Населення - менше, а чужих продуктів – більше. Чи може Україна прокормити себе без імпорту

Імпорт продовольчих товарів.

Що це за зрада така на графіку? Це імпорт продовольчих товарів та сировини для виробництва продовольчих товарів. Їжі, у просторіччі — жрачки, хавки, хрючєва.

Як бачимо, за імпортом їжі і того, що з нею повязано, ми майже повернулися на рівень 2021 року, і вже обігнали 2019 та 2020 роки. Січень–жовтень 2019 — $4,42 млрд. Січень–жовтень 2020 — $5,07 млрд. Січень–жовтень 2021 — $6,01 млрд. 2022 пропускаємо, непоказово, великий провал навесні. Січень–жовтень 2023 — $5,63 млрд.

Населення, точніше, так би мовити, постійних резидентів, тих, хто ту "хавку" споживає, у 2023 стало, звісно, набагато менше. Імпорту — більше. Експорт, до речі, просів відповідно і до зменшення населення, і до втрати частини територій, і до експортних обмежень. Імпорт же зріс.

Це суто їжа, інші товари проходять в інших категоріях, спеціально витягнув лише її. І це лише те, що офіційно, контрабанда проходить за іншими статтями).

Цьому може бути багато пояснень, і не всі з них прості та односкладні (на кшталт того, що торгівельним мережам не хочеться працювати із локальними виробниками, і навпаки, складні умови оплати, простіше домовитися із польськими, наприклад, великими виробниками, для яких почекати оплати пів року — не проблема, на відміну від наших, а такі інструменти, як факторинг, важкі в імплементації через, зокрема, позицію регулятора "не на часі"; і це лише одне із пояснень того засилля "польських сирів у супермаркетах" ). Загалом виглядає так, що, попри все, виробляти їжу у великих масштабах в нас не дуже вигідно, що досить дивно, але так є.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

По вуха у боргах, без кінця у дефолтах. Як Україні не повторити сумний досвід Аргентини