років полювали на мамонтів тепер поняття не мали як полювати на зайців.

Так понад десять тисяч років тому люди вперше зіткнулися із тим, що ресурсів вистачить не усім, а той кому не вистачить дичини, гід або риби той помре. Ось такий простий закон природи примусив людей битися за кожен кущ, що ясно обріс ягодами та кожне угіддя, де було достатньо зайців і кожну річку де можна було зловити рибу. Тоді можливо людство вперше постало перед вибором: удосконалитись для більш раціонального використання ресурсів, чи відібрати їх у слабшої родини. Тоді ж, можливо і вперше постало філософське питання мирного чи воєнного використання технічних винаходів: лук і стріли – це знаряддя мисливства, які допоможуть здобути більше їжі на одному угідді, чи зброя, яка дозволить відібрати більше угідь у сусідів?

ВІЙНИ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Йшов час. Люди навчилися писати. Письмові джерела, які дійшли до нас, дозволяють нам зрозуміти, яким був світ тисячі років тому. Відтак ми розуміємо як його змінювали ті чи інші війни.

Завоювання Александра Македонського

• Період: 334-323 рр.
• Результат: зародження елліністичного світу

Фокус уже писав про це більш детально. Македонський володар Александр зруйнував Перську імперію – давнього ворога греків. Він збудував державу, яка простягалася від Інду до Балкан та від степів сучасного Казахстану до пустелі Давнього Єгипту. Зовсім різні цивілізації були об’єднані силою меча. Це породило цілком нову культуру, яка згодом отримала найменування "еллінізм".

• Пунічні війни
• Період: 264-146 рр. до н. е.
• Результат: Піднесення Риму

Це ціла серія воєн, яку традиційно ділять на три великих етапи. Суть цих воєн: боротьба молодої та амбітної мілітаризованої республіки проти давнього гегемона Західного Середземномор’я. Карфаген був найбагатшою та наймогутнішою країною регіону протягом кількох століть, проте зараз про нього знають лише деякі шкільні відмінники та ті, хто дуже вже полюбляє історію стародавнього світу. Натомість усі знають переможців цих воєн – римлян.

Загартована у такій тривалій серії воєн молода республіка реалізувала набутий воєнний потенціал для подальшої експансії. Ставши гегемоном у Західному Середземномор’ї, римляни посунули на схід, захоплюючи тамтешні елліністичні держави.

Мілітаризм, який накопичувався в Римі, врешті призвів до трансформації республіки в імперію – сам титул "імператор" означав тоді "воєначальник". Так зародився світ, який ми називаємо античною класикою – колиска цивілізації Європи. А все могло б бути зовсім по-іншому, якби результат цих воєн був іншим. Воєн, в яких долю переможця вирішили дрібниці.

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Велике переселення народів

• Період: IV–VII століття
• Результат: руйнування античного світу

Все почалося на території сучасної України. Близько 370 року у степи Північного Причорномор’я прийшли чергові кочівники – гуни. Вони знищили держави та племінні союзи як кочівників, так і землеробів, які там мешкали, змусивши їх просто тікати на захід та південь. Тобто на землі Римської імперії.

Це зруйнувало західну частину імперії, та повністю змінило національно-етнічну карту Європи. Так плем’я вандалів до приходу гунів проживало, зокрема на території сучасної Галичини, а вже через два століття, вони опинилися у Північній Африці, дорогою туди, взявши та повністю розграбувавши Рим.

Падіння Римської імперії повністю змінило культурну, геополітичну, етнічну та загалом будь-яку іншу карту Європи. Світ після Великого переселення народів точно уже не був таким як раніше, інше питання, що все це відбувалося упродовж тривалого часу.

Арабські завоювання. Битва при Пуатьє

• Період: 632-732 рр.
• Результат: Створення Арабського халіфату. Зародження європейського рицарства.

За сто років воєн Близький Схід та Європа набули класичних середньовічних рис. Станом на 631 рік Єгипет та Сирія були оплотом Християнства, Візантія продовжувала вважатися світовою імперією, а у Персії при владі перебували Сасаніди, які стримували ромейську експансію на схід. Проте наступного року все змінилося. Вже у перші два роки після смерті Пророка Мухаммеда араби-мусульмани об’єднали під своєю владою Аравійський півострів. У наступні два десятиліття вони почергово розбили війська двох місцевих гегемонів, які століттями боролися за домінування у регіоні: Візантії та Персії. Тепер на Близькому сході заправляли араби. А до кінця століття вперше від Ферганської долини у Центральній Азії й до берегів Атлантичного океану на території сучасного Марокко протягалася одна держава – Арабський халіфат.

З початком VIII століття араби проникли до Іспанії й планували рухатися далі по Європі. Проте у 732 році їх розгромив у битві при Пуатьє фактичний правитель франків Карл Мартелл. Аби перемогти непереможних як тоді здавалося арабів, він провів військову реформу, створивши професійне військо. Карл вирішив відділити тих хто готовий воювати від іншого населення. Воїни мали постійно займатися військовими вишколами, натомість їх мали забезпечувати усім необхідним інші селяни, які не були готові взяти до рук зброї. Такий поділ суспільства породив знаний європейський феодалізм, який був остаточно ліквідований аж у XX столітті.

Монгольські завоювання

• Період: XIII століття
• Результат: Інтеграція Азії. Знищення Русі та Багдадського халіфату.

В умовному 1023 році Київ та Багдад були одними із найбільших, найбагатших та найрозвинутіших міст світу. Проте в середині XIII століття їх обох зруйнували монголи. Це було не перше завоювання цих міст, проте після монгольського плюндрування жодне з них не змогло відновити своєї домонгольської величі.

Багато інших міст та держав в Азії взагалі більше ніколи не відродилися, а от для Китаю період монгольського завоювання став лише черговим етапом в історії, черговим завоюванням давньої імперії кочівниками.

Взяття турками Константинополя

• Період: 1453 р.
• Результат: крах Східної цивілізації

Майже на тисячу років пережила Східна Римська імперія Західну її частину. За цей час її столиця Константинополь стала важливим релігійним, соціальним, економічним, культурним та освітнім центром, іншими словами – Центром цивілізації. Проте все минає, і Константинополь занепав та врешті був узятий турками, які на нього казали "Істамбул". Офіційно місто було перейменоване лише у XX столітті. Деякі історики вважають падіння Константинополя завершенням доби Середньовіччя.

НОВИЙ ЧАС

Тридцятилітня війна

• Період: 1618-1648 рр.
• Результат: встановлення перших міжнародних норм

Три десятиліття тривала війна, в якій певну участь взяли ледь не усі європейські країни. Тож не дивно, що мир між ними встановив умови, які торкалися усіх у Європі. Це була війна, у якій брали участь не лише професійні військові – рицарі-феодали, а й мобілізовані звичайні селяни. Це спричинило перехід від рицарсько-феодальної системи до національних держав. Процес, який затягнувся ще на понад два століття.

Наполеонівські війни

• Період:1799-1815 рр.
• Результат: поширення ідей Французької революції. Консервація та фіксація дореволюційних порядків.

Майже два десятиліття революційна Франція намагалася змінити світ навколо себе. Хоча все завершилося поразкою, все ж ніщо вже не могло зупинити "ідею, час якої настав".

Проте стара еліта все ж прагнула зупинити хід історії, тому революційні потуги Франції завершилися не лише її поразкою, а й Віденським конгресом, який зафіксував чинний статус-кво, по суті, чітко регламентувавши міжнародні відносини.

Лідером консерваторів була Росія, яка придушила революційні виступи в себе і ділилася набутим досвідом з іншими охочими. Проте встановлений переможцями порядок таки був зруйнований серіями революцій, які у 1848 році знову прокотилися усією Європою і розпочались вони таки у Франції. Проте це вже зовсім інша історія.

Перша світова війна

• Період: 1914-1918 рр.
• Результат: Мільйони жертв. Руйнування столітніх імперій.

Війна за переділ уже поділеного світу завершилася руйнуванням кількох європейських імперій. Проте те, що жити як раніше більше не можна зрозуміли усі. Шкода, що для цього знадобилися мільйони жертв найкровопролитнішої війни у світі на той час.

Наслідком Першої світової війни стало дієве упровадження міжнародного права, створення відповідних міждержавних інституцій та декларація численних прав людей, одним із найважливіших стало право націй на самовизначення.

Трагічні результати цієї великої війни зумовили зрушення у визнанні прав жінок.За відсутності чоловіків, красивіша частина людства була змушена брати управління життям у свої руки, зокрема здійснюючи речі, які раніше вважалися суто чоловічими: як от праця за верстатом, що, до речі, впровадило моду на короткі жіночі стрижки.

Проте багатьом нововведенням ще потрібно було пройти одне жорстоке випробування.

Друга світова війна

• Період: 1939-1945 рр.
• Результат: Падіння колоніальних імперій. Поділ світу на ідеологічні блоки.

Іншим наслідком Першої світової війни було певне розчарування активної частини суспільства в демократії. Адже Війна розгорнулася після бурхливого періоду демократизації багатьох європейських країн, тому в очах чималої кількості людей вона виглядала як один із наслідків цього процесу. Тому Міжвоєнний період – це час зростання авторитаризму. Переважна більшість країн Європи того часу були автократіями. Тодішні технологічні досягнення, зокрема засоби комунікації сприяли в де яких країнах переростанню авторитарних режимів у тоталітарні, які передбачали тотальний контроль держави над людиною. Такими став націонал-соціалістичний режим у Німеччині. Режим, який прагнув реваншу та більшовизм сталінського зразка в СРСР.

Виявилося, що тоталітарний режим не може самостійно існувати без культу "зовнішнього ворога", тож нова війна була неминучою, хоча вичерпному переліку причин Другої світової війни можна присвятити не одну книгу.

Наслідком цієї наразі найкривавішої війни в історії людства стала побудова світу, в якому більшість з нас народилися. Світу, крах якого більшість з нас не помітила.

З одного боку – це час без по-справжньому масштабних конфліктів. З іншого реально сталий мир існував лише у Європі й то в його основі був страх глобального конфлікту із застосуванням ядерної зброї, що вперше відбулося саме в ході Другої світової війни, а не реальні якісні зміни в людській свідомості. Доказом цього став ряд конфліктів, які спалахнули на руїнах соціалістичного табору, що зазнав краху.

Стратегічним наслідком Другої світової війни за межами Європи стала руйнація колоніальних імперій. Проте їх руїни якраз навпаки стали джерелом численних воєн, деякі з них як от на Близькому сході тривають і досі.

Друга світова війна не стала "вінцем воєн" Вона принесла мир лише на території Європи, й то не сталий. Він протривав доти, доки жив страх війни, тобто поки в дії були покоління, які пам’ятали усі жахи великої війни. В інших частинах світу навпаки руйнація великих імперій призвела до численних та інколи вкрай кривавих воєн.

Що далі?

На жаль, людство, відколи воно почало об’єднуватися у сталі групи, вирішувало свої проблеми через конфлікти з іншими сталими групами. Чим більші групи вдавалося комусь сформувати, тим кривавішими були конфлікти між ними – аж поки вони не переросли у світові війни, вході яких владним режимам вдавалося мобілізувати до участі в бойових діях просто фантастичну кількість людей.

Після настільки кривавих конфліктів настав очікуваний спокій, принаймні у тих регіонах, які найбільше постраждали від війни. Але реальних дієвих механізмів збереження сталого миру закладено не було — і велика війна повернулася до Європи, як тільки місцевий люд забув, як війна виглядає насправді…