Гудбай, Пиночет. Почему самые скандальные выборы в Чили завершились победой леворадикала

За правління диктатора його волею державі була нав'язана модель максимально вільного ринку та правоконсервативна ідеологія. Хоча ця конструкція трималася на військових багнетах прихильників генерала, позитивна динаміка економічного розвитку, яка була наслідком його правління, не сприяла різким змінам у подальшому розвитку. Тому протягом трьох десятиліть чилійці обирали помірних право- та лівоцентристів. Доти, доки в 2021 році у другому турі не зійшлися два антагоністи: праворадикал, син члена НСРПН втікача в Чилі після Другої світової війни — Хосе Каст і син хорвата та каталонки, студентський активіст ліворадикал Габріель Борич.

Другий тур виборів став для чилійців справжньою "битвою добра і зла" (звичайно, "добро" та "зло" кожен із таборів розумів по-своєму).

Єдине, що пом'якшувало протистояння — це відносно низька явка, майже 47% у першому турі й трохи більше 55% у другому. Тобто, половина жителів країни волевиявлення проігнорувала. Натомість ті, хто прийшов, були щиро переконані, що їхній кандидат поведе країну до світлого майбутнього, а його опонент — втілення абсолютного зла на землі.

Громадяни Чилі ще до диктатури Августо Піночета, як і в більшості країн регіону, були чітко розділені за політичними переконаннями на правих і лівих. За правління хунти ліві були або просто знищені, або залякані та позбавлені можливості висловлюватися. При цьому, як було сказано вище, після падіння військового режиму рівень життя чилійців був одним із найвищих у Латинській Америці (не випадково такі часті згадки про "чилійське економічне диво").

Важливо

Урок для України. Чому програв "вірменський Порошенко"

Економіка Чилі останніми роками розвивалася краще, ніж в інших державах регіону. Проте вільна ринкова економіка сприяла гармонійному розподілу благ серед населення. Такий стан речей цілком прогнозований і вважається в економічній теорії основним мінусом цієї моделі, оскільки призводить до збільшення соціальної диференціації.

Людей хвилювала не зарплата: заробити у Чилі є можливості. Однак у цій країні важко отримати якісну освіту, якщо ти не з багатої сім'ї (адже навчання платне, навчання у вишах усе ще досить дороге, щоб бути доступним для більшості населення), а в разі втрати працездатності на вас чекають сумнівні перспективи. Тобто наріжним каменем для чилійців на виборах була впевненість у завтрашньому дні та турбота про майбутню молодь. За таких обставин здавалося, що для лідера студентських протестів минулого десятиліття, ліворадикального популіста шлях до президентства посипаний квітами на червоній килимовій доріжці.

Проте деякі проблеми, які турбували чилійців, відкривали можливості й для правого кандидата. Криміногенна ситуація, особливо в провінціях, також була серед ключових для електорату. Збільшення рівня злочинності на думку багатьох безпосередньо пов'язане з напливом мігрантів із найбідніших Колумбії та Венесуели (економічний колапс, який спіткав останню за час правління лівого уряду, теж сприяв популярності правих).

Інша важлива проблема — протистояння чилійських селян із корінними індіанцями в південних регіонах країни. Усе це призвело до того, що праворадикал Хосе Каст виграв перший тур.

Важливо

Вирішальний день для Німеччини. Хто переможе на виборах до бундестагу і замінить Ангелу Меркель

Так, у другому турі виборів позначилося лобове протистояння антагоністичних ідеологій. І кожен кандидат відзначився скандальними заявами. Хосе Каст, який апелює до ідеологічної єдності з іншими правими режимами, зокрема, президентом Бразилії Жаїром Болсонару, заявив: "Будь живий Піночет, він голосував би за мене!". Габріель Борич, навпаки, всіляко підкреслював свою відданість харизматичним кубинським лідерам Фіделю і Раулю Кастро.

По суті, виборчі програми кандидатів, на відміну від Франції, відповідають класиці лівих і правих поглядів.

• Хосе Каст виступає за нерегульовану ринкову економіку, зменшення податків, мінімізацію соціальних витрат, жорстку міграційну політику.
• Габріель Борич обіцяє державне фінансування медицини й освіти; створення програми державного пенсійного забезпечення. Традиційно він лояльно ставиться до мігрантів.

Вододілом між кандидатами також стало ставлення до ЛГБТ, яких Каст відверто зневажає і ненавидить, і зрозуміло, що Борич виступає захисником прав усіх меншин.

Не вигадували велосипеди кандидати і щодо вакцинації. Габріель Борич вважає вакцинацію єдиним виходом у боротьбі з пандемією Covid-19. Хосе Каст називає ковід мало не вигаданою хворобою.

Тектонічний розлом за ідеологічним принципом проходить у Чилі, як і в багатьох країнах, між жителями мегаполісів (вони найчастіше підтримують лівих) і провінцією, а також сільською місцевістю, які на останніх виборах у багатьох країнах голосують за консерваторів. Жителі бідних районів величезних міст потребують державної підтримки, щоб вижити у цьому складному середовищі. У мегаполіси зазвичай приїжджає і більшість мігрантів, які, зрозуміло, не могли підтримати праворадикала.

Маленькі містечка та села зі своїми фермерськими господарствами за своєю сутністю для правих є "землею мрії". Тому їхні ідеї мають потужну основу.

Варто пам'ятати, що другий тур — це боротьба не рейтингів популярності, а антирейтингів кандидатів. Очевидно, що чилійське суспільство ще не готове до радикальних суспільних трансформацій. А артикульована лівими потреба в доступній освіті, медицині та пенсійному забезпеченні очевидно переважила невдоволення мігрантами та моральними трансформаціями — темами, на яких традиційно виїжджають праві.

У 2-му турі кандидат від лівої коаліції Габріель Борич здобув перемогу, набравши за попередніми даними 55,87% голосів. Хосе Антоніо Каст визнав свою поразку та привітав Борича з перемогою. Борич у свої 35 років стане наймолодшим президентом Чилі за історію країни. Щойно заступивши на посаду новий президент уже заявив про готовність повністю переглянути нинішню економічну модель країни, що викликало велике занепокоєння у правому таборі.

Тепер, після трьох десятків років перехідного періоду, в Чилі готові остаточно відмовитися від спадщини Августо Піночета й утвердитися як держава з лівою суспільною конструкцією. Наскільки життєздатною виявиться і форма суспільного устрою зможе показати лише час.