Дрони для війни. Чи так ми багаті, щоб купувати дешеві речі

Війна тепер поставила одне незмінне правило на полі бою — без дронів нікуди. Взагалі, нинішня війна зламала багато шаблонів. Давно не було протистоянь із таким застосуванням артилерії, ППО та РЕБ. Причому з артилерією, яка використовує високоточні боєприпаси, з кастрованою авіацією, яка працює по позиціях не з пікірування, а з кабрування, що обмежує її ефективність. Зате в повній мірі відкрилася ефективність артилерії, яка з коригуванням БПЛА здатна в короткий термін вбивати в землю БТГри.

Артилерія, як найдешевший і найефективніший спосіб оптового знищення противника, має високий ККД, тільки коли її коригує хороший екіпаж БПЛА, стрільба по координатах вже некомільфо, візуальне коригування бійцем на місці теж має обмеження, оскільки зайняти таку точку, щоб ти добре бачив весь сектор, по якому працює твоя арта, — це дуже рідкісна можливість.

Отже, дрони — це невіддільний комплекс цієї війни. Хоча й без арти аеророзвідники принагідно роблять багато іншої роботи, ведуть снайперські групи, супроводжують пересування колон, забезпечують роботу диверсійно-розвідувальних груп, координують наступи, розкривають системи ППО/РЕБ, знаходять цілі та координують роботу ударних БПЛА та барожуючих боєприпасів. Тобто, спектр завдань широкий, а поле бою напхане РЕБом і ППО.

Водночас у цивільного суспільства дещо спотворене розуміння роботи аеророзвідників, тому я спробую описати деякі ситуації, щоб ви зрозуміли пріоритети. Тому що для більшості цивільних робота з БПЛА — це як із їхнім "мавіком" у парку — підняв, полетів, що взагалі може бути тут складного?! Тож вони проєктують свій досвід на військових, не розуміючи, що необхідно військовим і для чого. Особливо з урахуванням того, що поки військові аеророзвідники працювали на передовій, в інформполі з'явилася купа різних гуру, котрі займалися коптерами, возили продукцію DJI, розвивалися в авіамоделюванні, а зараз взяли на себе роль рупора на тему тенденцій БПЛА.

Виходить два світи — реальний та фейсбучний. Водночас фейсбучний світ користується недовірою до державних інститутів і довірою до волонтерів та нерідко нашаровує шкідливі загалом наративи. Один з них — нам потрібні дешеві дрони і багато, давайте підтримувати вітчизняного виробника, дивіться, ми за пару штук баксів можемо зробити літак із деталей з аліекспрес, ось на цьому і треба зосередитися.

Погано, що цей наратив підхоплюють деякі люди, не усвідомлюючи його шкідливості для армії. Тому що на першому місці для БПЛА має стояти не ціна, а його технічні характеристики, які дозволяють виконувати бойові завдання. Ціна — це просто наслідок. Коли ти отримуєш комплекс БПЛА з великим інструментарієм, який стабільно можеш реалізовувати на полі бою, його вартість, як правило, окупається, якщо, звичайно, екіпаж — не олені. А ось дешеві БПЛА, як правило, не окупаються. Ось такий феномен.

І ми зараз розберемо ситуації, які, можливо, прояснять картину непосвяченим.

Як правило, цивільні думають, що аеророзвідка — це підняв борт у небо, знайшов щось, ну, туди арта і вдарила. Але ні.

Спочатку формується завдання. Наприклад, це коригування арти. Район роботи визначає вище командування. Тобто береться сектор, у якому, припустимо, переміщується арта противника, і наше завдання — контрбатарейка. Ми визначаємо місце роботи, оптимальну точку зльоту, беремо дані радіорозвідки цього району та формуємо собі польотний план та "зелені коридори" від ППО. Не панацея, звісно, але підвищує шанси не впіймати ракету від Тора бортом.

Після цього йде координація з РЕБом. Це теж важливо, оскільки наш РЕБ працює під девізом "самі не літаємо та іншим не дамо, особливо своїм". Район польотного завдання, частоти вашого борту, робоча висота — це все узгоджується з РЕБом та ППО. Така робота потрібна, щоб ППО і РЕБ розуміли положення нашого борту в небі і могли його відрізнити від "Орлана", з переляку не вваливши по своїй пташці, особливо з урахуванням того, що 400/900 канали біля бортів часто перетинаються.

Далі йде робота з артилерією, арта, розуміючи своє завдання, планує оптимальні точки для стрільби та точки-дублери для контрбатарейних перекатів, оскільки зараз понад чотири швидкі залпи з одного місця стріляти — дуже загрожує здоров'ю. Контрбатарейні радари росіяни мають, відпрацьовують у контрбатарейку вони непогано. Арта та аеророзвідники знають, звідки працює хто, скільки часу треба на перекат (зазвичай у цей час борти повертають на дозарядку, якщо, звичайно, це не ДВЗ) і навіть скільки снарядів виділено на операцію та яких саме.

Перед виїздом усі сторони цієї операції ознайомлюються з останніми розвідданими. І ось час насипати.

У момент, коли група БПЛА приїхала на крапку і розклалася, у всього цього величезного організму, РЕБ, ППО, командування, які хочуть вирішити ситуацію, що склалася на полі бою, тому що там гине наша піхота в цей момент, артилерія, яка "Ну, ми готові, звелися, який підлітковий час пташки до мети?", їхні погляди спрямовані на роботу аеророзвідки. Тому що зараз має статися ключовий момент операції. Повинна з'явитися картинка з місця, визначені цілі та має розпочатися робота.

І найгірше, що може в цей момент статися, це коли аеророзвідники виходять в ефір із фразою: "Нас загасили РЕБом, у нас немає відеосигналу, ми не можемо працювати".

І все, вся ця організація, що я описав вище, йде в *опу. Йдуть в *опу Паладини, заряджені Ескалібурами, йдуть в *опу Буковелі, готові тиснути ворожі "Орлани" в зоні перекатів нашої арти, йдуть в *опу "Пластуни", які роблять у цей час радіорозвідку. Все, алес капут. І це дуже погано, бо десь там залишилася ненакритою ворожа арта, яка в цьому секторі спокійно працювала по наших позиціях, вбиваючи бійців та спалюючи нашу техніку, поки командування не знайде екіпаж БПЛА, який зможе виконати завдання.

Цей приклад можна віддзеркалити і на інші завдання. На снайперську групу, яку потішили інформацією, що вони сьогодні йдуть працювати наосліп на свій страх і ризик, бо очей з неба не буде. На штурмову групу, що без аеророзвідки тепер має застрибувати у ворожу посадку, не розуміючи, що там зараз. На групу ударних дронів, що має тепер своїм ударним коптером і розвідати, і відпрацювати, що дуже зменшує шанс повернення коптера.

І який аргумент наведе аеророзвідник командуванню чи всім тим людям, з якими він взаємодіє?

"Так, долетіти, звичайно, не вийшло, ви там тримаєтеся якось, зате в мене борт всього дві штуки баксів стоїть, волонтери підігнали, це ж краще, ніж нічого?"

За такої постановки питання всі, з ким ти координувався для постановки завдань, усі ті люди, які зрозуміли, що їхня координація була марна, що спочатку ТТХ крила не дозволяли виконати поставлене завдання, і вся ця біганина і втрачений такий дорогоцінний час — це все, чим операція закінчилася, то аеророзвідникам досить популярно і по-армійському роз'яснять, хто ті люди, що їм дали неякісний БПЛА, куди його можуть засунути аеророзвідники, наскільки глибоко і чи потрібно перед цим його збирати чи розміщувати там у розібраному варіанті. А оскільки від аеророзвідки має бути позитивний ефект, то вказана команда БПЛА може піти та покопати окопи, що зробить щось корисне для своєї бригади.

І це зрозуміло.

Тому що це цілковитий ідіотизм брати Паладини з високоточними снарядами, вартістю одного снаряда в непоганий Лексус, зав'язувати на підтримку РЕБ вартістю кілька мільйонів доларів, полюючи на цілі, ціна яких тільки стартує з чисел від п'яти нулів, і все це замкнути на БПЛА вартістю пару тисяч доларів.

Бо бухгалтерія війни так не працює. Навіть якщо в тебе крило коштує 150 тисяч євро, і ти знайшов на ньому танк (не Т-62, звичайно) або Мсту і влупив його Ескалібуром, але потім це крило збив Тор — то ти вже вийшов у плюс. Тому що краще знищити ціль та втратити крило, ніж взагалі нічого не зробити. У вартості техніки, що протистоїть одне одному з кожного боку, вартість самого БПЛА є досить незначною. Від нього потрібно одне — виконати поставлене завдання і дати змогу зряче відпрацювати арті до знищення цілей, поставлених перед цією групою.

Тому військові БПЛА повинні мати рівень, нижчий від якого вони просто не мають сенсу, оскільки не дозволяють гарантовано виконати завдання. Так, можливо ситуація, коли РЕБівець-мокшан набухався і спить за пультом, ППО теж чимось своїм було зайняте, і недорогий борт кудись залетів і зібрав інформацію. Але показник — не це, а можливість день за днем, стабільно та прогнозовано виконувати ці завдання за будь-якої ситуації, і коли РЕБ тисне так, що ти не розумієш, як там у мокшан, що в антен стоять, лімфа не закипає від цієї мікрохвильовки на максималках, коли GPS немає і не буде, і ніякий CRPA тут не допоможе, оскільки джерел, які його душать, теж кілька, і в районі ще й активність ППО радіорозвідкою розкрита, а тому обнюхай вооон той сектор з відстані 7-10 км, там десь бл**ський син Одіна РЛСької небо мацає. А ще телеметрію та відеоканал тиснуть, як без цього для повного щастя.

Ну, і питання, звичайно, ще в безпеці пілотів. Якщо у тебе комплекс зі стійким зв'язком та гарним польотним часом, то ти можеш злітати за межами роботи 152-мм арти. Твою наземку ворожий РЕБ, звичайно, плюс-мінус тріангулює, але якщо під рукою не буде Смерча чи Урагану, то тебе просто не дістануть. Та й від РСЗВ можна сховатися за тактичним гребенем, головне не наближатися близько до лінії. Дешеві комплекси не мають таких можливостей по сталому зв'язку, тому аеророзвідники повинні підходити близько до лінії зіткнення, потрапляючи в зону ураження не тільки 152-мм, а й навіть мінометних батарей противника. Історій, як кидаючи наземну станцію і не чекаючи повернення борту на точку посадки, екіпаж БПЛА звалював в оточенні артилерійських прильотів — вистачає. І добре, коли все добре закінчується, скільки б там комплекс не коштував, 100 тисяч чи мільйон — це не так важливо, як ціна людських життів бойового екіпажу.

У фейсбуці мене бомбить від фрази "Ну, кожне крило під свої завдання, дешеві теж". Дітлахи, які б ви завдання собі не малювали, РЕБ буде скрізь. ППО буде скрізь. І противник, який дуже добре вміє протидіяти БПЛА, — ось він. Які ви на такому театрі бойових дій намалюєте завдання, якщо ваш борт буде задавлений під час вильоту навіть не "Москва-1", а банальним "Силком", яких там, як бруду?

Армії потрібні БПЛА. І їхній дефіцит зрозумілий, бо те, що буде саме такий формат бойових дій, мало хто припускав. Українські виробники не мали змоги наситити армію БПЛА, бо до активної фази на них забивали болт. Західні виробники плюс-мінус серйозних БПЛА, що можуть відносно ефективно працювати у нинішньому агресивному небі, теж не складали десятки та сотні комплексів "А раптом хтось купить у майбутньому, хай полежать". Про військові БПЛА і говорити не доводиться, це дуже дорогі та рідкісні комплекси, цикл виробництва яких є досить значним, підв'язаний під специфічні комплектуючі, геморний документообіг та експортні військові ліцензії.

Якщо коротко, то ні ми, ні весь світ не був готовий задовольнити наші потреби у БПЛА на початку війни.

Але. Ми воюємо вже 9 місяців. Деякі західні виробники (зокрема військові) вже розширили виробництво і тоненький струмок незабаром повинен перетворитися нехай не на повноводну річку, але як мінімум на впевнене джерело. Українські виробники отримали замовлення на рік і гарантію, що в разі виконання контракту з ними укладуть наступний, і я не знаю виробників, що не інвестували гроші в розширення, щоб наступний контракт включав уже більшу кількість комплексів. Водночас всім відомі "Лелеки", "Фурії" і навіть менш відомий "Посейдон" за цей короткий період ще й встигли еволюціонувати. А Укрспецсистем під час війни примудрився розробити свою першу "електричку".

Українська аеророзвідка вже має майбутнє, і ми всі його разом будували. І в цьому майбутньому є місце досвідченим екіпажам, націленим на знищення "жирних" цілей. І збільшення постачання в армію комплексів, які добре себе продемонстрували на полі бою, — це не далеке майбутнє, це картина на найближчі кілька місяців. Ми ростемо, розвиваємось, еволюціонуємо.

І коли в інформаційному полі цьому руху на противагу виставляється позиція "Ці БПЛА дорогі, це зрада і недоцільно, давайте краще наробимо купу літачків з аліекспрес", то можу сказати, що з нашими деякими "експертами" та російського ІПСО не треба, вони за недоумкуватістю готові саботувати правильні процеси та нав'язувати неправильні наративи. Особливо неприємно, коли цим саморобкам визначають ТТХ лише на рівні військових БПЛА, які насправді де вони мають, не розуміючи, що з реальності характеристик зазначеного вироби можуть залежати життя бійців.

Українській армії потрібна зв'язка з добрих, досвідчених пілотів та якісних БПЛА. Ця зв'язка дозволить вирішувати низку ситуацій на полі бою, рятуючи життя наших бійців і завдаючи поразки як ворожій техніці, так і живій силі супротивника. Що їй точно не треба — це БПЛА, які за своїм технічним рівнем не здатні виконувати штатні завдання на полі бою.

Джерело

Важливо

Як розпочинаються війни. 7 головних воєнних конфліктів сучасності