Без Шарія та ОПЗЖ. Як змінить українську політику новий закон про партії

Ще в грудні минулого року робочою групою Ради були розпочаті публічні консультації, куди залучили юристів, активістів, представників партій. Проект закону потім відправили Венеціанській комісії, яка вже оформила свою позицію.

Отже, ключова новація, до якої варто приготуватися партіям — законодавче регулювання внутрішньопартійної діяльності. Раніше, це віддавалася на відкуп статутних документів партій, що створювало партійну автономію. Нині, багато моментів вже міститься в проекті закону і вони імперативні.

Далі проектом закону хочуть мінімізувати найпопулярніший на ринку вид заробітку — купівлю-продаж партійних документів. Передбачається дати бій "технічним партіям", які використовують для отримання більшості в комісіях. Щоправда, одночасно трохи спрощується процедура реєстрації політичної партії.

Ще одне важливе питання — місцеві партії. На місцевих виборах 2020 року ці фірми показали свою ключову роль. Є настрої у парламентському залі гарненько прикрутити їх можливості. Наприклад, нормою Виборчого кодексу про обов'язковість висування кандидатів у більшості українських регіонів. І не тільки цією нормою.

Про те, що неприпинене свого часу партійне членство того чи іншого кандидата було забавною політичною технологією на місцевих виборах, сподіваюся, пам'ятають багато.

Підтвердження членства кандидата в депутати у тій партії, де він раніше був і не спромігся зупинити його відповідно до про всіх процедур, дозволяло дуже швидко і азартно виключати комісіям такого кандидата зі списку нової партії, куди він приєднався для отримання заповітного мандата.

Так ось, для відстеження членства передбачається створити Єдиний реєстр членів політичних партій. Про те, що цей реєстр безпосередньо порушує дуже багато норм чинного законодавства і Конституції, промовчимо.

Ходять також чутки, що можуть заборонити використовувати імена та прізвища у назві партії. Також обговорюється закріплення механізму партійних праймеріз.

Безумовно, зміняться норми, що стосуються фінансування партій. Пропозиції звучать такі: повідомлення НАПКА (Нацагентство щодо запобігання корупції — Ред) протягом 15 днів після отримання внесків; збільшення терміну перевірки НАПКА з 60 до 90 днів; деталізація заборони використання державних коштів на нестатутну діяльність партії; дозвіл на використання державних коштів для участі партії у виборах; надання НАПКА права звертатися до суду у випадку порушення партіями правил фінансування.

З самих "кусючих" норм: прив'язка граничних розмірів партійних внесків громадян і юридичних осіб до їхніх доходів за попередній період (не може перевищувати 20% сукупного доходу за останні 5 років). Але, щось мені здається, ця норма не пройде і буде зарублена.

І ще новина для роздумів. Днями відбувся досить змістовний форум "Виборча реформа: оцінка крізь призму цінностей, політичних прав, якості процедур", організований Громадянською мережею ОПОРА. Так ось, там виступав секретар РНБО Данилов, який сказав, що в Україні дуже багато політичних партій.

Натяк зрозумілий?

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.