Ще не кінець: як банкрутство Silicon Valley Bank вплине на світову фінансову систему та Україну

Суто ринкове банкрутство, це про той SVB, силіконово-долинний, скажімо, банк.

У нас, маю на увазі в Україні, люди майже завжди забувають, що переважна більшість банкрутств банків відбувається виключно з ринкових причин. Десь недооцінили ризики або помилилися з бізнес-моделлю, або взагалі все зробили правильно — і ризики прорахували, і модель була життєздатною, — але програли просто конкуренцію і вилетіли з ринку.

І ось такі причини і випадки — це переважна більшість, дуже переважна..

Не фрод, не схематоз, не махінації власників. Тому, що в нас, коли банк виходить із ринку або коли його вже виводять, бо сам не хоче йти, навіть мертвим не хоче, то всі шукають якусь зраду, чи то схематоз банку, чи то підступні дії Нацбанку.

Банк недооцінив ризики, інвестував у те, що подешевшало, перекрити збитки стало нічим, люди, котрі ходили до школи і вчили арифметику, і не ходили, але мали інтуїцію, почали забирати гроші, почалися проблеми не лише з капіталом, а й з ліквідністю, ось і все.

Принаймні, так воно збоку виглядає, бо ясно, що всередині ніхто з нас там не був. І це суто ринкова історія, так воно і працює.

Там навіть ніяких уроків не придумаєш за мотивами цієї історії. Усе буде загальновідомі істини і Капітан Очевидність: так, ризики треба враховувати; так, не можна всі яйця або гроші в один кошик, висока концентрація — це ризик (ці ж усі правила та ліміти на концентрацію активів — вони ж грошима написані, а де-не-де справді кров'ю); так, ігри з державою, маю на увазі з державними активами, закінчуються погано, якщо в це грати довго; це той стіл, за який сідати варто лише тоді, коли є чіткий план, як звідти виходити і, головне, — коли, і потім цього плану дотримуватися.

Настільки прописні істини, що й повторювати немає сенсу; бо хто їх знає, той знає, а хто не знає, тому хоч кажи, хоч ні, доки на власній шкурі не відчує, то не зрозуміє.

То що далі? Та нічого далі. Нічого важливого, нічого критичного. Продавати там є що, щоб компенсувати збитки, хоча б частково, це не [підставити назву будь-якого нашого неплатоспроможного банку], де навіть стільці й упси виносять, що вже про портфелі говорити.

Що стартапи зараз істерять про крах і шторми, а медіа активно розганяють тому, що емоції, хайп, лайки, перегляди, реклама. Так це в чистому вигляді вкладники банку "Михайлівський", які хочуть, щоб за їхні власні дії платили інші платники податків. Це взагалі такий тест на зрілість стартапу: якщо ти даєш гроші банку, навіть не перевіривши його фінансового стану, то, може, й на краще, що стартап не злетів. Свого роду іспит, можна сказати — хто не витримав, ну, що ж.

Що нам із цього? Я б тут навіть трохи поіронізував. "Якщо збанкрутував Мегабанк, нішевий банк із бізнес-моделлю і всім іншим — що це означає для фінансової системи, нехай, наприклад, Болгарії?" Версії, що це крах світової фінансової системи або взагалі світового устрою і порядку, мовляв, провісник, перша ластівка, навіть обговорювати не хочеться.

Джерело

Важливо

Навальний та Оскар: українці обурені рішенням Голлівуду, але що тут не так?