Мільйонери і нетрі. Чим закінчиться податкова амністія від Зеленського?

Україна — країна бідних чи багатих? На це запитання можна відповісти ствердно як у першому випадку, так і в другому.

З одного боку, у країні ледве не 60% населення перебуває за межею бідності, тобто, живе на прожитковий мінімум (у березні 2021 року це 2,5 тис. грн для працездатних громадян).

З іншого боку, за даними НБУ, на початок січня 2021 року громадяни зберігають у банках на рахунках 682,6 млрд грн.

За найскромнішими припущеннями, поза банками (вважай, під подушкою) громадяни зберігають ще не менше 400 млрд грн. Для 40-мільйонної країни це невелика сума, але і не та, при якій можна міркувати про тотальну бідність. Для порівняння, ВВП сусідньої Молдови — 333 млрд грн. ($ 11,9 млрд).

Частина грошей українців — це тіньові доходи. Ті самі, завдяки яким крутиться українська економіка, отримуючи приріст споживання і надаючи можливість підприємствам і фізичним особам виживати.

Україна взяла курс на Європу, про це вже сьомий рік поспіль нам розповідають з екранів і моніторів. Поступово йдуть зміни в законодавстві, вводяться жорсткі правила за моделлю країн ЄС щодо контролю над фінансовими оборотами громадян і бізнесу, під егідою боротьби з відмиванням брудних грошей посилюється фінмоніторинг банків.

Тепер президент пропонує амністію, мовляв, заплатите 2,5-9% від зазначеного в декларації, і будете "білими".

З одного боку, приваблива пропозиція для частини доларових мільйонерів — накопичені ними капітали в разі легалізації дійсно могли б піти в економіку у вигляді інвестицій. Хтось із них також міг би повернути виведені на Кайманові острови мільйони, щоб вільно розпоряджатися ними всередині країни.

Але ось у чому питання: основні засоби, заховані українцями, повʼязані або з корупцією та іншими кримінальними злочинами, або були приховані, щоб їх ніколи і ніхто не побачив і не знайшов. Не кажучи вже про те, що є кеш, який за нинішнім проектом закону амністувати неможливо.

За амністією, запропонованою Зеленським, чиновники права обділитися не мають, як і ті, хто вже під пильною увагою СБУ і Генпрокуратури.

Разом, якщо прибрати згадані брудні капітали, що складно піддаються легалізації, залишається невеликий прошарок бізнесу, який сховав частину прибутку на офшорних рахунках і у вигляді майна всередині країни.

Для нього амністія — це пряник, який дозволить легалізуватися і вільно вкласти кошти без загрози переслідування з боку органів контролю.

У такому випадку амністія — це не просто пряник для мільйонерів, але привід для зростання соціальної напруги в суспільстві. Адже громадяни, спостерігаючи за тим, як відбілюються злодії, відчують себе "лохами".

Підсумком такої амністії стане глобальне розчарування, мовляв, навіщо працювати відкрито, якщо можна все ховати, а потім за ставкою 5% отримати стовідсоткове прощення гріхів?!

Є ще один ризик: після подання спецдекларації вони можуть раптом опинитися під пильною увагою держави всупереч положенням законопроекту №5153, де сказано, що особа, яка її подала, отримає державні гарантії і звільнення від відповідальності. Адже, які взагалі гарантії може дати комусь Україна?

Провалиться амністія чи ні, це буде цікавий досвід, який вчергове розкриє реальну ситуацію в країні. Тому чекаймо.