Сам собі фітнес-тренер. Чому в гонитві за здоров'ям головне — не переборщити

Давайте начистоту: кожен із нас, людей десь після тридцяти вже, які будують свою кар'єру, не вилазячи з офісу, рано чи пізно починають запитувати себе:

- Ні, ну треба, звичайно, спортом зайнятися. Так. Я не молодшаю. Організму потрібне щось хороше, а спорт – це воно!

І ось, одного прекрасного дня, ви вже біжите світлими, залитими сонцем київськими вулицями, вдихаючи на повні груди свіже повітря з відчуттям перемоги над власною прокрастинацією, і у вашій голові крутиться лише одна думка:

- Я, звичайно, красень! Біжу. Організм мій зміцнюється! Я стаю кращим. Краса!

Якось я зустрівся зі своїм другом. Ми балакали, і в якийсь момент я підвівся та схопився за спину. Друг, звісно, поцікавився, що не так. Ну а я йому розповів, як я вирішив нести користь своєму організму.

Історія була короткою. Коли на мене вкотре наринула хвиля "Організму потрібна користь", після численних публікацій у стрічці від своїх друзів бігунів, я, будучи реалістом, сказав собі, що бігати не буду! АЛЕ! Для того щоб давати собі невелике навантаження, перестану користуватися ліфтом. Жили ми тоді на шостому поверсі, так що ходитиму пішки. Причому незалежно ні від чого.

Так я й учинив. Перший тиждень пройшов непогано. На плечі завжди рюкзак. Униз спустився, вгору піднявся. Вечорами було складніше, бо найчастіше в руках було ще 2 пакети із супермаркету.

Але я не та людина, яка даватиме слабину в прийнятих рішеннях! Тому я не здавався та піднімався на шостий поверх із рюкзаком і двома пакетами з супермаркету. І повірте мені, якби треба було тягти ще й телевізор, я теж не зрадив би свою обіцянку.

На другому тижні в мене почала боліти й тягнути нога. Але я не та людина, яка кине важливу справу та користь для себе на пів дорозі. Я не здавався та продовжував свій челендж. Із кожним днем нога тягла все більше й більше. Але я вперто продовжував свою мініспортивну справу та ходив додому виключно пішки. Спорт є спорт! Навантаження організму потрібні!

Однак у якийсь момент щось стрільнуло в мене в спині, і я дав задню.

Очі мого друга сповнилися сльозами, і він розповів мені свою історію. Як і я, він вирішив принести своєму організму користь і почав бігати вранці. Через тиждень у нього почало боліти коліно. Але він не з тих хлопців, якими маніпулюватиме якесь коліно. Він дав собі слово та не шукав легких шляхів! Тож продовжив свій челендж.

Однак на третій день завзятості коліно вже боліло так, що він не міг ходити без болю. Йому довелося лежати чи сидіти, а також звернутися до лікаря. Лікар розповів йому щось про меніск, прописав мазь і пігулки та запевнив, що якщо не допоможе, то можна зробити операцію.

Проте ще за пару днів у нього почав боліти палець на нозі. Коліно боліло більше, тому палець його не бентежив. Однак у якийсь момент палець почав боліти сильніше, і він знову звернувся до лікаря. Виявилося, що під час пробіжок він натер палець і заніс туди якусь інфекцію. Запалення не припинялося, і в результаті довелося провести хірургічну мініпроцедуру та приймати антибіотики.

Коли він закінчив розповідь, ми подивилися один на одного. Обійнялися. І розплакались! Так, спорт – це важливо!

Першоджерело.