Китай бере Росію: як КНР стала союзником РФ у війні проти України

Якщо проаналізувати китайські та російські меседжі напередодні зустрічі Путіна і Сі на саміті ШОС у Самарканді, то КНР підтримує Росію ще гучніше, ніж на початку вторгнення Росії в Україну. Економічні відносини між країнами свідчать про те саме.

Незважаючи на окремі прогнози, що режим Сі впаде після виборів у жовтні через його стратегічну помилку поставити на Путіна, Сі Цзіньпін зараз, здається, ще впевненіший у своїй владі та курсі, ніж кілька місяців тому. Так, що дедалі більше проявляється у цій війні, як союзник Росії.

Однак, якщо повернутися до оприлюднених позавчора даних американської розвідки про фінансування Росією (і КНР, звичайно) антидемократичних та антизахідних громадських та політичних рухів у Європі та інших частинах світу, можна припустити, що некрократи взимку зроблять ставку саме на це.

Обох надихають результати виборів у Швеції. Обидва з нетерпінням чекають на подарунок від італійських виборців та приходу до влади близької до автократичних режимів Мелоні та Братів Італії разом із Берлусконі та Сальвіні. Вони вірять у силу троянського коня Орбана. У нестабільність виборчого періоду США. У слабке європейське населення, яке між приниженням та платіжками оберуть приниження. У можливості корупції, що віддано відкривала їм багато західних дверей. У своїх агентів в Україні, який впораються з широким поширенням антизахідних і насамперед антиамериканських наративів про слабких та цинічних капіталістів.

Не схоже, що їхня ставка зіграє. Принаймні останні місяці демонструють, що ні перший, ні другий так і не навчилися читати демократичні нації. Власна впевненість у перевагах та силі диктаторських режимів природно призводить до необ'єктивного сприйняття демократій як нестійких та слабких. І хоча слова "без вас" озвучив український президент, саме так вважає абсолютна більшість демократичного суспільства.

З саміту у Самарканді ми не побачимо щирих та дружніх фото, як на зустрічах G-7. Бо демократії за ці понад пів року навчилися довіряти одна одній, поважати відмінності, цінувати консенсусні рішення та їх пошук у дискусіях. У той самий час відносини в осі зла (КНР — Іран — Росія — Північна Корея) більше схожі на "жабу — гадюку". Коли кожен уважно стежить за руками партнера та максимально обмежує його свободу рухів.

Можливо, Іран просунеться у своєму членстві в ШОС та зближенні з КНР та Росією, але навряд це буде стійким результатом, і ядерна угода все ще на столі, як і занепокоєння іранського суспільства, пов'язане зі зближенням з ворогами, якими для них залишаються Росія та КНР.

Можливо, Моді проведе переговори з Сі, але у можливість закопати сокиру війни не вірять обидва.

Інші країни-члени, які будуть присутні там, відіграють роль інтер'єру, який має створити ілюзію сили та впливу Пекіна на міжнародній арені. Це найбільше, що вони можуть дозволити собі для некрократів, щоб, відпрацювавши обов'язкову програму, роз'їхатися своїми столицями і швидше забути про те, що ШОС існує.

Джерело

Важливо

Удар у спину Путіну від Ердогана та соло Сі у Самарканді. Як принижують президента Росії

Важливо

Тріумфу не сталося. Бункерному скоро 70 років: як він їх зустріне