Звільнення від мобілізації. Як визнати особу недієздатною та оформити опіку

Останнім часом до юристів все частіше звертаються чоловіки із запитом з питань юридичного супроводження судового процесу щодо встановлення опіки над недієздатною особою, оскільки це може бути підставою звільнення від мобілізації. Дійсно, відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", однією з підстав звільнення з військової служби під час воєнного стану є опіка над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Перш за все потрібно розібратись, що таке цивільна дієздатність та яка процедура визнання фізичної особи недієздатною?

Цивільна дієздатність дозволяє особі виступати учасником цивільних відносин у повній мірі та своїми діями набувати цивільних прав і обов’язків. У разі, якщо людина позбавлена дієздатності у судовому порядку, їй призначають опікуна.

Згідно ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та або керувати ними. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано:членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування,закладом з надання психіатричної допомоги.

Заява про визнання особи недієздатною подається до суду за місцем проживання особи, щодо якої розглядатиметься справа про недієздатність, а у випадку, якщо особа така перебуває на лікуванні – за місцем знаходження психіатричного закладу. У заяві мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад.

Такі справи розглядаються судом за участю заявника та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу. Питання про виклик цієї особи вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я. Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися до суду чи особисто дати пояснення, суд може призначити експертизу. На практиці, якщо до заяви додана достатня кількість доказів та підтверджуючих документів, суддя може і не викликати цю особу.

Як адвокат, я рекомендую підготувати максимально повний комплект документів та долучити їх до заяви про визнання фізичної особи недієздатною,встановлення опіки і призначення опікуна.

Рекомендації щодо тексту заяви та збору необхідних документів

Оскільки заявником може бути член сім’ї або близький родич, незалежно від їх спільного проживання, потрібно довести родинний зв'язок між майбутнім опікуном та недієздатною особою, зазначити ступінь спорідненості. До заяви потрібно додати свідоцтво про народження, шлюб, смерть, якщо найближчий родич, який міг би опікуватись недієздатною особою, вже помер.

Окрім цього, в заяві важливо зазначити інформацію та долучити відповідні документи щодо психічного розладу та стану підопічного. Це може бути довідка про стан здоров’я, виписка з історії хвороби, виписка з медичної карти амбулаторного хворого, довідка щодо інвалідності, видана медико-соціальною експертною комісією, посвідчення щодо отримання пенсії, документи, що підтверджують перебування на обліку та стаціонарному лікуванні в психіатричному закладі.

Також треба описати стан особи, щодо якої розглядається справа, зазначити приклади того, що така особа не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю. Важливо зазначити відомості щодо відносин між майбутнім опікуном та недієздатною особою, особливо, якщо мало місце допомоги та підтримки в минулому. Необхідно зазначити дані щодо фінансового стану опікуна та готовності взяти на себе відповідальність дбати про свого підопічного.

Проведення судово-психіатричної експертизи

Як правило, якщо заявники подають заяви без допомоги юристів та адвокатів, то не знають, що такі справи можуть розглядатись досить довго, інколи роками, оскільки для підтвердження недієздатності необхідно підтвердження судово-психіатричного експерта.

Найчастіше суд окремо призначає проведення судово-психіатричної експертизи. На практиці призначення та проведення такої експертизи може затягнутись на деякий час, тому я рекомендую звертатись в експертні установи безпосередньо до подання заяви в суд та самостійно, без призначення суду, проводити таку експертизу в порядку ст. 106 ЦПК України (учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення). При наявності висновку, справи про визнання особи недієздатною,встановлення опіки і призначення опікуна розглядаються швидше.

Статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" визначено вичерпний перелік суб’єктів судово-експертної діяльності. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

До державних спеціалізованих установ належать:

• науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
• науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;
• експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Участь Опікунської ради

Згідно ЦК України, опіка встановлюється з метою сприяння у забезпеченні особистих немайнових і майнових прав та інтересів недієздатної особи. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опікунами не можуть бути особи, які:

• не досягли 18 років;
• визнані недієздатними або обмежено дієздатними;
• перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах;
• раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено;
• позбавлені батьківських прав;
• інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню;
• засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Для того, щоб орган опіки та піклування затвердив особу, яка потенційно хоче бути опікуном, необхідно пройти певну процедуру "відбору", а саме надати документи:

• довідка про можливість за станом здоров’я бути опікуном;
• довідка про відсутність судимості;
• характеристика з місця роботи;
• довідка про доходи;
• згода неповнолітніх членів сім’ї щодо призначення опікуна;
• акт обстеження умов проживання потенційного опікуна;
• документи, що підтверджують спорідненість між потенційним опікуном та підопічною;
• документи що підтверджують право власності на нерухомість, де проживає потенційний опікун.

Після розгляду документів та обстеження побутових умов потенційного опікуна, орган опіки та піклування надає до суду висновок, чи відповідає опікун всім необхідним вимогам.

Строк дії рішення про визнання недієздатності визначається судом, але не може перевищувати двох років. За заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи визнаної недієздатною суд, знову ж таки, може скасувати рішення щодо недієздатності в разі її видужання або значного поліпшення психічного стану. Такий стан обов’язково має бути підтверджений висновком нової судово-психіатричної експертизи. Опікун має право самостійно відмовитися від здійснення своїх повноважень.

Звільнення від мобілізації у разі призначення військовозобов’язаного опікуном

Насамперед військовослужбовець подає командиру відповідний рапорт та документи, що підтверджують підстави звільнення. В даному випадку – це рішення суду про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, яке вступило в законну силу, тобто через 30 днів після його проголошення.

Строки розгляду рапорту, який подається на звільнення, не передбачені чинним законодавством, але на практиці такий строк може складати від 1-го тижня до 2-х місяців. При цьому, під час дії воєнного стану в Україні військовослужбовець зобов’язаний з’являтись до військкомату кожні 6 місяців та надавати довідку, видану органом опіки та піклування, про те, що він дійсно є опікуном, як було зазначено у відповідному рішенні суду.