Особливi правила для Мессі: як чемпіонат світу з футболу опинився у полоні подвійних стандартів
Чемпіонат світу з футболу — подія глобального масштабу, пов’язана з величезними грошима, а отже, схильна до всіх властивостей політики, — із сумом визнає блогер Олег Попенко. Аналізуючи особливе ставлення до найкращого гравця світу Ліонеля Мессі, він констатує наявність на турнірі подвійних стандартів і показує, як вони працюють.
У футболі, як і в житті, правила далеко не завжди однакові для всіх.
Якщо у першому матчі чемпіонату гравець б'є суперника по ахіллу — це очевидна червона картка. Але якщо це чинний чемпіон світу і восьмиразовий володар "Золотого м'яча", то, як бачимо, червоної картки може й не бути.
Натомість у матчі Аргентини проти Єгипту схожий епізод — наступ на ногу — став підставою для скасування гола. І тут виникає закономірне питання: чому однакові порушення трактуються по-різному?
Я переглянув приблизно 80–85% матчів цього чемпіонату. Складається враження, що суддівський комітет ФІФА фактично дозволив значно жорсткіший футбол. Багато поєдинків більше нагадували американський футбол, ніж класичний європейський: численні грубі фоли залишалися без покарання.
Ба більше, практично ідентичний епізод із наступом на ногу раніше був у матчі за участю Австрії, і тоді гол було зараховано. Тож питання не лише до окремого арбітра, а до єдиних стандартів суддівства.
Коли у футболі виникає відчуття, що статус команди чи окремого гравця впливає на рішення арбітрів, це бачать усі. І суперники, і партнери по команді. Якщо одним дозволяють більше, вони починають грати сміливіше, жорсткіше, розуміючи, що межа дозволеного для них ширша.
Безумовно, збірна Аргентини сильніша за збірну Єгипту за класом. Це ніхто не заперечує. Але Єгипет дав справжній бій чинним чемпіонам світу. І ми побачили, наскільки напруженою була гра, поки рахунок не став комфортним для аргентинців. Якби події розвивалися інакше, цілком можливо, що матч мав би зовсім інший сценарій.
Важливо
Історію вже не змінити. Але цей чемпіонат ще раз показав: подвійні стандарти існують не лише у великій політиці, а й у великому спорті.
Коли президент однієї країни одним дзвінком очільнику ФІФА може дозволити собі відмінити червону картку, тоді і правила можуть трактуватися суддями на користь тої чи іншої команди, і це дуже нагадує життя.
Ми, українці, вже багато років бачимо, що міжнародні правила та принципи далеко не завжди працюють однаково для всіх.
В матчі зі збірною Італії фол степінг на Мудрику не побачив тільки суддя, але кого це хвилює, бо це була збірна України. На жаль, і велика політика не завжди на боці тих, хто має рацію або чесно бореться. І футбол інколи стає лише віддзеркаленням цієї реальності.
P.S. Великий Валерій Лобановський, який дуже добре розумів і велику політику, і великий футбол, в середині далеких 80-х років налаштовував своїх гравців так: "Ви повинні грати так, щоб ніякий суддя не міг заважати своїм суддівством перемогти".
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо