Азовсталь. Вимушена здача в полон

Про Маріуполь. Однозначно позитивно оцінюю факт вивезення наших поранених з "Азовсталі". Розумію та підтримаю, якщо слідом за пораненими "Азовсталь" покинуть й інші захисники Маріуполя. Вони зробили все, що могли. Вони вже заслужили і на повагу, і навіть на міфологізацію свого подвигу. Але! Мене щиро обурює те, як подають цю неоднозначну подію наша влада та ЗМІ.

Учора мені вже повідомили з Донецька, що під "нациків з Маріуполя" спеціально готують 97 колонію (Макіївка), для чого ув'язнених, яких раніше утримували там (зокрема наших полонених 2014-2021 рр.), перевели в тісні камери Донецького СІЗО. Звичайно, і тортури, і неволя краще за смерть, але не потрібно це представляти як результат складної спецоперації, тим більше за участю Червоного хреста та ООН.

Лідер азовців Денис Прокопенко у своєму вчорашньому відео чітко сказав, що це було ЙОГО рішення, затверджене найвищим військовим керівництвом: "… Тим більше коли ТВОЄ рішення затверджено найвищим військовим керівництвом". Де тут спецоперація "Головного управління розвідки Міноборони, Збройних Сил України, Національної гвардії, прикордонної служби", про яку заявила заступниця міністра оборони Г. Маляр та ще й проведена, за словами президента Зеленського, завдяки діям "... переговорної групи, Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН"?!

Можливо, рішення про вихід приймав Прокопенко, але забезпечували його реалізацію на переговорах із Росією всі ці перераховані організації? — Міністерство оборони РФ у своїй заяві вчора чітко вказало: "16 травня в результаті переговорів із ЗАБЛОКОВАНИМИ на території металургійного комбінату "Азовсталь" у Маріуполі ПРЕДСТАВНИКАМИ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ досягнуто домовленості про вивезення поранених".

І це дуже важливо, тому що чітка вказівка на те, з ким домовлялася Москва, вказує на міру ймовірності, що ці домовленості виконуватимуть. Одна справа — зобов'язання РФ, взяті нею перед ООН, інша — перед "заблокованими військовослужбовцями".

Загалом 16 травня з "Азовсталі" виведено 264 особи. Маляр заявила, що "Для подальшого їхнього повернення додому здійснять процедуру обміну". На жаль, Міноборони Росії ніде про обмін нічого не каже. Як не зрозуміло і те, чи буде цей обмін повним, чи будуть під нього, окрім прикордонників, нацгвардійців та військовослужбовців ЗСУ, підпадати і "нацисти" з "Азова", яких російська пропаганда зробила символом "українського нацизму".

Загалом, таке враження, ніби влада намагається прикрасити те, що відбувається, тому що соромиться такого результату. Полон не називають полоном, а вимушене рішення однієї людини подають як результат чи не успішної спільної операції всіх, аж до ООН. Через це виникає щільне відчуття, що тобі пудрять мозок. Навіщо?

Не треба нічого прикрашати й соромитися! Тільки не азовцям! 82 дні боротьби в облозі — це вже подвиг! Їм треба пишатися, а не соромитись! Навіть якщо ця боротьба закінчується полоном. Головне, що не смертю! І називаймо речі своїми іменами, бо тоді суспільство розумітиме реальну ситуацію і знатиме, що робити й з кого запитувати, щоб її змінити. А це важливо, зокрема, для звільнення наших хлопців.

Джерело.

Важливо

Контратака ЗСУ. Чому для наступу потрібна артилерія НАТО