Туреччина завершує та виграє. Чому Ердоган повернув командирів "Азову" та впустив до НАТО Швецію

В останні дні президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган став мало не головним ньюзмейкером на світовій політичній арені. Спершу він погодився відпустити до України командирів гарнізону Маріуполя, включаючи офіцерів полку "Азов", що перебували на території Туреччини під його особисті зобов'язання та гарантії.

Нагадаємо, п'ять командирів оборони "Азовсталі" — Денис Прокопенко, Святослав Паламар, Сергій Волинський, Олег Хоменко та Денис Шлега — були обміняні на 55 російських полонених у вересні 2022 року. Однією з умов обміну було їхнє перебування в Туреччині до завершення війни в Україні.

Це рішення Ердогана викликало неабиякі істерики в російському інформаційному просторі та серед офіційних осіб. Сам факт обміну командирів оборони "Азовсталі" у 2022 році було сприйнято з критикою — найбільш демонізованого ворога, якого в Росії навіть бояться згадувати, обміняли, а потім взагалі повернули додому. Речник російського президента Дмитро Пєсков відреагував на повернення захисників "Азовсталі" з Туреччини в Україну, заявивши, що це "порушення наявних домовленостей".

Головний адепт кремлівських крайностей, депутат Держдуми Олексій Журавльов звинуватив Ердогана у зраді та брехні.

"Пам'ятається, Ердоган особисто гарантував, що командування нацистського "Азова" під домашнім арештом у Туреччині буде до закінчення бойових дій. Що ж, чекаємо, як він публічно сам собі відріже язика, як у давнину, бувало, чинили з яничарами, які не дотримують свого слова", — заявив він.

Згодом президент Туреччини заявив, що Україна заслуговує стати членом НАТО. Як то кажуть, контрольним пострілом, стало його рішення передати на ратифікацію в парламент протокол щодо членства Швеції в Альянсі. Останній рік Анкара послідовно блокувала спроби скандинавської країни приєднатися до НАТО через, нібито покривання лідерів курдської опозиції.

Чому Ердоган змінив думку

Подібні зміни в політичній поведінці Ердогана спровокували хвилю думок, що турецький лідер почав бачити слабкість кремлівського режиму та особисто Володимира Путіна, тому вирішив відвернутися від нього. На справді справи дещо інші, хоча й не без РФ.

За словами політичного експерта Максима Джигуна, ключовим моментом щодо рішення Ердогана по Швеції стало закінчення президентських виборів у Туреччині. Чинному лідеру не потрібно більше боротися за голоси турецьких націоналістів та протиставляти іслам Заходу.

"Кейс Швеції був успішно згенерований Ердоганом для боротьби за прихильність виборців — він взагалі майстер таких інтриг. Наразі він переміг на виборах та має думати як рятувати економіку країни яка в глибокій кризі, національна валюта знецінюється, а ресурсів на інфраструктурні проєкти немає", — говорить Фокусу Джигун.

Експерти зазначають, що для Ердогана не існує союзницьких інтересів, його головним рушієм є інтерес Туреччини. Вже багато років оточення політика намагається створити йому образ "батька нації", такого собі сучасного Кемаля Ататюрка.

"Своїми радикальними заявами та діями Ердоган намагається показати, що він надійний партнер, з яким можна домовлятися. В першу чергу США. Ще однією причиною можна назвати те, що у РФ закінчилися кошти, які вона вкладала у підтримку Туреччини. Сюди ж треба додати постійне тероризування Кремлем питання "зернової угоди", від якої Анкара має свою вигоду", — зазначає Фокусу Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Він пояснює, що наразі Ердоган хоче скористатися вікном можливостей та розблокувати питання інтеграції до ЄС. Анкара ще 1999 року отримала статус кандидата. На початку свого політичного правління Ердоган постійно говорив про європейський вимір, євроінтеграцію. Але у 2007 році Туреччині заявили, що країна не готова до вступу в ЄС через порушення прав людини та відсутність верховенства права. А у 2016 році переговори про вступ зупинилися взагалі. Сюди ж треба згадати проблему Північного Кіпру, без його розв'язання питання євроінтеграції не стоятиме.

"Туреччина зараз в дуже скрутному становищі, і політичним лідерам потрібно шукати шляхи виходу з нього. Саме ринки на співробітництво з США та ЄС можуть допомогти в цьому. Зрозуміло, що без змін в правах людини в країні нічого не зміниться, але то, що процес розблоковано і він почався вже позитивно для всіх", — додає Джигун.

Де чекати командирів "Азову"

Командирів "Азову" зустрічали в Україні оплесками та з надіями. У Львові Денис Прокопенко (позивний "Редіс") та Святослав Паламар (позивний "Калина") наголосили, що вони продовжуватимуть свою роботу, адже є військовими та давали присягу Батьківщині. Наразі не відомо про причини, що можуть заважати їм повернутися до служби.

Політичний аналітик Петро Черник називає повернення "азовців" дуже серйозною іміджевою, ідеологічною та дипломатичною перемогою для України. Але, не вважає, що це якось відобразиться на стані Сил оборони України.

"На мою думку, їх використання на полі бою буде нераціональним рішенням на сьогоднішній момент. Хлопці мають колосальний досвід бойових дій в умовах міста, ніхто, як вони розуміється на цьому краще. Тому, логічно було б направити їх на інструкторську, підготовчу роботу нового командного складу. Повторюсь ще раз, їхній досвід неоціненний, вони заслужили на визнання та повагу", — розповідає він Фокусу.

З ним не згоден політичний експерт Павло Нарожний, який вважає, що "азовці" прагнуть якнайшвидше повернутися в бойовий стрій. Вони зможуть виконувати інструкторські функції в своїх підрозділах, але їхні знання і досвід більше потрібні на командирських місцях. Мало того, в кожній бригаді є свої інструктори, які виконують задачі з навчання та підготовки нових кадрів.

"Хлопці з великим досвідом, чудовими лідерськими якостями, мені здається що вони рвуться у бій, їм ближче саме там, відплата, формування обмінного фонду, адже в полоні ще знаходиться достатньо бійців "Азова", ніж інструкторська робота", — пояснює Фокусу Нарожний.

Фокус звернувся за коментарем до командування полку "Азов" щодо майбутніх планів та термінів імовірного повернення в бойовий стрій звільнених командирів. Відповідь буде опубліковано одразу після її отримання.

Важливо

Зустріч в Анкарі. Чи зможе Ердоган посадити за спільний стіл Зеленського та Путіна