Салліван і таємні переговори. Навіщо приїжджав радник Байдена та які стосунки в нього з Кремлем

Під час візиту в Київ, відповідаючи на запитання журналістів, Джейк Салліван сказав, що США не розмовлятимуть із Росією, доки вона претендує на українські землі, а Крим — це Україна, всі розмови про мир мають починатися з повної деокупації. Крім того, радник Байдена пообіцяв нові системи ППО — іранські дрони у Вашингтоні вбачають як головну загрозу українській енергетиці, та повідомив, що США сприятимуть звільненню Херсона — попросив надати Пентагону список необхідного для відвоювання обласного центру й області.

Загалом цей візит експерти оцінюють як позитивний, він підтвердив, що США продовжать підтримувати Україну — фінансово, дипломатично й озброєнням. І головне — Вашингтон не планує нічого обговорювати про Україну без України.

"Цей візит — абсолютно очікуваний, адже в пана Саллівана постійна комунікація з паном Єрмаком, — каже Фокусу експерт-міжнародник Антон Кучухідзе. — Зустрічі на такому рівні зазвичай проходять для фіналізації якихось принципових речей, які небажано обговорювати навіть каналами захищеного спецзв'язку. Це може бути питання постачання озброєння, підтримка подальших дій. Ми ж бачимо, що з кожним місяцем рівень підтримки США зростає, складаються плани на наступний рік. Військово-технічна співпраця йде добре. Нещодавно Міністерство оборони США зазначило, що росіяни не змогли поцілити в жодну установку HIMARS. Поглиблюється й політичний діалог лінією Єрмак-Салліван. Президент Зеленський вручив Джейкові Саллівану державну нагороду, вважаю, що це свідчення того, що радник Байдена грає одну з ключових ролей".

Водночас візит Саллівана в Київ був оповитий і певним ореолом таємничості. Окремі й досить впливові американські та європейські медіа написали про те, що приїзд Джейка Саллівана може бути спробою підштовхнути Україну до переговорів із РФ, а сам радник і раніше висловлювався за їх проведення.

Джейк Салліван про переговори з РФ

Ганна Шелест, директорка програм безпеки Ради зовнішньої політики "Українська призма", зазначає, що посада радника з питань національної безпеки — одна з ключових у США.

"Це завжди дуже впливова людина у вашингтонській ієрархії, — каже вона. — У неї є прямий доступ до президента на найвищому рівні, доступ до всієї інформації. І до нього прислухаються. У цьому випадку "радник" — це фактично як наш секретар Ради. Ми бачили багато разів, коли саме "рука Саллівана" перемагала Пентагон або Держдеп із точки зору просування позицій, тому що він там, у Білому домі, має постійний контакт із президентом".

Андрій Піонтковський, російський політолог і публіцист, який живе в США, і раніше казав, що в Білому домі існує пропутінське угруповання, а Салліван, найяскравіший його представник, приїхав, щоб спробувати домовитися з Володимиром Зеленським про умови, за яких можуть розпочатись переговори.

"Але отримав негативну відповідь", — зауважує він. Піонтковський нагадує: це ж раніше Салліван згадував про виконання Мінських угод, причому "в російській інтерпретації".

Шелест каже, що Салліван справді виступав за переговори з Росією, але не тому, що був прихильником політики Кремля.

"Коли ми в грудні 2021 та січні 2022-го розмовляли з представниками у Вашингтоні, ми часто чули його ім'я. Я пам'ятаю, як один із колишніх послів США в Україні в грудні у Нью-Йорку сказав, що є людина, до чиєї позиції було складно апелювати, — Салліван. Але не тому, що він пропутінський. Для Саллівана найбільша загроза національній безпеці США, головний противник — Китай, а не Росія. Він дивився, як зростає сила Китаю і, відповідно, боявся союзу Пекіна та Москви. Тому він шукав виходи на Москву до 24 лютого, щоб Москва не кинулася в обійми Китаю, до того моменту він був готовий сідати за стіл переговорів, говорити, шукати компроміси, десь навіть задовольнити Росію, щоб РФ не стала союзницею Китаю та не посилила його проти США. У такому ракурсі, якщо враховувати, що у Вашингтоні багато хто сприймає як загрозу світовому порядку Китай, а не Росію, чіткіше зрозуміла мотивація для переговорів із РФ на той час".

"Варто розуміти й відверто говорити, що американська сторона до початку війни не вірила в Україну, — зауважує Антон Кучухідзе. — Влітку міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба дав велике інтерв'ю, в якому розповів, як зустрівся з держсекретарем США Ентоні Блінкеном, про що розмовляв із Джо Байденом буквально напередодні війни. Йому казали, що не все так просто, але всі хвилюються за Україну. Думаю, на якомусь робочому рівні зрозуміло, що команда Байдена могла готувати кілька моделей вирішення українського питання".

Неофіційні переговори Саллівана з Кремлем

Уже після візиту Саллівана в Київ видання The Wall Street Journal із посиланням на джерела повідомило, що радник Байдена раніше кілька разів спілкувався з помічниками президента Росії, радником Путіна із зовнішньої політики Юрієм Ушаковим. І саме останніми місяцями проводив конфіденційні бесіди. Також Салліван розмовляв зі своїм прямим колегою в російському уряді Миколою Патрушевим. І мета розмов — не закінчення війни, а зниження рівня ескалації та підтримка налагоджених каналів комунікації. Видання пише, що в Білому домі сказали, що підтримка певного рівня контактів зі Москвою необхідна для досягнення певних взаємних інтересів національної безпеки.

Українські експерти кажуть: контакти Саллівана з будь-ким із Російської Федерації — можливі. У межах його сфери відповідальності на рівні радника національної безпеки. Коли не можуть проводити переговори на рівні президентів, бо це позиції, що зобов'язують, кажуть радники.

Можливо, представники США та Росії справді могли зустрічатися на нейтральній території. Навряд чи американський представник приїхав би в Російську Федерацію, це б показувало слабкість із погляду дипломатичного протоколу.

"Комунікації можливі, — стверджує Антон Кучухідзе. — І в цьому немає нічого дивного, адже за часів найбільшого ядерного загострення всі комунікації між США та Радянським союзом завжди були відкриті. Ядерний фактор змушував впливові держави знаходити спільну мову. У тому ж матеріалі The Wall Street Journal: Україні нема чого турбуватися, бо пан Салліван жодним чином не обговорював рішення українського кейсу з РФ, тому принцип "про Україну без України нічого не вирішуємо" зберігається".

Загравання з електоратом напередодні проміжних виборів у США

Не треба виключати механізми загравання американських політиків із електоратом, тим паче напередодні проміжних виборів.

"Наприклад, Трамп — яскравий приклад такого загравання. Росіяни колись уже відкривали шампанське та показували, що їхня людина прийшла до влади. Але коли Трамп став президентом, запрацював не особисто він, а інститут президента США, який ухвалив рішення про санкції за участь у проєкті "Північний потік-2, — згадує експерт-міжнародник. — Згадайте, як Трамп, критикуючи Обаму, говорив, якби він був у 2014 році президентом США, то росіяни не пішли в Україну, він би не віддав ці території. Я про те, що в Америці часто заграють із електоратом, соціальними групами та різними темами. Фіксують, хто як реагує. Але стверджувати однозначно, що існує якась проросійська команда, не варто. Сьогодні бути пов'язаним із росіянами — подібно до політичної смерті".

А Росія може використати американську тему для пропаганди. Наприклад, експерти дивуються, чому раптом у найбільшій італійській газеті La Repubblica з'явився якийсь інсайд про початок переговорів України та Росії після взяття Херсона. Мовляв, це пропозиція Вашингтона.

"Дивно, що така інформація з'явилася в італійському виданні, адже італійці не мають глибинних інсайдів ні в Україні, ні в США. Були вже випадки, коли саме через італійські медіа росіяни вкидали різну інформацію. Це не говорить про те, що La Republica — проросійське, але раніше вже використали італійські медіа для вкидання", — каже Ганна Шелест, директорка програм безпеки Ради зовнішньої політики "Українська призма".

Вона запитує: чому Херсон? На рівні американців, із якими доводиться спілкуватися, не складається враження, що взяття Херсона — це переломний момент, після чого один чи інший бік сяде за стіл переговорів.

"Усі чудово розуміють, що Бахмут чи Мелітополь не менш важливі. Можливо, це й не вкидання, але щонайменше — хайп. Можливо, у США хтось на якомусь рівні й обговорював це, але це не означає, що це їхня державна політика", — продовжує Шелест.

Про переговори вже котрий місяць говорять росіяни.

"Переговори — це теза росіян, це їм на користь, вони — основні бенефіціари цього вкидання. G7 прийняла політичну заяву про безстрокову підтримку України. Навіщо переговори Україні? Вже приїхали ЗРК NASAMS, два тижні тому нам вдалося отримати Iris від Німеччини, ми озброєні як ніколи, Україна не вестиме переговори, це не відповідає логіці ухвалених політичних рішень як на Заході, так і всередині країни, тим паче, що президент Зеленський підписав указ рішення РНБО про те, що переговори з Путіним вести неможливо. Навіть на законодавчому рівні. Ще варто варто враховувати один фактор, уявіть собі, що солдатам хтось із військово-політичного рівня держави скаже: "Зупиніться!" Яка буде реакція військових? Ця тема вигідна виключно росіянам, вони публікують як інсайди розмови нібито з Макроном, кажуть Європа втомилася від війни. Сьогодні світ розуміє, якщо, не дай Боже щось станеться з Україною, то росіяни підуть далі", — каже Антон Кучухідзе.

Важливо

Ілюзія величі. Як Путін хоче розділити світ, знову вимагаючи переговорів із Заходом