Мова — це зброя. Чому відмова від російської в Україні — подарунок ворогові

В мережі й медіа знову твориться якась дичина на тему російської мови. Здавалося б, тисячу разу ж проговорено, але ні. Тоді ще раз.

1. Я планую наступної осені взяти своєму синові на кілька місяців репетитора з російської мови, щоб прокачати граматику. Як і я, мої діти говорять російською мовою, хоча прекрасно знають українську. Але російську мову вони ніколи не вчили. Мій син (8 клас) дуже добре (за змістом) і грамотно пише російською, тому що багато читає. Але іноді допускає помилки, тому що ніколи не вчив правил.

Я переконаний, що володіння російською мовою досконало — це перевага, і позбавляти своїх дітей цієї переваги на догоду якимось ідіотам я не збираюся. Щоб уникнути передбачуваних питань — син володіє англійською та німецькою на рівні В-2, до закінчення школи це буде С+. Ця ж тактика вже застосовується до дочки.

2. Мене нескінченно дивує нездорова реакція в Україні на заяви росіян щодо "захисту російськомовних". Не буде російськомовних — захищатимуть православних. Не буде православних — будуть на випередження боротися з нацистськими бандами на їх території, як це робили в Сирії. Або обуряться наявністю прихильників НАТО. Або раптово знайдуть українських диверсантів на Чукотці. І т.д. Яку мову захищали в Чехословаччині або в Афганістані? Що за маячню ви несете?

3. Це російськомовні змусили віддати Медведчуку трубу і зачистити ринок під його заправки? Це російськомовні пиляють Карпати, добувають бурштин і творять інші видатні патріотичні речі? Знаменитий суддя-колядун Зварич і його подільники якою мовою колядували? Академік Литвин якою мовою за державу сльози лив? Ми приречені жити поруч з Росією. Єдиний спосіб вижити — будувати ефективну державу, тримати в голові суть і не відволікатися на помилкові цілі.

4. Мені незрозуміло, як на восьмому році війни та тридцятому році незалежності багато хто досі не засвоїли просту думку. Зміцнення позицій української мови — це заходи необхідної оборони для виживання країни. Без цього не можна.

Зрозумійте нарешті. Для Росії не має ніякого значення все, що написано українською мовою. Окремі точкові переклади і вдалі приклади картину не змінюють — тільки підкреслюють правило.

5. Для Кремля (як і для будь-якого режиму, що тяжіє до тоталітаризму) має значення тільки те, що створюється російською мовою і без барʼєру проникає в російське інфополе. Без системної роботи по створенню російськомовного контенту, який працюватиме на російському полі в інтересах України, зокрема — через російські канали, ми завжди будемо в обороні на своїй території.

6. Росіяни жахаються, коли нам вдається запустити на їх галявину ефективний російськомовний думковірус. Тому що вони не вміють грати в обороні. І на оборону (боротьбу з наративами, думковірусом, фейками і т.д.) потрібно на порядки більше ресурсів, ніж на їх створення та запуск.

Тому зачистка українського поля від російських каналів поширення дезінформації — це правильно, а ось відмова від мобілізації російської мови на службу Україні — це неправильно, це помилка. Мова — це зброя. Найбільш лобовий приклад. Нашим дипломатам в ООН доводиться кожен раз боротися за адекватний переклад документів на російську мову — одну з офіційних мов ООН. Росія застосовує російську мову проти нас всюди, де може. А ми відмовляємося.

7. Я якось пропустив дискусію щодо "української російської", вона мені здалася дивною. Зараз дещо подивився і зауважив, що поза увагою залишився важливий момент. Етнічні росіяни — національна меншина в Україні. В ідеалі, права національних меншин, зокрема — мовні, повинні забезпечуватися державою Україна у співпраці з етнічно спорідненою для нацменшини державою.

З очевидних причин — на нас напала Росія — етнічні росіяни, яких мільйони навіть згідно з офіційними даними, не можуть взаємодіяти з етнічно спорідненою державою. Багато російських воює в рядах української армії проти цієї родинної держави і в труні її бачили.

8. Але мовні права від цього нікуди не діваються. Можливість їх реалізувати повинна бути не тільки номінально захищена, а й адекватно інституціоналізована і впорядкована саме силами української держави. Росія щорічно влаштовує заходи в день російської мови, який приурочений до дня народження Пушкіна. Уявіть, що буде, якщо українська держава вибере з плеяди українських російськомовних авторів будь-якого гідного, і в день його народження почне відзначати день російської мови в Україні? Щоб зібралися філолого-лінгвісти та побилися щодо незрозумілих нормальній людині нюансів правопису. Щоб приїхали іноземні гості, які зафіксують, що "утиски російської мови" в Україні — це маячня. І т.д. Як ви думаєте, що покажуть по російському телевізору?

9. Це не вимагає значних зусиль. Просто з цим потрібно адекватно працювати. А не впадати в істерику. Історія 2014 року мала навчити, що мова — важлива. Подобається вам це чи ні. Якщо російській пропаганді вдається легко маніпулювати людьми на теми мови — значить, це важлива для людей тема, нею треба системно займатися. А не ухилятися і не відмахуватися від неї.

Коли людям, для яких мова важливий, українські патріоти прямим текстом кажуть "хочете чогось для російської мови — звертайтеся до Москви" — це постріл в ногу. Росія навчилася застосовувати проти України українську мову. Ведучі телеканалів Медведчука ідеально щебечуть українською мовою. У мережі все менше ботів, які генерують "пекельні борошна". Ворог адаптується — а ми втрачаємо час, бігаючи по колу.

10. Нарощування потенціалу української мови, вдосконалення контенту і розвиток каналів — це зміцнення броні. Застосування російської мови — це збільшення ударної потужності озброєння, підвищення його дальнобійності. Віддавати ворогові зброю, яка робить ворога вразливим, та ще під час війни — дивно. Просто дивно.

Загалом. Для багатьох нелюбителів російської мови в Україні ідеальною рольовою моделлю є Польща. Або Туреччина. Моноетнічна моноконфесійна спільнота монолінгвів. Тому що ці країни порівняно успішні. Зараз.

Але вони намагаються не згадувати, внаслідок чого ці країни стали "моно". І що вони втратили дорогою. І що насправді забезпечило їх сьогоднішній успіх. Який і породжує в цих країнах фантомні болі та боріння щодо повернення "втраченого". Не треба плутати причини і наслідки.

Якщо ми збираємося утримувати периметр у нинішніх кордонах, модель "моно" не працює, вона просто згубна.

Першоджерело.