Ціна західних цінностей: чому українським політикам сьогодні варто перечитати Джона Ле Карре
Розмови про те, «чи зрадить Америка Україну» звучать так, ніби в міжнародній політиці все тримається на дружбі й вірності. Класик шпигунського жанру Джон Ле Карре ще пів століття тому показав політику такою, якою ми бачимо її сьогодні: союзники торгуються, цінності мають ціну, а вірність закінчується там, де змінюється державний інтерес. У день 95-річчя письменника кінокритик Олексій Росовецький пропонує поглянути на нинішні відносини Києва із Заходом очима Джорджа Смайлі — геніального аналітика британської розвідки й одного з головних героїв романів Ле Карре.
Сьогодні виповнюється 95 років від дня народження Джона Ле Карре — письменника, який назавжди деромантизував шпигунство. Він показав, що справжнє протистояння систем — це сіра, виснажлива бюрократична рутина, сповнена зрад і моральних компромісів. Водночас британські спецслужби у Ле Карре можуть бути не менш безпринципними й безжальними до власних пішаків, ніж їхні противники.
Хоча події більшості романів Ле Карре розгортаються за часів Холодної війни, його книжки й досі не втратили актуальності. Такі екранізації, як «Шпигун, вийди геть!» (2011) з Гері Олдменом, Коліном Фертом і Бенедиктом Камбербетчем, а також мінісеріали «Нічний адміністратор» (2016) з Томом Гіддлстоном і Г’ю Лорі та «Маленька барабанщиця» (2018), де блискуче зіграла Флоренс П’ю, привертали велику увагу й мали успіх у глядачів.
Та сьогодні є ще одна причина згадати класика шпигунського жанру. Його книжки видаються ідеальним ключем до розуміння того, як Україна просто зараз стикається з по-справжньому безжальною й украй прагматичною західною Realpolitik.
ВажливоУкраїна довго була змушена говорити із союзниками мовою цінностей, але нинішній конфлікт Києва з Вашингтоном показав: цінності найнадійніше працюють тоді, коли збігаються з інтересами. Адміністрація Трампа тисне на Україну й водночас іде на поступки Москві, керуючись власними енергетичними та внутрішньополітичними міркуваннями. Тим часом ЄС і ключові європейські уряди, навпаки, намагаються посилити підтримку України. Сьогодні навіть звичний нам «Захід» уже не можна сприймати як єдиний політичний суб’єкт.
Втім, Ле Карре не закликає своїх читачів перестати довіряти союзникам. Ні — просто від союзників не варто чекати безкорисливості: кожна держава й кожна політична система передусім дбають про власне виживання. Тому союзник може роками допомагати вам, а потім змінити курс лише тому, що в якийсь момент ви перестали бути для нього вигідною ставкою. Ось він — зворотний бік західної Realpolitik: мораль, вірність і навіть людське життя можуть перетворюватися на статті витрат. Саме так, наприклад, сталося з головним героєм роману «Шпигун, що прийшов із холоду» Алеком Лімасом.
Ле Карре все життя повертався до того самого незручного питання: що лишається від західних цінностей, коли вірність їм коштує надто дорого? Тож проблема сьогодні не стільки в тому, чи зрадить Америка Україну, скільки в тому, наскільки далеко Вашингтон готовий відступити від принципів, якими роками виправдовував свою підтримку України. А як легко принципи відступають перед державними інтересами, Ле Карре виразно показав у романі «Відданий садівник».
ВажливоТак само Ле Карре аж ніяк не закликає своїх читачів ставати циніками. Його світ підказує значно кориснішу формулу виживання: виживає той, хто краще за інших уміє прораховувати чужий цинізм. Це квінтесенція аналітичного підходу Джорджа Смайлі, одного з улюблених героїв письменника. Якщо триматися цієї логіки, Україні час перестати чекати від союзників любові й навчитися будувати відносини на збігу інтересів.
Якщо перенести логіку світу Ле Карре на сьогоднішню політику, держава стає вразливою, коли її безпека залежить від того, наскільки цінною її вважають інші. Українська зовнішня політика має працювати так, щоб підтримка Києва відповідала власним інтересам Вашингтона незалежно від того, хто сидить у Білому домі. Для Америки сильна Україна означає цілком конкретні речі: Росію, яку можна стримувати без участі американських військ, доступ до українського досвіду сучасної війни й технологій дронів та РЕБ, спільне виробництво зброї, а також безпечніше Чорне море і східний фланг НАТО.
Питання вже не в тому, чи можна довіряти Америці та Європі, а в тому, чи вміємо ми вчасно помічати, що інтереси союзників починають розходитися з нашими — і що встигнемо зробити. А передусім, чи зуміємо зробити так, щоб наступного разу відмова від України обійшлася союзникам надто дорого. Можливо, саме цей досвід вилікує Україну від решток геополітичної невинності.
Щиро Ваш, Джордж Смайлі, офіцер ордена Британської імперії.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.