Алхімія економіки. Чому там, де два економісти, там три думки

Про економіку та алхімію. Економіка як дисципліна не відповідає всім необхідним вимогам, щоб називатися науковою теорією — як, наприклад, математика, фізика, хімія.

У хімії, наприклад, якщо змішати одну певну речовину з іншою визначеною речовиною, то за рівних початкових умов завжди вийде певна третя речовина. Тобто результат можна передбачити на 100%.

В економіці ж цього немає. Сорос взагалі знущається над економічними теоріями: "Те, що я не знаю більше половини з них, ніяк не завадило мені заробити мільярди, а це вже говорить про їхню справжню наукову цінність".

Поки справи йдуть добре, то всі вихваляють, наприклад, теорію ефективного ринку, тільки відбувається крах — усі її проклинають (за винятком Баффета, який завжди вважав її уявною теорією (або помилковою гіпотезою).

Наразі економіка — це модна забава еліт: колись у них виходить, колись ні, але що призвело до успіху або неуспіху, точно визначити вкрай складно, якщо взагалі можливо. Завжди знайдеться кілька вчених, які пояснять усе з прямопротилежних точок зору.

Думки, наприклад, монетаристів і кейнсіанців щодо Великої депресії неабияк різняться.

Економісти більше нагадують алхіміків, ніж фізиків або інженерів. Втім, не варто забувати, що з алхімії виросла хімія.

Економіка зосереджена скоріше на політиці, ніж на відкритті фундаментальних знань — економічні дані більшості цікаві тільки як керівництво для політики, від того і "постулати" економіки (як і погляди економістів) змінюються на догоду політичним інтересам.

Першоджерело.