Синдром Черчилля та нові обличчя — військові та волонтери. Що може очікувати на політику України у 2023 році

Традиційно напередодні Нового року соціологічні компанії та аналітичні центри оприлюднюють політичні прогнози на наступні дванадцять місяців. Але цього разу прогнозувати щось складно – ситуація в Україні залежить від того, що відбувається на полі бою. Більшість політичних процесів зупинилися до закінчення війни.

Бажання перемогти

У перші години після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну зникли політичні розбіжності між владою та опозицією, звинувачення у здаванні інтересів України та суперечки щодо необхідності виконувати "мінські угоди". Поки президент РФ, який спрямував не лише свої ракети на десятки українських міст, а й піхоту на північ, схід і південь України, сподівався, що глава української держави Володимир Зеленський залишить країну, той залишався в Офісі президента та записував своє перше воєнне звернення до народу. Він оголосив воєнний стан у країні та додав: "Ми працюємо, армія працює, працює весь сектор безпеки та оборони України".

За десять місяців війни Україна написала кілька планів завершення війни. Ще кілька запропонували наші міжнародні партнери. Але жоден із них не підійшов. Зрештою Володимир Зеленський заявив про необхідність звільнити всі території України, враховуючи Крим, Донецьку та Луганську області. А голова Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов навіть робить сміливі прогнози: "Наприкінці весни (2023 року – ред.) це все має закінчитися. До літа все має завершитися. Для початку, вийдемо на кордони 1991 року".

"Як закінчити війну? У цій частині президент дуже обмежений у своїх діях, адже він чітко сказав, що бачить нашу перемогу з виходом на кордони 1991 року, – каже Фокусу Костянтин Батозький, політолог, директор Агентства розвитку Приазов'я. – Ми не можемо погоджуватися на різні ініціативи, на кшталт "мінського процесу", тому що раніше будь-які домовленості з Росією закінчувалася війною. Так сталося з Будапештським меморандумом і Мінським процесом. В українців уже є досвід, ми чіткі у своїх запитах – президент не може діяти окремо від думки суспільства".

Але експерти наголошують: не все залежить від одного бажання.

"Я б звернув увагу на відверте інтерв'ю Валерія Залужного для The Economist, – каже Володимир Фесенко. – Він зауважує, що можна ставити різні цілі, проте можливості армії значною мірою залежатимуть від ресурсної підтримки, наявності боєприпасів, зброї, економічного потенціалу країни. У цих питаннях ми повністю залежимо від наших міжнародних партнерів. Тому можна бажати захмарних речей або очевидних і необхідних, як звільнення наших територій, але важливі ресурси. Це теж буде драматичною дилемою для Зеленського. Я розумію, що і президент США Джо Байден на це натякав під час візиту Володимира Зеленського до Вашингтона, він говорив, мовляв, можуть бути ситуації, коли доведеться домовлятися з Росією. Сьогодні Зеленський не хоче переговорів із Путіним, як заявляв до війни. Але, гадаю, президент діятиме за обставинами".

Інакше кажучи, експерти припускають: незважаючи на заяви про прагнення повної деокупації територій, в Офісі президента наступного року можуть розглядатися різні сценарії.

• Один із них – затяжна позиційна війна. Але на неї навряд чи вистачить сил і часу.
• Другий – заморожування конфлікту. Це дасть ворогові шанс накопичити додаткові сили.
• Третій – неможливість повного звільнення території, а повернення до умовних кордонів 24 лютого 2022-го.

"Можливо, і будуть якісь відхилення на Донбасі, а питання щодо Криму може залишитися відкритим", — каже Фесенко.

Ідею про часткове звільнення окупованих територій згадує і політтехнолог Віктор Бобиренко. Але при цьому він каже, що президент про такий варіант зараз прямо не скаже, адже суспільство його не зрозуміє. "Просто перестати стріляти заради досягнення миру українці не згодні. Суспільство цього Зеленському не пробачить. Усі ми віримо, що перемога буде: ми звільняємо все, враховуючи Крим та Донецьк і Луганськ. Чи можливі компроміси – побачимо найближчим часом. Якщо на екранах з'явиться президент Франції Емманюель Макрон, який наполягатиме на якійсь формулі миру, тоді варто хвилюватися. Поки що приводів для хвилювання немає – курс заданий правильний", – каже експерт.

Неміжнародні відносини

За час війни президент Володимир Зеленський отримав повну народну підтримку – його рейтинг піднявся до рекордних 85%, контроль над інформаційним простором – було обмежено мовлення кількох телеканалів, ще кілька припинили своє існування, і майже абсолютну владу – Кабмін і парламент стали фактично частиною президентської вертикалі.

З одного боку – Зеленського називають уособленням українського спротиву. Але з іншого – багато хто розуміє, що за цей час Зеленський звик, що в нього немає конкурентів і критиків. І за цим уважно стежать в Офісі президента. І щойно з'являється той, кому Україна також може бути вдячна за боротьбу, він зникає з інформаційного поля на якийсь час.

Ніхто не сперечається із президентом у парламенті. Безумовно, агресія докорінно вплинула його роботу. І не лише організаційно з метою безпеки – припинилися прямі трансляції, публікації графіків та анонсів, допуск журналістів у кулуари та зал. Сьогодні сесії відбуваються у секретному форматі, а інформування про ухвалені закони з'являється постфактум.

Змінилося і ставлення президента до Верховної Ради. Раніше він регулярно перед важливими голосуваннями бував у парламенті, приходив на засідання "Слуги народу", то після початку вторгнення такі візити стали рідкістю. Кажуть, він не зустрічається із фракцією, а регулярно розмовляє з головою Русланом Стефанчуком, а також першим віцеспікером Олександром Корнієнком чи головою фракції "Слуга Народу" Давидом Арахамією. Одна з причин – втрата у парламенті більшості – у "слуг" приблизно 180 голосів. Тому під час голосувань доводиться користуватися голосами груп "За майбутнє" та "Довіра", а також окремих депутатів із колишніх членів забороненої в Україні "ОПЗЖ". Можливо, в обмін на деякі гарантії кримінального не переслідування.

На партію "Слуга народу" чекає політичний ребрендинг, кажуть політологи, бо рано чи пізно президенту може не вистачити голосів. Але за умов війни парламентські вибори неможливі (за планом мають відбутися 29 жовтня 2023 року). Хоча деякі експерти й припускають, що за необхідності можуть скластися умови, за яких голосування відбудеться.

"Є великий шанс, що Україна встигне провести парламентські вибори в наступному році в передбачені Конституцією терміни, що залежать від скасування режиму воєнного стану. Тому експертну дискусію буде продовжено для пошуку оптимальних балансів і визначення нових "червоних ліній", – каже експерт аналітичного центру "Український інститут майбутнього". Він зазначає: важливо не лише захистити інтереси національної безпеки, а й одночасно зберегти базу для політичного плюралізму.

"Очевидно, що в оновленні "Слуги народу" існує велика необхідність, – каже політтехнолог Віктор Бобиренко. – Багато хто залишиться в політиці, але без Зеленського вони будуть зовсім іншого масштабу. Зеленський – їхній лідер, на якому тримається партія. В Україні стати лідером не просто і рейтинги високі не з'являються штучно і не передаються у спадок".

Другий президентський

"Думаю, у 2023-му вирішиться, чи піде Володимир Зеленський на другий президентський термін. Звичайно, оголосить він про це після перемоги. А перемога для українців буде тоді, коли Володимир Олександрович плюне з руїн Керченського мосту. Тоді питання другого терміну навіть не буде обговорюватися — його оберуть, а його партія після ребрендингу зайде до парламенту та контролюватиме його", — припускає Бобиренко.

Розмови про можливий другий президентський термін були ще до війни. Сам Зеленський ніколи не давав однозначної відповіді на пряме запитання.

"Точно я можу сказати, що найближче оточення президента зацікавлене в тому, щоб Зеленський залишився президентом. Вони переконуватимуть його йти на другий термін, що він користується шаленою популярністю, — припускає Фесенко. — Але сам Зеленський для себе таке рішення ще не ухвалив. Думаю, у нього все ж таки за час війни накопичилася втома, адже це величезний тягар... Думаю, що в нього буде фізична та психологічна потреба видихнути і відпочити, суто по-людськи, але, з одного боку, у нього втома. Як нормальна людина, яка дуже любить свою сім'ю, хоче повернутися до нормального, творчого життя, щоб частіше бувати з рідними та дітьми. А з іншого – у нього виробилися політичні інстинкти. Якщо ти вже поринув у політику, то не можеш просто так із неї піти.Ти можеш кудись поїхати і трохи відпочити, але відірватися повністю ти не можеш Політика — це така субстанція, від якої відірватися важко. Я бачив це неодноразово по депутатах Верховної Ради після втрати депутатського статусу. Я знаю, що дуже тяжко переживали постпрезидентські періоди і Леонід Кучма, і Петро Порошенко. Хоча останні й залишились у політиці, але статус уже інший”.

Водночас експерти зазначають: до закінчення війни єдиним фаворитом залишатиметься Зеленський. Але при цьому варто не забувати: високі рейтинги сьогодні – це підтримка президента у скрутний час. У повоєнний час внутрішні, соціально-економічні складнощі спрацьовуватимуть проти нього, відновляться і розморозяться всі протиріччя, що були до війни. Табу на критику особисто президента більше не діятиме. Ситуація для президента буде більш складною та суперечливою.

Усі пам'ятають історичний прецедент – звільнення Черчилля, з яким так часто порівнюють Зеленського. Він виграв війну й одразу після цього програв вибори. Таке може статися й із Зеленським.

В очікуванні нової опозиції

А конкуренти, як Офіс президента не намагався нейтралізувати всіх, є. І насамперед, головком Валерій Залужний. Сьогодні ніхто не може сказати, чи піде він у політику. Хоча йому й радитимуть.

"З опозицією в Україні ніколи не було жодних проблем. Ми країна демократична та органічно сприймаємо наявність опозиції. Є криза старих політиків, жоден із них не знайшов себе під час війни. Вони могли займатися чим завгодно, але не політикою. Ось вам, наприклад, відомо, чим займається Юлія Тимошенко? Мені — ні. Або Петро Порошенко, крім того, що фотографується на броньовику. Але це надто дрібні речі для п'ятого президента і доларового мільярдера. Де Юрій Бойко?Жоден зі старих політиків себе не знайшов, час народжує цілу когорту нових облич”, – додає Костянтин Батозький.

Експерти кажуть: політики минулого звикли функціонувати та працювати в інших, довоєнних умовах, і перебудуватися їм буде складно. Тому неминуче політика перезавантажуватиметься – на тлі волонтерського руху відбуватиметься кристалізація політичного лідерства та опозиції.

"У політику прийдуть герої війни, волонтери, глави регіонів, деякі міністри. Нові обличчя з'являються, але, звичайно, не всі вони стануть в один рядок із владою, коли настане час. Я б не турбувався, опозиція з'явиться, якщо ми збережемо країну й у нас буде політикум", – продовжує Батозький.

Водночас Віктор Бобиренко впевнений: Зеленський і його команда мають вже тверде рішення залишитися в політиці. "Вангую, зараз на Банковій думають, що необхідно змінити Конституцію — спробують перетворити Україну з президентсько-парламентської республіки на парламентську для того, щоб у майбутньому Зеленський міг як лідер парламентської більшості керувати державою, як Меркель у Німеччині — 10-15 років. І це погано, тому що, перемігши у війні, ми не переможемо корупцію та кумівство", — розмірковує він. І зауважує: це поки що плани не на найближчий рік, а перспективу, в 2023-му необхідно виграти війну.